Педагогічні науки/ 5. Сучасні методи викладання

спеціаліст вищої категорії, старший учитель Вітрук Л.М.

ЗОШ І-ІІІ ст. № 6 м. Жмеринки

Формування навички читання у початковій школі

Читання - це могутній засіб освіти, виховання і розвитку: розумового, мовного, мовленнєвого, культурного, естетичного, інформаційного, кажучи ширше - засіб розвитку здібностей. Отже, найважливіше завдання початкової школи - навчити дітей вчитися, а це неможливо без уміння читати і працювати з книжкою.

Навичка читання – одне з важливих умінь у житті людини. Без досконалого володіння нею неможливе успішне опанування інших навчальних дисциплін. Добре розвинена навичка читання - це не лише підґрунтя для отримання якісної освіти, а й засіб розвитку розумових здібностей дитини, її комунікативних умінь, освоєння інформаційного потоку, що постійно ширшає.

На уроках читання мають вирішуватися першочергові завдання:

– формування і розвиток мовленнєвих умінь і навичок, провідною з яких є повноцінна навичка читання;

– розвиток інтересу до читання,ознайомлення учнів з дитячою літературою в багатоманітності її тематики, жанрових форм;

– формування повноцінного сприймання, розуміння, відтворення художніх, науково-пізнавальних текстів через відтворення відповідних навчальних і читацьких умінь;

– розвиток емоційної і почуттєвої сфери учнів, образного мислення, уміння висловлювати елементарні оцінні судження щодо прочитаного;

– формування морально-етичних уявлень і почуттів, збагачення соціального досвіду школярів;

– розвиток творчих здібностей учнів;

– формування спеціальних умінь самостійно і продуктивно працювати з дитячою книжкою, різними джерелами друкованої продукції для знаходження потрібної інформації; орієнтуватися у світі книжок і вибирати їх для задоволення власних пізнавальних потреб.

Сучасні вчені стверджують, що читання – це не лише проста навичка, це складний вид діяльності, що включає в себе орієнтування у потоках інформації, сприймання та розуміння змісту тексту, його осмислення і засвоєння, а також подальше використання прочитаного у повсякденному житті, навчальній та професійній діяльності для досягнення власних цілей.

Вважаю, що прищепити любов до читання — це значить переконати дитину у необхідності дружити з книгою, відчувати її корисність у повсякденному житті. У процесі роботи над книгою учні повинні пройнятися розумінням книги як величезної сили, здатної впливати на розум і емоції людини.... На уроках читання вирішується багато проблем естетичного, морального й етичного розвитку дитини.

В. О. Сухомлинський радив: «Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли «читаючи думати й думаючи читати». Такого читання навчити не просто. Як показує практичний досвід, необхідно створити умови, сприятливі для дитини, забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням. Бо вміння і любов до читання здебільшого формуються у молодшому шкільному віці, коли приділяється увага техніці читання. Щоб успішно розвивати її, треба правильно розуміти основи цього процесу і насамперед те, що читання – психофізіологічний процес у якому беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам'ять, увага, слухові та звукові аналізатори. Під час навчання дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв і вимову звуків, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Тому розвиток техніки цього вміння та розуміння прочитаного – взаємопов'язані і мають здійснюватися одночасно. Сучасний урок читання вимагає від учителя формування в учнів правильного, свідомого, виразного читання з відповідною для кожного віку швидкістю. Для успішного володіння читанням як видом мовленнєвої діяльності вчитель повинен сформувати в учнів низку умінь, серед них такі: зосереджувати увагу на певних питаннях змісту прочитаного; передбачати під час читання те, про що йтиметься далі; визначати ключові слова; виділяти основну думку висловлювання; відділяти головну інформацію від другорядної; знаходити зайву інформацію, зайві деталі в прочитаному; ставити запитання в процесі сприймання тексту; робити висновки і формулювати їх своїми словами; критично оцінювати одержану інформацію, реагувати на неї та використовувати в різних життєво необхідних ситуаціях.

Розглянемо процес читання у поєднанні смислової і технічної сторін.

Смислова сторона читання передбачає розуміння школярами:

- значень переважної більшості слів, ужитих у тексті як у прямому, так і в переносному значеннях;

- змісту кожного речення тексту, смислових зв’язків між ними, окремими частинами тексту (абзацами, епізодами, главами);

- фактичного змісту прочитаного (вся сюжетна лінія, події, факти, зв’язки, дійові особи, діалоги, узагальнення, значення слів);

- основного смислу прочитаного (усвідомлення смислу описаних фактів, подій, вчинків персонажів, розуміння підтексту (3–4 кл.), ідеї, основної думки твору (2–3 кл. з допомогою вчителя).

Технічна сторона читання охоплює такі компоненти: спосіб, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо, як і їх сукупність, підпорядковується смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту.

