Пісна Юлія Володимирівна

кандидат філософських наук, доцент кафедри соціальної роботи

Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

МОБІНГ: ПСИХОЛОГІЧНЕ НАСИЛЛЯ У ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВІ

У сучасному суспільстві теми фізичного та сексуального насилля є достатньо актуальними, часто обговорюваними та такими, що привертають до себе увагу і викликають обурення людей. Зазвичай така увага викликана загрозами та наслідками, що несуть в собі зазначені форми насилля. У свою чергу психологічне насилля обговорюється вкрай рідко в порівнянні з фізичним чи сексуальним насиллям, хоча може нести в собі не меншу, а то і більш серйозну загрозу для психіки жертви. Така «неуважність» до теми психологічного насилля пояснюється ще й тим, що як таких «реальних» наслідків майже не помітно, на відміну від, наприклад, наслідків фізичного насилля (синці, гематоми). Саме тому досить складно виявити факти психологічного насилля та допомогти жертві подолати його наслідки.

Варто зазначити, що складним питанням є визначення поняття «психологічне насилля». Аналіз літератури показує, що не існує загальноприйнятого визначення, а одиничний інцидент ще не вказує на факт психологічного насилля (на відміну від сексуального чи фізичного). Виходячи з цього зазначимо, що психологічне насилля – це ряд повторюваних інцидентів (навмисних чи ненавмисних) в яких людину принижують, контролюють, погрожують, ображають, звинувачують, ізолюють. Як форма насилля, що проявляється, насамперед, у відносинах, психологічне насилля базується на поняттях влади та контролю, часто супроводжує інші форми насилля, проте може виступати і як самостійна форма. Психологічне насилля завдає шкоди психічному здоров’ю людини та тягне за собою такі наслідки як тривожність, депресія, стресові розлади та інше.

В узагальненому вигляді можна зустріти ще й визначення психологічного насилля, як способу тиску на психіку людини. Відповідно такий тиск здійснюється на чотирьох рівнях:

1) Контроль поведінки (контролюються дії жертви, коло її оточення та спілкування);

2) Контроль мислення (нав’язування певних установок людині);

3) Контроль емоцій (провокування емоцій, маніпулювання з метою викликати певні емоційні стани);

4) Інформаційний контроль (тиран контролює будь-які інформаційні джерела жертви: преса, кіно, відео, телепередачі, книги, музика).

Результатом постійного тиску з боку насильника є відмова жертви від власних установок і прийняття інших. Таким чином, руйнується особистість жертви, ламаються її установки, знижується самооцінка, що в свою чергу породжує відчуття нікчемності та несамостійності.

Психологічне насилля може здійснюватися по відношенню до жертви, як вдома, у сім’ї, так і за її межами, наприклад – у трудовому колективі. Тиск на жертву може здійснюватися однією чи декількома особами, іноді з певною корисливою метою (зайняти посаду жертви). Проте, частіше за все, починається подібний процес (психологічного насилля у трудовому колективі) зі звичайного конфлікту (зіткнення протилежних поглядів, інтересів, цілей, двох або більше сторін). Конфлікти, що не вирішуються, часто переходять у латентну фазу, де і відбувається протидія сторін, але вже не відкрито, а приховано. Важливо зазначити, що конфлікт, який перетікає у фазу прихованого (латентного) протиборства сторін, часто набуває дещо хронічного, систематичного прояву протидії, агресії, цькування однієї сторони іншою. Для визначення вище перерахованого використовують термін «мобінг», який означає вороже, неетичне ставлення однієї людини або групи людей, що прямо спрямоване і систематично повторюється по відношенню до однієї особи, на якій дане переслідування відбивається негативно.

В людині, на яку спрямовано мобінг, зароджується відчуття незахищеності і немічності, що при подальшому тиску може перерости у глибоку депресію. Саме таким чином керівники організацій можуть позбавлятися не вигідних підлеглих, а також самі працівники за допомогою мобінгу витісняють «неприйнятних» колег. Адже, особа, що піддається емоційному насиллю, скоріше звільниться чи перейде до іншого підрозділу, аби позбавитися нестерпного відношення з боку інших.

Мобінг може бути як свідомий (навмисний), так і неусвідомлений (стихійний).

Свідомий мобінг – це цілеспрямовані дії, що мають конкретну, чітко сформульовану мету: створити людині такі умови, щоб вона звільнилась з займаної посади. У даному випадку йдеться про корисливі мотиви: зайняти чиюсь посаду, провести на неї когось зі «своїх». Неусвідомлений мобінг – не цілеспрямовані дії, за яких людина не усвідомлює того, що займається цькуванням і які є наслідком не толерантного ставлення, постійного роздратування, що накопичується по відношенню до когось із колег.

Причини мобінгу найрізноманітніші - вони можуть приховуватись у характері та поведінці окремих членів колективу (керівника), у бажанні вирішити деякі свої меркантильні завдання за рахунок колеги по роботі, у сексуальних домаганнях, заздрощах, у незадовільних умовах праці і т.д..

У багатьох західних країнах працюють центри допомоги жертвам мобінгу. Україна, на жаль, дещо відстає, що, у всякому випадку, не заважає особі, котра вважає себе жертвою мобінгу, звернутись за консультацією до психолога. Проте, важливо займатися самоосвітою: вивчати спеціалізовану літературу про конфлікти, переговори, етикет тощо. Таким чином, надбані знання допоможуть не стати жертвою мобінгу та будувати свою кар’єру, не утискаючи інтереси інших людей та не порушуючи їхні права, що в подальшому може призвести до певних негативних наслідків.