К.п.н, Семенюк М.П.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Ціннісні підходи Я.А.Коменського до питань освіти

Утвердження у вітчизняній науці ціннісного погляду на світ стає все грунтовнішим, що підтверджується низкою досліджень у гуманітарних науках (Кузьмінський А.І., Кулюткін Ю.М., Пріма Р.М., Сластьонін В., Крижко В.В.).

За комплексом цінностей і ціннісних орієнтацій, які домінують в конкретному соціумному середовищі можна виявляти соціальну спрямованість будь-якого суспільного процесу як системи.

Оскільки цінності визначають сутність освіти і виховання людини природним є застосування аксіологічного підходу до вивчення різноманітних педагогічних явищ чи процесів.

Зважаючи на те, що аксіологічний підхід – специфічний, в сонові якого лежить принцип функціонального значення чи цінності, ми переконані, що педагогічна система Я.Коменського, її аналіз з позицій аксіології становить бузсумнівну актуальність та значущість для професійної підготовки майбутнього педагога.

Проблеми аксіології все більше досліджуються педагогами сучасності (Крижко В., Бех І., Боришевський П.).

Пошлемося на грунтовне визначення В.Крижка, за яким «аксіологічний підхід – це філософсько-педагогічна стратегія, яка показує шляхи розвитку професійного мистецтва, використання педагогічних ресурсів для розвитку особистості і проектує перспективи вдосконалення системи освіти» [2, с.213].

Актуальність ідей Я.Коменського в контексті аксіології пояснюється передусім його демократизмом та гуманізмом.

Компетентне застосування аксіологічного підходу в освітній системі вимагає детального аналізу ціннісних аспектів педагогів минулого, зокрема Я.Коменського. Вся педагогічна теорія ученого глибоко аксіологічна. Найвищою цінністю він вважав людський розум, здатний охопити все за умови збереження цілісності знання. Визнаючи три джерела пізнання – почуття, розум і віру, педагог виділив у розвитку пізнання відповідно три етапи – емпіричний, науковий і практичний як здатність використовувати знання в житті. Наукова освіта, за Коменським, є крім морального і релігійного виховання, однією з складових частин духовного розвитку людини, підготовки її до вічного життя.

Великий чеський педагог-гуманіст обстоював цінність освіти не як процесу придбання людиною знання, а, швидше, як процесу формування людини: «Чи хочеш упізнати добре освічену людину?Пильнуй за її діями і рухами, за її мовою і навіть мовчанням, так само – за її ходою, осанкою, поставою, очима, руками і за усім, що відноситься до неї; усюди будуть просвічуватися пристойність, гідність і люб’язність; всюди вона буде вірна сама собі; у всьому витончена і акуратна. Хочеш познайомитися з нею у справі? Все плавно йде під її рукою, так як кожну справу поведе вона розумно, за попередніми здоровими міркуваннями. Хочеш чути її мову? Вона може до ладу розмірковувати про що завгодно, не виявляючи ні в чому ганебного невігластва» [1,с.17].

Освічена (мудра) людина, за Коменським, корисна суспільству; суспільство освічених людей необхідне для повноцінного життя окремої людини, оскільки «життя добре освіченого народу впорядковане, дії людей узгоджені, побут облаштований, життя забезпечене, відносини гуманні, звичаї витончені, заняття різноманітні» [1,с.17].

Освіта у вченого – духовний дар, даний людині: «…про істинну ж і рятівну освіту я крім того додам, що ніхто не може зробитися освіченим без виховання або культивування, тобто без старанного навчання та піклування. Якщо ж скажуть або подумають, що «духовне дарування є дар божий і вкладено в нас його правицею, а потім чи може людина удосконалювати справи божі?», то я відповім: ті справи божі, які творець вилучив з нашої влади, дійсно не можуть бути ні змінені, ні тим більше вдосконалені нами, як, наприклад: зовнішній вигляд світу, потік зірок, небесні явища тощо. Все ж те, що він вклав у нашу душу або руку, він як би підпорядковував нашій владі, так що від нашого розсуду залежить пристосувати все це до наших потреб і з цією метою переміщувати, переробляти, відшліфовувати, тобто взагалі вдосконалювати» [1,с.13].