Розрізняють 5 основних способів читання:

– побуквений;

– відривний складовий;

– плавний складовий;

– плавний складовий з цілісним прочитуванням окремих слів;

– читання цілими словами і групами слів.

Як правило, перші два способи читання є перехідними. Вони характеризують навичку читання у процесі її становлення, зокрема у першому класі. Три інші – є провідними у 2–4 класах.

Учні 2 класу під керівництвом учителя вже спроможні усвідомити найпростіші завдання читання під час аналізу творів, зміст яких збігається з їхнім життєвим досвідом. У 2–3 класах школярі все частіше зустрічаються в художніх творах з такими ситуаціями, яких не було в їхньому особистому досвіді. Це ускладнює усвідомлення ними мети виразного читання, яка стає доступною учням завдяки спеціальному аналізу.

Оскільки уміння усвідомлювати завдання читання для молодших школярів є складним, процес оволодіння ним у початкових класах не завершується. Тому рекомендується враховувати цю обставину. Уміння читати виразно перевіряється лише після попередньої підготовки учнів.

Виразність читання виявляється в умінні учня:

– проникати в емоційний настрій всього твору;

– правильно вибирати і користуватися мовленнєвими засобами виразності-тобто, відповідно до змісту твору правильно робити паузи (логіко-граматичні, психологічні, ритмічні – під час читання віршів); логічні наголоси вибирати потрібний темп читання, інтонацію та змінювати їх залежно від розділових знаків та змісту; чітко вимовляти слова, правильно інтонувати речення, різні за метою висловлювання – розповідні, питальні, спонукальні. Тобто розуміти завдання читання: що саме потрібно донести слухачам своїм читанням.

Одним із чинників виразного читання є правильне мовне дихання, оскільки воно забезпечує нормальне звукоутворення, створює умови для підтримки оптимальної гучності мови, чіткого дотримання пауз, збереження плавності мови та інтонаційної виразності.

З метою вироблення в молодших школярів правильного мовного дихання вчителям рекомендується використання спеціальних вправ, які можна проводити під час уроків читання на етапі „до читання” або використовувати як організовуючий момент чи фізкультхвилинку. Необхідність тренувальних вправ для молодших школярів обумовлена розвитком у них усіх органів дихання, і тренування сприятиме їх нормальному розвитку та застрахує від перевантажень у старшому віці.

Одним із найважливіших факторів, які впливають на успішність школярів, є темп читання: чим він вищий, тим кращі успіхи. Перші спроби дослідження процесу читання були зроблені французьким ученим Жавалем, який в 1879 р. зайнявся проблемою руху очей при читанні. Але постійну увагу раціоналізації читання почали приділяти лише з 20-х років минулого століття у нашій країні, з середини 30-х років в США. З тих пір дослідження і застосування на практиці швидкого читання отримали дуже швидке і широке поширення у всьому світі.

Досліджено, що швидкість читання помітно впливає на якість запам’ятовування матеріалу: діти, які швидко читають, легше сприймають прочитане. Враження від окремих слів інтегрується, тому краще усвідомлюються смислові зв’язки між ними. При повільному читанні учні втрачають початок фрази, не дочитавши її до кінця. Застосування запропонованих методичних рекомендацій дає можливість навіть найслабших учнів навчити швидко читати. При всебічному дослідженні процесів, які супроводжують читання, встановлено, що швидкість читання залежить від об’єму слухових і зорових сприймань дитини.

Для досягнення оптимальної швидкості читання необхідно:

1. Систематичність тренувальних вправ.

2. Кожен урок розпочинати з п’ятихвилинного напівголосного читання.

3. Напівголосне читання в класі.

4. Читання перед сном дає помітні результати. Справа в тому, що останні події дня чітко фіксуються в пам’яті.

5. Техніка читання не підвищується, коли низька оперативна пам’ять. Наприклад, дитина не дочитавши речення, не пам’ятає його початок. Оперативну пам’ять потрібно розвивати за допомогою зорових диктантів.

На розвиток навичок читання впливають, перш за все письмові вправи: слухові та зорові диктанти, списування текстів. Найкращих результатів можна досягти тільки тоді, коли письмові вправи вчитель проводить щоденно.

Один з найкращих прийомів роботи над вдосконаленням швидкості читання – розширення зорового поля читання, тобто привчати дітей бачити, сприймати, схоплювати не одне, а кілька слів. Навчання цьому здійснюється поступово: на певний час дітям показуються сполуки слів, які вони повинні сприйняти, запам’ятати, а потім усно повторити чи написати. Подібна робота ускладнюється: кількість слів збільшується. Час на їх сприймання зменшується. Цей прийом розвитку швидкого читання рекомендується запроваджувати у післябукварний період, коли учні володіють зв’язним читанням. Логічним продовженням такої роботи може стати розвиток антиципації, тобто уміння передбачати продовження тексту.

