Економічні науки/7. Облік і аудит

 

К.е.н. Рилєєв С.В., к.е.н. Романчук А.Л.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Методичні аспекти оцінки ефективності діяльності підприємства

Ефективність – складна й багатогранна категорія економічної науки. Критерій економічної ефективності покладено в основу матеріально-структурної, системної та функціональної характеристик господарської діяльності підприємства. Універсальність поняття «ефективність» під час аналізу усіх сфер діяльності підприємства дає підстави для створення різноманітних за своїми методологічними підходами систем показників економічної ефективності, а також критеріїв її визначення.

А. Шеремет та Р. Сайфулін наголошують, що ефективність господарської діяльності визначається одним з двох способів, які відображають результативність роботи підприємства щодо розміру авансованих ресурсів (ресурсні показники) або розміру їх споживання (витрат) (витратні показники ефективності) у процесі здійснення господарської діяльності. Перші формують систему ресурсних показників ефективності, другі – систему витратних показників ефективності господарської діяльності [3].

Скругленный прямоугольник: описує результати діяльності підприємства, перевищення доходів над витратами (або навпаки)Пятиугольник: баланс доходів і витратСкругленный прямоугольник: формує фінансовий образ підприємства та характеризує структуру його активів і зобов’язаньПятиугольник: баланс активів і пасивівПятиугольник: баланс надходжень та платежівНа думку О. Кудинова, для проведення оцінювання економічної ефективності слід скористатись та побудувати 3 моделі (рис.2) :

 

 

 

 

Скругленный прямоугольник: характеризує рух платіжних засобів між підприємством і контрагентами, що дає повне уявлення про динаміку інкасації дебіторської заборгованості та фінансування всіх операцій підприємства за період зобов’язань
 

 

 


Рис.2. Моделі оцінювання економічної ефективності

У своїй сукупності ці моделі створюють фінансову модель підприємства. Зіставлення протилежних елементів кожного балансу дає змогу певною мірою оцінити раціональність та ефективність функціонування підприємства [1].

На нашу думку, така методика дозволяє візуально зобразити всі отримані результати діяльності (продукт, дохід, грошовий потік) та понесені витрати (спожиті ресурси, здійснені платежі тощо). Однак відсутнє їх відносне зіставлення, а оцінювання ефективності буде носити суб’єктивний характер. Ці моделі можуть бути також побудовані за даними всього підприємства, оскільки побудова в розрізі окремих структурних підрозділів (сфер відповідальності) ускладнюється важкістю (або ж неможливістю) розподілу складових балансів.

З вище зазначеного доходимо до висновку, що показник ефективності розраховується як співвідношення ефекту (прирiст корисного результату) i витрат, що забезпечили цей приріст. Під час обчислення показника економічної ефективності важливе значення має критерій її оцінювання – визначна ознака, що характеризує якісну сутність економічного процесу, на основі якого визначається ступінь ефективності реалізації підприємством своїх головних функцій з обслуговування потреб ринку.

Фандель Гюнтер, досліджуючи функції виробництва та витрат, визначив основні критерії ефективності, зокрема: 1) виробництво ефективне, якщо за даних витрат факторів досягається максимальна кількість продукту і при цьому фактори не витрачаються даремно. Цей критерій базується на постулаті технічної максимізації; 2) виробництво вважається ефективним, якщо задана кількість продукту виготовляється за мінімальних витрат факторів виробництва і при цьому жодна одиниця продукту не губиться. В основу такого припущення покладено постулат технічного мінімалізму [2, с. 74-75].

Тобто сутність «ефективності» орієнтована на збільшення випуску та водночас скорочення витрат. Тому, поєднуючи ці критерії, слід вважати виробництво ефективним, якщо не має іншого виробництва, в якому виготовляється така ж або більша кількість продуктів з меншими чи такими ж витратами факторів.

Але, незважаючи на все вищезазначене, з упевненістю можна стверджувати: економічна наука досі не має єдиного показника економічної ефективності через виняткову специфiчнiсть та унiверсальнiсть його змісту.

У цьому контексті, на наш погляд, найбільш доцільно керуватися методологічним положенням, яке пропонує В.Й. Шиян: «Слід враховувати, що наявність узагальненого показника не виключає можливостей використання системи показників ефективності» [4].

Вважаємо обґрунтованою точку зору науковців, якi стверджують, що не можна абсолютизувати жоден з показників, які застосовують для оцінювання ефективності. Кожний з них має певне змістове навантаження, тому може використовуватись за різним цільовим призначенням.

Література:

1.             Кудинов А. Прогнозирование финансового состояния и результатов деятельности промышленных и торговых предприятий [Электронный ресурс] / А. Кудинов. – Режим доступа : http://www.iteam.ru/publications/ finances/section_30/article_1275/.

2.             Фандель Г. Теорія виробництва і витрат / Гунтер Фандель. – К. : Таксон, 2000. – 520 с.

3.             Шеремет А. Д. Система показателей деловой активности и эффективности деятельности предприятия [электронный ресурс] / А. Д. Шеремет, Р. С. Сайфулин, Е. В. Негнашев - Режим доступа : http://www.bizness-plan.nm.ru/bp/stat_main.htm.

4.             Шиян В. И. Некоторые методологические и методические вопросы определения обобщающего показателя эффективности сельскохозяйственного производства / В. И. Шиян // Научная организация производства, труда и управления на сельскохозяйственных предприятиях. – Т. 226. – ХСХИ им. В. В. Докучаева. – Х., 1997. – С. 13-20.