Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

К.е.н. Рощина Н. В., Товмасян В. Р., Пахода С. С., Кангун Г. І.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», ПВНЗ «Європейський університет»

Сучасна портфельна теорія

Будь-яка економічна проблема зводиться до задачі найкращого розподілу ресурсів. Будь-який економічний суб'єкт - окрема людина, підприємство, або уряд, стикається з питанням: як розподілити наявні в його розпорядженні ресурси - матеріальні, фінансові, людські, і т. д. Економічна теорія виходить з того, що будь-який суб'єкт, приймаючи рішення, прагне до найбільшої вигоди, тобто, діє раціонально. Цей же принцип лежить в основі прийняття інвестиційних рішень [3].

Актуальність теми вкрай очевидна, оскільки перед інвестором постає низка питань щодо вибору найбільш привабливого інвестиційного рішення. Кожне з них має безліч вимірів: прибуток, час, ризик.

Сучасна портфельна теорія – це теорія фінансових інвестицій, у межах якої за допомогою статистичних методів здійснюється якомога вигідніший розподіл ризику портфелю цінних паперів та оцінювання його доходу. Завданням портфельної теорії є досягнення найкращого співвідношення ризику і прибутковості та ефективної диверсифікації [4].

Центральною проблемою в теорії портфельних інвестицій є вибір оптимального портфеля, тобто визначення набору активів з найвищим рівнем прибутковості при найменшому або заданому рівні інвестиційного ризику. Такий підхід є "багатовимірним" як за кількістю залучених в аналіз активів, так і за врахованими характеристикам.

Збільшення кількості корпорацій та фірм, значне розширення підприємницької діяльності, а також постійне прагнення бізнесменів отримувати максимальні прибутки постійно вимагає подальшого наукового дослідження фінансових проблем, що виникають під час вибору інвестиційного портфелю. Класична портфельна теорія пройшла три етапи свого розвитку.

Перший етап - первинний - розробка математичних основ для портфельної теорії.

Другий етап - це основа сучасної теорії портфельних інвестицій, а саме: створення теорії ринкового портфеля в роботах Г. Марковіца, Дж. Тобіна, У. Шарпа. Результати досліджень, отримані Г.Марковіцем, відразу дозволили трансформувати задачу вибору оптимальної інвестиційної стратегії на точну, «математичну мову». Саме він, першим привернув увагу до загальноприйнятої практики диверсифікації портфеля та точно показав, як інвестори можуть зменшити стандартне відхилення прибутковості, вибираючи акції, ціни на які змінюються по-різному. З математичної точки зору, отримана оптимізаційна стратегія відноситься до класу задач квадратичної оптимізації при лінійних обмеженнях. До цих пір, разом із завданнями лінійного програмування, це один з найбільш вивчених класів оптимізаційних задач, для яких розроблена велика кількість досить ефективних алгоритмів [1].

Вплив портфельної теорії Г. Марковіца значно посилився після появи в кінці 50-х - на початку 60-х років ХХ ст. робіт Дж. Тобіна з аналогічних проблем. Тут слід відзначити деякі відмінності між підходами Г. Марковіца і Дж. Тобіна. Перший з цих підходів лежить у руслі мікроекономічного аналізу, оскільки акцентує увагу на поведінці окремого інвестора, який формує оптимальний, з його точки зору, портфель на основі власної оцінки дохідності та ризику вибраних активів. До того ж спочатку ця модель стосувалася в основному портфеля акцій, тобто ризикових активів. Дж. Тобін теж запропонував включити в аналіз безризикові активи (наприклад, державні облігації). По суті, його підхід є макроекономічним, оскільки в даному випадку головним об'єктом вивчення є розподіл сукупного капіталу в економіці на дві форми: готівкову (грошову) і неготівкову (у вигляді цінних паперів) [2].

Третій етап розвитку сучасної портфельної теорії - це формування, на основі теорії ринкового портфеля, теорії оптимального портфеля. Ця теорія представлена в роботах Ф. Модільяні, М. Міллера, Ф. Блека, М. Скоулза і Р. Мертона. Роботи цих учених відразу ж стали широко відомими. Більш того, схеми розрахунків, наведені в них, були миттєво використані на практиці. Наукові досягнення, як і технологічні новації, а також зростання обсягів світової торгівлі, дерегулювання міжнародних угод спричинили глобалізацію міжнародного фінансового ринку.

Так одна з найбільш відомих сучасних теорій портфельних інвестицій заснована на моделі Блека-Скоулза, ключовим елементом якої є визначення вартості опціону через очікувану волатильність базового активу. Залежно від коливання активу, ціна на нього або зростає або знижується, що прямопропорційно впливає на вартість опціону. Таким чином, якщо відома вартість опціону, то можна визначити рівень волатильності, очікуваної ринком [5]. За своєю значимістю запропонована формула Блека-Скоулза вважається одним з найбільш видатних внесків в економічну теорію за останні роки, перш за все, тому, що вона створює передумови для ефективного управління ризиком і тим самим сприяє здійсненню найважливішої функції фінансового ринку - перерозподіл ризиків на користь тих його учасників, які готові та здатні ризикувати. Крім того, сфера застосування цієї моделі набагато ширше: на її основі з'явилися нові –як у рамках економіки фінансів, так і поза ними.

Література:

1. Брейли Р. Принципы корпоративных финансов /Р. Брейли, М. Майерс // 2-е рус. изд. (пер. Н. Барышниковой с 7-го междунар. изд. ). - М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2008. - 1008 с.

2. Ивасенко А.Г. Рынок ценных бумаг : инструменты и механизмы функционирования : [учеб. пособие для вузов] / А. Г. Ивасенко, Я. И. Никонова, В. А. Павленко. - Изд. 3-е, перераб. - М. : КноРус, 2007. - 272 с.

3. Мертенс А. Инвестиции. / А.Мартенс // Курс лекций по современной финансовой теории. – К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997. – 416 с.

4. Портфельне інвестування. Бібліотека Економіста. [Електронний ресурс] //Режим доступу: http://library.if.ua/books/75.html

5. Roger Lowenstein, "When genious failed" chapter 7 "Bank of volatility". – 2008.