Щоб навчити учнів виразно читати, потрібно насамперед навчити їх володіти усним словом, яке має бути виразником їх думок, почуттів; навчити їх впливати на клас за допомогою інтонації. Це можливо лише тоді, коли вони оволодіють всіма засобами виразного читання: технікою мовлення, логікою мови та емоційно - образною виразністю читання.

До виразного читання дітей рекомендую готувати з добукварного періоду: разом з дітьми заучую вірші, складаю речення за схемами. Продовжую в букварному періоді: читаю склади, слова; вчу правильно наголошувати слова, інтонувати речення; задавати питання, робити паузи.

Насамперед школярів потрібно навчити «читати» розділові знаки, адже вони вказують з якою інтонацією потрібно читати, де зробити паузу. Особливо ретельно учитель має готуватися до відпрацювання тембру голосу: вміти передати голосом радість, гнів, захоплення, переляк.

Для підвищення ефективності роботи варто використовувати ілюстраційний матеріал. Відпрацьовувати темп читання, силу і тембр голосу можна за допомогою скоромовок, невеликих віршиків. Спочатку повільно чітко вимовляємо кожен звук, потім швидше, ще швидше; потім промовляємо з різним емоційним забарвленням – сумно, радісно, з подивом, зі страхом і т.д.

Ефективне формування навички виразного читання неможливе без розвитку уміння ставити логічний наголос. Як правило, в усному чи писемному мовленні ми вживаємо слова, словосполучення, а інколи й цілі речення, які є логічними й емоційними центрами і які повинні бути якось виділені, інакше зміст того, про що говоримо і читаємо, може бути зрозумілий неправильно чи не зовсім правильно. Цьому і слугує логічний наголос. Разом з іншими засобами звукової виразності правильно зроблені логічні наголоси допомагають тому, хто говорить чи читає, найбільш чітко і яскраво виразити думку, сприяють активному сприйманню мови.

Гра - найприродніша і найпривабливіша діяльність дітей. Отже, ігрові форми діяльності на уроках читання – найважливіший шлях залучення дітей до вдосконалення навичок виразного свідомого читання. Вникаючи у цікаві ігрові форми зі словесним матеріалом, діти не помічають, як у них формується цілий ряд важливих операцій, які лежать в основі виразного читання. Оволодівши ними, вони непомітно для себе, вдосконалюють читацькі навички.

Висновок

У процесі виразного читання здійснюється мовленнєвий, морально-естетичний, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість. Під час читання формується ставлення дитини до навколишньої дійсності, її громадянська позиція, збагачуються почуття, розвивається творча уява, значною мірою задовольняються пізнавальні інтереси.

Виразне читання стимулює розвиток в учнів особливого вміння бачити і чути те, чого не помічають інші, тонше відчувати, яскравіше висловлюватися. Діти вчаться бачити навколо себе дива, уявляти невидимі і не почуті дійства, складати казки, вірші, загадки. Розвиток літературних творчих здібностей учнів є складним багатоплановим процесом.

Читання – важливий засіб впливу на учнів, засіб розвитку літературної творчості. Тому так важливо в початкових класах сформувати в учнів навичку швидкого, виразного читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра.

Саме тому найдоцільніше використовувати у навчальному процесі такі форми та методи роботи: використання ілюстраційного матеріалу, розширення зорового поля читання, правильне мовне дихання, логічний наголос та ігрові вправи.

Набута учнями у початкових класах ця навичка, особистісні якості, пов’язані із формуванням мовної культури особистості, стануть фундаментом для подальшого навчання, виховання, розвитку, самовираження, значною мірою зумовлять практичну, громадянську, професійну діяльність у майбутньому. А головне – допоможуть дитині опанувати найвище мистецтво – мистецтво життя.

Література:

1. Березіна О.М., Поплавська Т.О. Мовні ігри та забави. – Тернопіль: Мальва ОСО, 2002. – С. 104.

2. Бестимець Т. Г. Виховання в дітей інтересу до самостійного читання //Бібліотека вчителя початкових класів. – 2008. – с.21–22.

3. Бутрім В. , Вправи з вдосконалення навички читання // Початкова освіта. –№46. – 2003.

4. Бондаренко О.В., Тренувальні вправи з розвитку техніки читання // Початкове навчання та виховання. – №16–18. – 2012. – с. 78–84.

5. Василевська О.Л. Закріплення читацьких умінь // Розкажіть онуку. – 2005. – №13–14. – С. 30–32.

6. Вашуленко М.С. Про співвідношення знань і вмінь у мовній освіті молодших школярів // Початк. шк., 1995. – №9. – С. 4–6.

7. Гоцій Т. Д. Вправи та завдання для формування навичок читання учнів 1 – 2 класів