На думку вченого, освіта не просто божий дар, вона природній стан людини, те, що відрізняє її від усіх інших істот. «Але якщо вже необхідно так буває, що люди, негідні цього імені, відхиляються від свого призначення – блаженного життя, то краще б їм зовсім не народжуватися, або, точніше, краще народитися не людьми, а німою тварюкою, ніж народжуватися такими людьми, які ніякою людською освітою не підносяться до істинної людяності».[1,с.19]

Звідси, весь життєвий шлях людини – це освіта. А основне завдання освіти – навчати «всіх, всьому, грунтовно». Бездарних треба навчати, щоб «вони приносили якусь користь», обдарованих – «щоб, за надмірною рухливістю розуму, вони не стали на бік зла і не загинули від власних помилок». Хороша освіта оберігає від зіпсованості, а у зіпсованих виправляє природні недоліки»[1,с.11].

Освіта за Коменським – і життєве завдання, і самоціль, і природний стан. Навчання – освітньо-виховний процес, що веде людину шляхом вдосконалення. Цікавою є думка вченого про цінність освіти для благополуччя роду людського. Ціннісні підходи вченого та його попередників до освіти багато в чому не були реалізовані. Освтіня практика залишалася авторитарною, школа відчувала на собі вплив церкви, загальна грамотність населення була низькою.

Учений прийшов до думки про необхідність навчатися протягом всього життя людини, відтак першим обгрунтував ідею безперервної освіти. Цінність освіти чеський педагог бачив у поліпшенні справ людських (освіта для життя), вдосконаленні особистості (освіта для саморозвитку).

Крім визначення архітектоніки педагогіки Коменський прагнув диференціювати педагогічне знання, розділивши його на дидактику – мистецтво навчання і матетіку – теорію навчання. Педагог, розмежувавши вчення і викладання, акцентував увагу на специфічності педагогічного знання, його ціцнності.

Здійснюючи ціннісні підходи до педагогічного знання, відомий чеський педагог першим заговорив про необхідність внутрішнього структурування дидактики як науки про освіту і формування особистості, осмислення її архітектоніки.

Коменський слідом за Ратке з позиції цінності розглядав педагогічні знання. На його думку, вони полягають у чіткому структуруванні педагогічної науки - «панпедії».

Коменський, відстоюючи гуманістичну програму шкільної справи, ще задовго до гуманіста-педагога В.О.Сухомлинського всього себе віддав перетворенню школи в храм розумного, радісного виховання й навчання.

Домінантними цінностями, які обгрунтував учений, були: навчання всіх, навчання грунтовне, приємне, легке, навчання всьому, що треба для справжнього життя – нинішнього й майбутнього, навчання рідною мовою, навчання упродовж всього життя.

Висновки. Обгрунтовані ціннісні підходи Я.Коменського до освіти, навчання багато в чому не були реалізовані. Довго школа лишалася авторитарною, навчання носило схоластичний характер, загальна грамотність населення як і в його країні, так і в інших, була впродовж віків низькою. Нині, у час злету інформаційної культури, у час домінування гуманістичної парадигми освіти ми вважаємо доречним переосмислити позиції Я.Коменського щодо освіти, його ціннісні аспекти трансформувати в сучасну освітню практику.

Література:

1. Коменский Я.А., Локк Д.., Руссо Ж.-Ж., Песталоцци И.Г. /Педагогическое наследие. /Я.А.Коменский. – М.:Педагогика. – 1988. – 416с.

2. Крижко В.В. Антологія аксіологічної парадигми управління освітою:[навч. посібник ]/Василь Васильович Крижко. – К.:Освіта України, 2005. – 440с.