Зарічний О. А.

полковник міліції, начальник управління кадрового забезпечення

ГУМВС України у Львівській області, Україна

Участь громадян в управлінні державними справами – реальний шлях до відкритості державної влади

Аналізуючи сьогоднішні реалії життєдіяльності суспільства слід констатувати, що Україна ще далеко від досягнення демократичного рівня розвитку. Вказане зумовлено не тільки спадком авторитатного режиму, але й низкою прогалин у правовій, соціальній та державотворчій політиці. Нашій державі для подолання кризи цих сфер необхідно провести повномасштабні реформи в таких напрямках як реальне імплементування демократичних цінностей у суспільну реальність, налагодження ефективних економічних критеріїв розвитку держави, розбудова правової держави та становлення повноцінного громадянського суспільства. Вказане неможливо без планової трансформації державно-владного механізму задля досягнення реальної відкритості влади для суспільства.

Для розгляду питань закритості та відкритості державної влади необхідно звернутися до історії політичних та правових вчень де первинно формувалися ці поняття. Первинні ідеї сформульовано Карлом Поппером у праці „Відкрите суспільство та його вороги”, хоча філософ акцентував увагу на проблемах відкритості всього суспільства, всієї політичної системи, а не саме державної влади однак його розуміння відкритості має вагому наукову цінність для нас. К. Попер розуміє відкрите суспільство як таке, яке ґрунтується на погодженні з тим, що ніхто не має монополії на істину, що різні люди мають різні погляди та інтереси, і що існує потреба в установах, які б захищали права усіх людей і давали б їм змогу жити в консенсусі. В такому суспільстві повинно бути верховенство права, демократична влада, розвинене громадянське суспільство, захист прав меншин.

Як визначає Н. Гудима «принцип відкритості державної влади як її обов’язок із забезпечення можливості вільного доступу громадян до здійснення управління державними справами шляхом безпосереднього волевиявлення, служби на посадах державних службовців, а також і опосередковано – через вибір конкретних кандидатур у депутати, або політичних партій, які будуть представляти інтереси громадян в парламенті та в органах місцевого самоврядування»[1, c.52]. Таким чином принцип відкритості влади забезпечується через механізм участі громадськості в державно-владній діяльності саме так як вказує цитована автор, тобто безпосередньо або через представницькі органи.

Реальна участь громадськості як наслідковий чинник отримує відкритість державної влади та й самої держави. Демократична і відкрита державна влади створює механізми для комунікації з громадянським суспільством, пояснюючи йому необхідність тих чи інших державно-владних рішень, дослухаючись до громадськості. Така комунікативність повинна бути підкріплена в нормативних актах, які регулюють повноваження органів державної влади з зазначенням форм, механізмів та засобів взаємодії.

В свою чергу існує зворотній зв'язок - відкрита державна влада на законодавчому рівні заохочує громадськість брати участь в управлінні державними справами, створює передумови та механізми для «перевід» думки громадськості у державно-владні рішення. Тому, на нашу думку відкритість державної влади і право участі громадян в управлінні державними справами – це два політико-правових інститути, що взаємопов’язані, взаємодетерміновані, обумовлюють один одного і не можуть існувати один без іншого.

Проблемами розбіжності закритого та відкритого суспільства займався і Дж.Сорос, який вказував, що у закритому суспільстві є місце лише для однієї концепції, панівної догми, що підтримує своє верховенство, утискуючи погляди, які з нею розходяться. Відкрите ж суспільство не тільки дозволяє, але й вимагає від усіх учасників діяти як автономні одиниці, уповноважені ухвалювати рішення. Воно також спирається на складні механізми обмеження прагнень учасників [2, с.62]. Озброївшись цим твердженням слід акцентувати, що відкрите суспільство це не тільки участь громадян у діяльності держави, але й налагодження консенсусу між їх можливо навіть протилежними поглядами та інтересами. Відкрите суспільство не породжує анархії у владі де правлять всі і ніхто за рішення не несе відповідальності. Навпаки відкрите суспільство вимагає високого рівня правоповаги, політичної та правової культури, вміння громадськості до самообмеження та високого рівня виконання суспільних та правових обов’язків.

Проблема держави полягає з одного боку у відсутності механізму реальної участі громадян у державно-владній діяльності, а з іншого в загрозах, що виникають із закритості, клановості та корумпованості верхніх ешелонів влади. Громадськість повинна мати можливість контролювати обрану нею державну владу та мати можливість впливати на прийняття нею владних рішень, так щоб вони були в інтересах народу та гарантували права та свободи кожного громадянина.

Отож, участь громадян в управлінні державними справами це реальний шлях до відкритості державної влади, побудови демократичної та правової держави. Законодавче закріплення цього права у формі безпосередньої та опосередкованої участі створює перспективу для розвитку держави, поваги до державної влади та для розвитку інститутів громадянського суспільства.

Література:

1. Гудима Н.В. Принципи відкритості і прозорості в діяльності органів державного управління України: дисер. … канд. наук з держ. упр./ Н.В. Гудима; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – Київ, 2008.

2. Сорос Джордж. Утвердження демократії / Дж. Сорос; перекл. з англ. О.Коваленка – К.: Основи, 1994. – 224 с.