Непорожній Богдан
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», педагогічно-індустріальний факультет, група Т-5
Секція
педагогіка, підсекція 3
Системи організації трудового навчання в шкільних майстернях: досвід і перспективи
Основним елементом трудового навчання в майстернях є трудова операція. Під
трудовою операцією в навчальному процесі розуміють типовий вид робіт,
узагальнений спосіб впливу людини на предмет праці. Такими типовими видами
робіт з обробки дерева і металу є, наприклад, розмічання, пиляння, стругання,
довбання, свердління, рубання, обпилювання, нарізання різі та ін. За структурою
трудові операції являють собою складні дії, кінцевий результат яких досягається
за допомогою ряду часткових дій, рухів і прийомів.
Оволодівати трудовими операціями можна і при виготовлені і без виготовлення
певних виробів. Залежно від того, яке місце займають вироби й операції в
навчальному процесі, розрізняють кілька систем трудового навчання.
Однією з тих систем є предметна (речова) система. Ця система сформувалась у
період мануфактурного виробництва, коли зміст професії уявлявся в формі набору
виробів, що їх міг виробити спеціаліст. Підготовка до праці за предметною
системою полягала в тому, що учень повинен був навчитися виготовляти типові для
даної спеціальності вироби. Ступені оволодіння спеціальністю визначалися
складністю виробів, які учні виготовляли на даному етапі навчання. Як бачимо,
основним елементом у трудовому навчанні за цією системою виступав предмет.
Предметна система мала певні позитивні сторони: вона забезпечувала інтерес
учнів до роботи, давала їм можливість виявляти деяку самостійність, сприяла
розвиткові технічної уяви. Але ця система вимагала багато часу на навчання і не
забезпечувала формування в учнів загальних умінь і навичок у такій мірі, як це
було потрібно їм для самостійної трудової діяльності. Тому ця система у ХІХ ст.
була витіснена більш прогресивною операційною системою. Появі операційної
системи передувало виділення операції із загального потоку виробництва і синтезування
її як узагальненого елементу технології виготовлення виробів. Конкретно
операційна система була представлена набором зразків – моделей, кожна з яких
присвячувалась певним операціям. У навчальній програмі операцій йшли одна за
одною у визначеній послідовності. До вивчення наступної операції переходили
тільки після вивчення попередньої.
Операційна система являла собою перехідний етап від методики кустарної до
методики індустріальної. Навчання за операційною системою забезпечувало
формування в учнів загальних навичок, що давало їм можливість швидше
«пристосовуватись» до нових умов трудової діяльності. Вона мала і має велике
значення для наукового обгрунтування навчання ручного і механізованого процесу
праці. Проте операційна система не могла стати універсальною. Вона потребувала
багато часу на засвоєння кожної операції, оскільки перехід до оволодіння нової
операції здійснювався тільки після міцного засвоєння попередньої, а це не
давало можливості своєчасно закріплювати на практиці вивчені трудові прийоми і
приводило до послаблення сформованих навичок. Виникала потреба відновлювати їх
за допомогою нових вправлянь. До того ж вправляння в операціях на об’єктах
невиробничого характеру знижувало навчальний інтерес учнів, що негативно
позначалося на процесі навчання.
Предметна і операційна система не виправдали себе в школі. На зміну їм
прийшла операційно-комплексна система, яка передбачає поступове тренування у
виконанні рухів, прийомів і окремих операцій незалежно від виготовлення певного
виробу. Значення таких абстрактних вправ не завжди зрозуміле для молодих
школярів, що не може не позначитися на їх ставленні до практичних занять у
шкільних майстернях. Нарешті, трудове навчання за операційно-комплексною
системою не завжди сполучається з посильною результативною працею учнів,
вивчення трудових операцій – з виготовленням суспільно-корисних виробів.
Треба шукати нових, відмінних від відомих форм організації трудового
навчання, щоб успішно реалізувати завдання, поставлені перед сучасною школою. У
цих умовах почала складатися предметно-операційна система навчання. Аналізуючи
предметно-операційну систему трудового навчання, можна виділити в ній риси, які
в тій чи іншій мірі наближають її до інших систем. Зокрема, до предметної
системи наближає її те, що за нею навчання праці здійснюється в процесі
виготовлення практично корисних виробів. Але й вона відрізняється від
предметної системи, оскільки в її основі лежить аналітичний підхід до
виробничого процесу, поділ його на операції, за основний лемент навчання
береться не предмет, а операція. З другого боку, аналітичний підхід до
виробничого процесу – спільна ознака операційної і операційно-комплексної
системи. Між предметно-операційною і операційно-комплексною системами є
відмінність в організації закріплення набутих навичок. При
операційно-комплексній системі навчання навички закріплюються в процесі
виконання учнями комплексних робіт, які плануються циклічно після вивчення 2-3
операцій. При навчанні за предметно-операційною системою раніше утворені
навички закріплюються систематично на кожних наступних заняттях, коли
виготовляється черговий виріб, на якому вивчається нова операція. Отже,
предметно-операційна система, будучи за окремими ознаками подібною до інших, не
позбавлена ознак, властивих тільки їй.
Особливо важливою ознакою предметно-операційної системи є те, що вона дає
можливість поєднувати трудове навчання з посильною працею, вивчення трудових
процесів з виготовленням суспільно корисних виробів. Все це надає значної
переваги предметно-операційній системі перед іншими системами навчання, і тому
в школах трудове навчання в майстернях, як правило, організовується за цією
системою.
Чергування вправ в операціях з виконанням комплексних робіт, які передбачає
ця система, сприяє формуванню інтересу учнів до роботи і дає можливість
оволодіти операцією в тих різноманітних варіаціях, яких вимагає сучасне
виробництво. Тому, операційно-комплексна система в наш час є провідною системою
виробничого навчання, знайшовши широкого використання при роботі в шкільній
майстерні.
Місце навчання:
ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди”, педагогічно-індустріальний факультет, група Т-5
Домашня адреса:
08400
Київська область
м. Переяслав-Хмельницький
вул. Можайська 9 А, кв. 73