Онуфрієва Л.А.,

кандидат психологічних наук, доцент,

Палашовська О.І.,

студентка 5 курсу спеціальності «Психологія»,

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка,

м. Кам’янець-Подільський, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В ЗАРУБІЖНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Як відомо, сприятливий соціально-психологічний клімат є умовою підвищення продуктивності праці, задоволеності працівників працею і колективом. Створення сприятливого клімату є справою не лише відповідальною, але і творчою, яка вимагає знань його природи і засобів регулювання, вміння передбачати ймовірні ситуації у взаєминах членів групи. Формування хорошого соціально-психологічного клімату вимагає, особливо від менеджерів і психологів у фірмах, розуміння психології людей, їх емоційного стану, настрою, душевних переживань, хвилювань, відносин один з одним

Здійснені нами результати теоретичного аналізу зарубіжної літератури свідчать, що термін «соціально-психологічний клімат» є дефініцією, характерною переважно для вітчизняної соціальної психології. В зарубіжній літературі для позначення групи феноменів, об'єднаних у понятті соціально-психологічний клімат використовуються терміни «соціальна атмосфера» (К. Левін), «організаційний клімат» (Г. Литвин, Р. Стрінгер, Г. Стерн), «психологічний клімат» (Дж. Гевін, Дж. Хоув), «клімат роботи» (Б. Шнейдер, Д. Халл), «адміністративний клімат» (Р. Таджура) та ін.

Учені Lewin, Lippitt and White’s заклали основи розробки поняття «соціальний клімат», що стало основою досліджень в організаційній психології. Почали досліджувати відносини між сприйняттям співробітників їх робочого середовища та задоволеністю працею (Schneider & Snyder), відношення між соціальним кліматом на підприємстві та емоційним вигорянням колективу, активністю роботи (Brown & Leigh), зв’язок між соціальним кліматом на роботі та громадянської позицією (Moorman), результатами праці Pritchard & Karasick).

В американській соціальній психології досліджується «організаційна культура» в організаціях. Теорія «Людських відносин» Е. Мейо спирається насамперед на формування соціально-психологічного клімату відносин між працівниками, враховуючи два його рівні – статичний, відносно постійний (стійкі взаємовідносини членів колективу, їх інтерес до роботи і колег по праці; соціально-психологічний клімат розуміється як стійкий, досить стабільний стан, який, одного разу сформувавшись, здатний довгий час не руйнуватися і зберігати свою сутність незважаючи на ті труднощі, з якими стикається організація; контроль і корекція властивостей соціально-психологічного клімату здійснюються членами групи епізодично) та динамічний рівень, мінливий, що коливається (психологічна атмосфера характеризується більш швидкими, тимчасовими змінами, менше усвідомлюється людьми та впливає на настрій і працездатність впродовж робочого дня; накопичення кількісних змін у психологічній атмосфері веде до переходу її в інший якісний стан, в іншій соціально-психологічний клімат).

В умовах сучасного науково-технічного розвитку удосконалення психологічного клімату колективу – це завдання розгортання соціального та психологічного потенціалу суспільства й особистості. Умови, в яких відбувається взаємодія членів робочої групи, впливають на успішність їх спільної діяльності, на задоволеність процесом і результатами праці. Основними показниками соціально-психологічного клімату трудового колективу є прагнення до збереження цілісності групи, сумісність, спрацьованість, згуртованість, контактність, відкритість, відповідальність. У підрозділах з позитивним соціально-психологічним кліматом співробітники прагнуть до прийняття на себе відповідальності за успіх чи невдачу спільної діяльності. Значимість соціально-психологічного клімату визначається також тим, що він здатний виступати як фактор ефективності тих чи інших соціальних явищ і процесів, служити показником, як їх стану, так і їх зміни під впливом соціального і науково-технічного прогресу. Соціально-психологічний клімат виступає також як показник рівня психологічної включеності людини в спільну діяльність, заходи психологічної ефективності цієї діяльності, рівня психічного потенціалу особистості і колективу, масштабу і глибини бар'єрів, що лежать на шляху реалізації психологічних резервів колективу.

Варто виділити, класичні експерименти Е. Мейо і його колег, що проводилися в кінці 30-х рр. минулого століття на заводі американської компанії "Вестерн Електрик", які поклали початок організаційної психології, хоча й не ставили безпосередньою метою вивчення соціально-психологічного клімату в бригадах складальниць телефонних реле, фактично продемонстрували значимість цієї соціально-психологічної характеристики з точки зору ефективності групової діяльності.

Отже, соціально-психологічний клімат як цілісний стан колективу, відносно стійкий і типовий для нього емоційний настрій, що відображає реальну ситуацію трудової діяльності і характер міжособистісних відносин.

Висновки. Підсумовуючи різні погляди на зміст поняття соціально-психологічного клімату у зарубіжній психології, ми прийшли до висновку: соціально-психологічний клімат є напівфункціональним соціально-психологічним утворенням, яким опосередковується будь-яка діяльність колективу та представляє собою інтегральну і динамічну характеристику психічних станів всіх членів колективу. Сформовані в колективі відносини, виступаючи в якості об'єктивних умов трудової взаємодії і спілкування, вимагають від людини певного стилю поведінки, а емоції одного члена колективу мотивують поведінку інших членів, направляючи їх не тільки на здійснення цілей діяльності, проте й на усунення фруструючих впливів.