Физическая культура и спорт/ 1.Физическая культура и спорт: проблемы,

исследования, предложения.

Викладач Кафтанова Т.В.

Житомирський державний університет імені Івана Франка, Україна

Вплив вправ з м’ячем на психофізичний розвиток

дітей дошкільного віку.

Німецький педагог Ф. Фребель писав: «Майже все, чого потребує дитина для свого розвитку, йому дає м'яч». Різноманітні дії з м'ячем дуже корисні для дитини і позитивно впливають на її психофізичний розвиток.

М'яч завжди асоціюється з грою. Діти грають у м'яч в будь-який вільний час, а також в організованих формах роботи - на заняттях з фізичної культури, під час ранкової гімнастики, у різних формах активного відпочинку [1]. Ще задовго до того як дитина починає сидіти, вона знайомиться зі своєю першою іграшкою − м'ячем.

Саме в перший рік життя з розвитком кисті руки з'являються основні життєво важливі рухи як схоплювання, кидання, захоплювання. У прагненні охопити щось ціле дитину задовольняє м'яч, тому не випадково вона вибирає його як засіб свого розвитку.

Під впливом фізичних вправ і рухливих ігор з м'ячем відбувається розвиток центральної нервової системи, психічний і моторний розвиток дитини. У цьому плані значення дрібної моторики для розвитку психіки та інтелекту надзвичайно велика. Від працюючих м'язів імпульси постійно надходять у мозок, стимулюючи ЦНС і, тим самим, сприяючи її розвитку. Чим більш тонкі рухи доводиться здійснювати дитині і чим більш високого рівня координації рухів вона досягає, тим успішніше йде процес її психічного розвитку.

Вправи в метанні і рухливі ігри з м'ячем надають великий фізіологічний вплив на організм дитини. Вони сприяють розвитку окоміру, рівноваги, узгодженості дій рук, тулуба і ніг, фізичних якостей і рухових здібностей дитини. Крім того, рухи з м'ячем, позитивно впливаючи на ЦНС, знімають м'язові затиски, розвивають дрібну мускулатуру кисті. Одночасно розвиваються у дітей три основні види сприйняття: предмету, простору і часу (теперішнього, минулого і майбутнього).

Таким чином, м'яч впливає не тільки на тіло, але й на розвиток психіки дитини. При цьому дуже важливо, щоб дітям були доступні м'ячі різного діаметру, яскравого забарвлення, різної ваги і текстури, що розвиває і тактильне сприйняття.

За технічною характеристикою вправи цього виду діляться на метання і підготовчі до метання вправи: катання і кидання. У свою чергу, кидання розділяється на підкидання м'яча (з ловом і без), кидки об підлогу і ловлю, перекидання (з ловом і без) і ведення м'яча. Ці рухи можна виконувати не тільки з м'ячем, але і кулями, мішечками з піском, обручами. Можна також використовувати природний матеріал - шишки, сніжки, каштани, прутики і т.д. Кожна підготовча до метання вправа має своє самостійне значення для вирішення педагогічних завдань щодо формування рухових навичок і розвитку психофізичних якостей [2].

Виконуючи різноманітні вправи з м'ячем, які називаються «школою м'яча», необхідно постійно, поступово і послідовно їх ускладнювати. Наприклад, катання м'ячів один одному, прокатування між предметами, по доріжці, по накресленій лінії, по дошці необхідно застосовувати у всіх вікових групах. Складність вправ залежить від величини м'яча, відстані до цілі, положення тіла дитини (присівши, сидячи, нахилившись).

Для дітей молодшої групи характерні «чисті» кидки – підкидання без лову й з ловом після відскоку від підлоги, підкидання однією рукою і ловля двома і т.д. Ускладненням для середньої групи є виконання різних рухів між кидком і ловом: сплеск в долоні, торкання колін руками, присідання та інші.

Дітей старшої групи необхідно стимулювати до прояву психофізичних якостей різноманітними завданнями (ловля після повороту на 360⁰, виконання декількох сплесків у долоні і т.д.) [3]. Аналогічно ускладнюються вправи в кидках в підлогу і ловлі.

Перекидання і ловля м'яча вимагають вже диференційованих дій: захоплення м'яча, сила замаху, траєкторія польоту. Все це узгоджується зі способом кидання (знизу, від грудей, від плеча, зверху). Якщо молодших дітей вчать виконувати прицільні кидки, то старших − для вивчення «обманних» рухів, які змушують зробити випад, підбігти, підстрибнути, присісти.

Ведення м'яча на місці і в русі освоюється з дітьми середньої групи, але можна починати і раніше, якщо м'ячі різних розмірів постійно перебувають у вільному користуванні дітей, і вони вміють ними грати. З метою гармонійного розвитку треба вчити дітей виконувати всі дії з м'ячем як правою, так і лівою рукою.

Рекомендовані підготовчі до метання вправи (кожна по-своєму) формують «почуття м'яча». Однак, у порівнянні з метанням, вони вважаються простими, тому що виконуються переважно під контролем зору.

Метання - це узгоджені рухи рук, тулуба і ніг, що вимагають точності і завершеності дій. Поділяють метання на дальність і в ціль, яка може розташовуватися вертикально або горизонтально. В якості орієнтиру для метання використовуються різні предмети: обручі, ящики, кошики, щити з намальованими колами, стовбур дерева і т.д. Залежно від зовнішнього вигляду, величини орієнтиру, відстані до нього, розміру, ваги та інших властивостей предмету залежить і спосіб метання. У кожному конкретному випадку вибирається той спосіб, який забезпечує найкращий результат.

Необхідно обов'язково включати в рухову діяльність дітей рухливі ігри з м'ячем, в яких дитина цілиться, відбиває, підкидає м’яч [4]. Це дуже важливо для розвитку координації рухів, загальної моторики дитини і розвитку психофізичних якостей. До того ж, гра піднімає дух змагальності, підвищує настрій, знімає агресію, допомагає позбутися від м'язових напружень, викликає задоволення.

Отже, починаючи з раннього віку, різноманітні вправи в метанні повинні бути щоденними, а м'яч постійно надаватися дітям в вільне користування. Це дасть можливість освоїти «школу м'яча», тобто оволодіти всіма видами рухів до кінця перебування в дитячому садку. З розширенням можливостей дітей їм необхідно пропонувати завдання творчого порядку - придумати нові комбінації гри з м'ячем.

Таким чином, вправи та рухливі ігри з м'ячем, поряд з психофізичним і творчим розвитком, успішно готують дошкільнят до навчання у школі.

Література.

1. Вільчковський Є.С. Форми виховання дітей у дошкільному закладі / Е.С. Вільчковский. – К., 2001. – C.92

2. Вільчковський Є.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку / Є.С. Вільчковський, О.І. Курок: Навч. посіб. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 428с.

3. Осокіна Т.І. Фізична культура в дитячому садку / Т.І Осокіна. – Донецьк, 2006. – С.12

4. Пензулаева Л.И. Подвижные игры и игровые упражнения для детей 5-7 лет / Л.И. Пензулаева. – М., 2001. – С.75