Філологічні науки/ 6.Актуальні проблеми перекладу

доцент Полюк І. С.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Поняття "концепт" як компонент "картини світу"

Вагомі наукові відкриття, зроблені у XX ст. практично в усіх галузях знання, змусили вчених інакше поглянути на світ та відійти від звичної сталої парадигми. Виникла реальна необхідність у понятті картина світу, що призвело до появи наукової, звичайної, популярної (наївної) картин світу і взагалі усвідомлення того, що світ можна бачити по-різному залежно від інструментарію, який мі використовуємо. Крім того, суб’єктом картини світу може бути: 1) окрема людина чи окрема група людей; 2) окремий етнос; 3) людство в цілому. Філософське поняття картина світу зазнало змін й увійшло до широкого наукового вжитку, набувши специфічних рис свого існування під впливом того предмету, для вивчення й опису якого воно було необхідним. Але саме мовна картина світу як одна з реалізацій ідеї відбиття бачення світу, основана на взаємодії мови та мислення, викликала до життя появу цілого проблемного дослідницького поля у сучасній (особливо у вітчизняній) науці. Це поняття стало одним із базових термінів у когнітивній лінгвістиці, психолінгвістиці, соціолінгвістиці, лінгвокультурології та перекладознавстві.

Актуальність і багатовимірність дослідження феномену мовної картини світу пояснює появу величезної кількості робіт, які висвітлюють ті чи інші питання, проблеми, напрямки в її дослідженні. Картина світу досліджується з різних позицій, застосовуються різні дослідницькі методики, але простір для нових пошуків залишається безмежним. У сучасному перекладознавстві все більше уваги приділяється дослідженню мовної картини світу під час опису та моделювання концептів та виявлення особливостей національної концептосфери, складовими якої і є концепти, оскільки в цьому випадку мовні знаки – засіб доступу до концептосфери людини, з метою адекватного їх відтворення. Все більш вагомою стає в теорії перекладу точка зору, згідно з якою перекладати потрібно не окремі вербальні форми, а концепти, які за ними стоять [4].

Однак термін концепт як у мовознавстві, так і у перекладознавстві не має однозначного тлумачення: вирішуються питання класифікації концептів, методів їх дослідження, структури концепту та його місця в лінгвістичній термінології. Про складність формування нової парадигми свідчить те, що статус концепту дотепер залишається дискусійним.

Великий теоретичний та екпериментальний матеріал накопичено з проблем концептуального аналізу в сучасному вітчизняному та зарубіжному мовознавстві й перекладознавстві, наприклад, роботи Н.Д Арутюнової, А. Вежбицької, С.Г. Воркачова, C.А. Жаботинської, В.І. Карасика, О.С. Кубрякової, М.В. Піменової , О.О. Селіванової, Ю.С. Степанова та ін.

Незважаючи на активну розробку теоретичних проблем концептології, кількість мовознавчих публікацій, які містять опис тих чи інших конкретних концептів, продовжує домінувати. Спостерігається збільшення кількості досліджень, в яких робиться спроба виявити універсальність та специфічність концептів у національних картинах світу.

Головними напрямками досліджень у цьому плані в перекладознавстві є опис способів вербалізації концептів у певному дискурсі та виявлення особливостей структурування останніх з метою відтворення способів їх перевербалізації цільовою мовою. Мовна картина світу є, порівняно зі спеціальними картинами світу (фізичною, хімічною тощо), основною, оскільки людина пізнає навколишній світ, себе і закріплює ці знання багато в чому за допомогою мови. Ю.Д. Апресян вказує на донауковий характер мовної картини світу, називаючи її наївною [1, с.5]. Деякі дослідники користуються терміном концептосфера, який був введений у вітчизняну науку академіком Д.С. Лихачовим. За його визначенням, концептосфера – це «сукупність концептів нації. Вона утворена всіма потенціями мови. Чим багатше культура нації, її фольклор, література, наука, образотворче мистецтво, історичний досвід, релігії, тим багатше концептосфера народу» [3, с. 5] . Даний термін, на наш погляд, володіє серйозним науковим потенціалом і може бути більш вживаним за умови його подальшої теоретичної розробки, вписаності в терміносистему проблемного поля «картина світу».

Концепт є основним компонентом картини світу. Займаючи одну з лідируючих позицій в рамках когнітивної лінгвістики, даний термін не отримав однозначного трактування як у плані обсягу, так і в плані змісту. За традицією вважається, що у вітчизняній лінгвістиці вперше його використав С.А. Аскольдов-Алексєєв у 1928 р. Згідно з точкою зору С.А. Аскольдова, концепт – це розумове утворення, яке заміщає в процесі думки невизначену безліч предметів, дій, розумових функцій одного і того ж роду [2, с. 269] .

Широкого використання термін «концепт» набув у 80-90 роки XX ст. Поняття концепт виявилося досить складним для визначення, і хоча в роботі А. Аскольдова-Алексєєва були запропоновані деякі характеристики даного феномена, але і на початку XXI століття все ще не існує загальноприйнятого розуміння того, що таке концепт, яка його структура, особливості його об'єктивації та вербалізації, незважаючи на те, що створені численні праці, присвячені концептам та концептуалізації.

Література:

1. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. – М., 1995. – No1. – С. 337-367.

2. Аскольдов С. А. (Алексеев С.А.) Концепт и слово / С.А. Аскольдов // Русская словесность: от теории словесности к структуре текста: Антология. – М. :  Academia, 1997. – С. 267-279.

3. Лихачев Д.С. Концептосфера русского языка / Дмитрий Сергеевич Лихачев // Известия РАН. Серия Лит. и языка. – Т. 52. – No1. – С. 3-9.

4. Фесенко Т.А. Концептуальные основы перевода / Тамара Александровна Фесенко. – Тамбов: Издательство Тамбовского университета, 2001. – 125 с.