Политология /Современные избирательные технологии

Лютко Н.В. к.політ.н.

Хмельницький національний університет, Україна

Поняття сегментування політичного ринку

Однією з найважливіших особливостей сучасного етапу розвитку не тільки економічних, але й соціальних, політичних, культурних та інших процесів у сучасному суспільстві стало посилене використання в ході їх врегулювання маркетингових концепцій і технологій. Маркетинг ґрунтується на принципі пріоритету споживача, що вибирає товар або послугу на ринку. Серед усіх принципово можливих „соціальних” ринків (некомерційного, освітнього, медичного, територіального, державного та безлічі інших) найближчим до сутності й структури звичайного ринку товарів і послуг є ринок політичний[1].

Демократія - це свого роду аналог розвиненого товарного ринку в політиці. Ним позначаються політичні цінності, які, з одного боку, поділяються громадянами, їхні очікування щодо політичного процесу, а з другого – програмні засади, цілі, проголошені політичними партіями, громадськими організаціями чи політиками особисто. Безперечно, на становлення поняття вирішальний вплив справило (істинне чи позірне) уподібнення політичного процесу з ринковими відносинами. Політичний ринок — це інструмент вивчення політичного життя за допомогою досить формалізованої сукупності імпліцитних економічному аналізу гіпотез і концепцій, створений і успішно апробований декількома групами дослідників, що представляють напрям раціонального вибору — відому школу суспільного вибору. Загалом виділяють дві моделі електоральної участі залежно від інтересів споживачів реклами: Мічиганська парадигма та теорія раціонального виборця. Перший підхід визнає наявність культурно-символьних, психологічних чинників, які впливають на електоральну поведінку. За другим підходом, виборець перетворюється у споживача, котрий купує кандидата, як і будь-який товар.

Необхідними ознаками політичного ринку є взаємозалежність його учасників на основі обміну ресурсами та узгодження цілей; відсутність монополізму; певний рівень довіри між учасниками; і, що особливо важливо, – наявність чітких правил, знання й прийняття їх усіма учасникам. Ці правила гри повинні бути прозорими, конвенційними, загальнообов’язковими. Ринок політичної реклами також потребує правил гри, які б регулювали відносини в інформаційному просторі, доступ до інформаційних ресурсів та каналів передачі інформації. Для цього необхідні такі умови: атомізованість ринку, що унеможливлює домінування одного з акторів; відсутність монополії на продукти рекламування; відсутність монополістичних бар’єрів у доступі на ринок; повна прозорість функціонування політичного ринку та доступ всіх акторів до інформації про стан ринку.

Сегментування ринку будь-якого товару чи послуги являє собою багатовимірний розподіл усіх потенційних споживачів цього ринку на досить великі групи таким чином, що кожна з них висуває особливі, істотно відмінні від інших вимоги до даного товару або послуги.

Важливим є сегментування політичного ринку, тобто детальний аналіз і поділ його на сегменти політичних симпатій прихильників лідера. Оскільки реакція кожного виборця на програмні заяви може бути діаметрально протилежною, процедуру сегментування спрямовують на структурування неоднорідного політичного ринку за допомогою географічного, демографічного, соціально-психологічного і соціально-поведінкового параметрів.

В аспекті маркетингової технології сегментування ринку – це поділ його на групи споживачів, яким потрібні товари певних властивостей. До початку виборчої кампанії так здійснюється й поділ сукупності виборців за їх попередніми переконаннями, уподобаннями тощо. Боротьба за споживача під час виборчої кампанії, яка триває декілька місяців, здійснюється за допомогою інструментів просування: стимулювання збуту з використанням різних (законних і протизаконних) методів, особистого продажу, реклами, PR [2].

Найчастіше у працях практиків політичного маркетингу зустрічається варіант сегментування за поведінковим принципом, який базується на висновку класика політичного маркетингу Ф. Котлера про можливий стан попиту з відповідними йому електоральними стратегіями: тверді прибічники – «повний попит»; нетверді прибічники – «нерегулярний попит»; байдуже настроєні – «відсутній попит»; нетверді противники, тверді противники – «негативний попит». Після сегментування політичного ринку необхідно визначити, на яку з груп варто орієнтуватися під час виборчої кампанії. Процедура зайняття позиції в певному сегменті ринку, тобто пошук своєї «політичної ніші», називається позиціонуванням. Вплив на вибір виборця рекламні кампанії справляють не поодинці, а у своїй єдності, і вплив реклами якогось одного кандидата залежить від рекламної стратегії його опонентів [3].

Література

1. Акімов Д. До питання технологізації політичної діяльності в сучасній Україні [Електронний ресурс]/Акімов Д. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=79&c=1900

2. Россоха В.В. Маркетингові технології у політичній сфері [Електронний ресурс] / Россоха В.В. Толмачов І. В. // Науковий вісник Мукачівського державного університету, 2014, - С. 114-118, – Режим доступу: http://msu.edu.ua/visn/arhive/001/24.pdf

3. Тєлєтов О. С. Загальна концепція та інструменти політичного маркетингу [Електронний ресурс]/ Тєлєтов О. С. Титаренко Ю. В., Шевченко О. Ю. //Маркетинг і менеджмент інновацій, №2, 2013, - С. 49 – 63. – Режим доступу:http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/journals/2013/2/49-63