Проблема затримки психічного розвитку дітей та шляхи її подолання

Дніпропетровський національний університетім. Олеся Гончара

Корнієнко В.В., Ніканорова Ю.В.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Одним з головних завдань дошкільної освіти на Україні є формування особистості дитини та підготовка її до навчання в загальноосвітній школі. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про збільшення кількості дітей дошкільного віку з затримкою психічного розвитку, а саме з порушеннями усного мовлення, що зумовлює труднощі в оволодінні Програмами навчання і виховання дітей дошкільного віку в умовах ДНЗ.

У зв’язку з цим, значущості набуває своєчасна психокорекційна допомога цій категорії дітей, що впливатиме не тільки на мовленнєві порушення , а й на формування їх емоційно-вольової сфери та особистості в цілому.

Сьогодні вивченню дітей із ЗНМ присвячено ряд фундаментальних і різнобічних досліджень (А. Богуш, О. Гвоздєв, А. Усова, К. Ушинський, Є. Тіхеєва, Є. Флеріна та ін.), які наголошують на тому, що від рівня сформованості мовлення дитини залежить також і рівень опанування навчальною діяльністю, комунікацією, шкільними знаннями, уміннями і навичками відповідно програмних вимог. Оскільки, на думку Л. Виготського, мовлення щільно пов’язане із мисленням, то дитина із ЗНМ, яка має порушення процесу формулювання виразу чи вислову не виконує повноцінно мисленнєво-пізнавальну функцію, що негативно позначатиметься у подальшому на оволодінні читанням і письмом в початковій школі та впливатиме на її емоційно-вольову сферу і комунікацію. У зв’язку з цим, формування усного мовлення дітей дошкільного віку у психологічній і педагогічній літературі розглядається як одне із першочергових завдань.

За різними науковими даними стало відомо, що діти з порушенням мовлення належать до неоднорідної та чисельної групи, для якої оволодіння усним мовленням — єдиний і основний шлях особистісного розвитку. Проте, до тепер проблема впливу порушень мовлення на психологічні характеристики старших дошкільників залишається недостатньо розробленою, що й зумовило вибір мети дослідження, яка полягала у визначенні психологічних характеристик дітей дошкіьного віку з недорозвиненням мови, а предметом дослідження стали особливості психологічних складових характеристик дітей дошкільного віку з порушенням мови.

Майже половина легких відхилень у психічному розвитку дітей, у тому числі і мовлєнєвому кваліфікується науковцями як «затримка психічного розвитку», причини якої розглядалися в роботах М. С. Певзнер , Т. А. Власової, В. І. Лубовского, Л. І. Переслені, З. І. Калмикової та ін. Незрілість же емоційно-вольової сфери дітей із ЗПР обумовлює своєрідність формування їх поведінки, сфери комунікації та особистісні складові. Так, дослідження Жукова Н.С., Мастюкової Е.М., Филичевої Т.Б. показали, що старші дошкільники із ЗПР не готові до внеситуативно-особистісного спілкуванню з дорослим та на відміну від своїх однолітків, що нормально розвиваються, досягають лише рівня ситуативно-ділового спілкування, що необхідно враховувати при побудові системи педагогічної й психологічної корекції.

Експериментальні дані науковців теж свідчать про те, що в дітей із затримкою психічного розвитку в різних сферах їх діяльності переважає ділове спілкування з дорослими Впродовж гри деяку роль відіграють особистісні контакти, а обігів до дорослих, пов'язаних із пізнанням навколишнього світу, вкрай мало[3]. Ці дані також збігаються з характеристикою поведінки дітей із ЗПР під час психолого-педагогічного обстеження, проведеного О. С. Большаковою, де автор підкреслює, що діти обережні в прояві своїх інтересів, у спілкуванні з дорослими відсутня жвавість, вони пасивні в грі. Навіть при незначних невдачах у роботі вони відмовляються від її продовження, замикаються та насторожуються.

Відомо, що реформування системи спеціальної освіти в Україні вимагає розробки нових ефективних методів корекційно-профілактичного та розвиваючого навчання дітей з особливими освітніми потребами, які відповідатимуть сучасним науковим знанням щодо нормального і дизонтогенетичного розвитку.

Якщо дитина, що нормально розвивається, засвоює систему знань і піднімається на нові щаблі розвитку в повсякденному спілкуванні з дорослими (при цьому активно працюють механізми саморозвитку), то при ЗПР кожний крок може здійснюватися тільки в умовах цілеспрямованого формування кожної психічної функції з обліком їх взаємодії й взаємовпливу[1].

Тому слід ураховувати, що при ЗПР порушення мають поліморфний характер, їх психологічна структура складна. Виразність ушкоджень і (або) ступінь несформованості психічних функцій може бути різною, можливі різні комбінації збережених і несформованих функцій, чим і визначається різноманіття проявів ЗПР у дошкільному віці[4].

Таким чином,враховуючи те, що затримка психічного розвитку торкається всієї психічної сфери дитини, і, по суті, є системним дефектом, тому процес навчання й виховання повинен вибудовуватися саме з позицій системного підходу. Необхідно також сформувати повноцінний базис для становлення вищих психічних функцій і забезпечити спеціальні психолого-педагогічні умови, необхідні для їх формування.

Література

1.Аршава І.Ф., Основні початкові прояви психоемоційних розладів у дітей та підлітків: навч. посібн. / І.Ф. Аршава., В.В. Корнієнко.–Д.: РВВ ДНУ, 2002. – 62с.

2.Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція), затверджено наказом МОНмолодьспорт України № 615 від 22.05.12 року [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://osvita.ua

3.Воронцов А.Б. Рабочие материалы концепции школы развивающего

обучения (система Д.Б.Эльконина-В.В.Давыдова). - Иркутск, 1999. - 40 с.

4.Выготский Л.С. Мышление и речь / Л.С. Выготский. – М.: Лабиринт, 2006 – 328с.