Право / 2. Адміністративне і фінансове право

Лучковська С.І.

Київський національний універститет імені Тараса Шевченка, Україна

Правові основи організації та функціонування

валютного контролю в Японії

Базовим нормативно-правовим актом у сфері організації та функціонування валютного контролю в Японії є Закон «Про контроль за іноземною валютою і зовнішньою торгівлею” (далі – Закон), яким регламентований рух валют і зовнішні розрахунки за торговельними угодами та інвестиціями. Закон, зокрема, врегульовує:

- угоди з іноземною валютою, що здійснюються банками та обмінними конторам;

- платежі, включаючи переведення дивідендів і роялті, через кордон;

- угоди, пов’язані з рухом капіталу, включаючи інвестиції;

- зовнішньоторговельні операції.

Контроль за валютними операціями відповідно до Закону здійснюється Міністерством фінансів, Міністерством зовнішньої торгівлі та промисловості і Банк Японії як агент уряду. Основну роль у проведенні розрахунків і контролю за ними відіграють уповноважені банки. Угоди, що укладаються банками, є винятковою компетенцією Міністерства фінансів, зовнішньоторговельної операції - Міністерства зовнішньої торгівлі та промисловості. Угоди, пов’язані з рухом капіталів і здійсненням платежів, контролюються „компетентними міністерствами”, включаючи Міністерство фінансів і Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості.

Основним засобом валютного контролю є контроль за ліцензуванням валютних операцій або обов'язковістю попереднього повідомлення. Ліцензування платіжних операцій має на меті спонукати компанії здійснювати ці операції через уповноважені банки. Якщо уповноважений банк порушує чинне законодавство, Міністерство фінансів має право: 1) відкликати ліцензію; 2) призупинити на строк до одного року валютні операції цього банку; 3) обмежити сферу його операцій.

Стосовно здійснення платежів встановлено таке правило: якщо платежі здійснюються поза уповноваженими банки, а також у разі використання так званих особливих методів платежу (тобто тих методів, що дозволяють здійснювати безконтрольні платежі), необхідно мати ліцензію Міністерства фінансів [2, c. 34].

Уповноважені банки, керуючись відповідними нормативними актами Міністерства фінансів, контролюють потік платежів, попереджуючи та обмежуючи незаконні платежі.

Рух японського капіталу, що або вкладається за кордоном, або надходить у Японію з інших країн, контролюється шляхом встановлення вимог про повідомлення компетентного міністерства або одержання попереднього дозволу для таких галузей: інвестиції з-за кордону в оборонну промисловість, лісове, рибне і сільське господарство, шкіряну, гірничовидобувну, нафтопереробну, авіаційну і космічну промисловість, виробництво хімічних речовин подвійного призначення. Інші форми руху капіталів також підлягають контролю [3, c. 6].

Операції, пов’язані з рухом капіталу, в основному здійснюються вільно, хоча необхідно виконати певні умови:

- отримати попередній дозвіл;

- або надати попереднє повідомлення з певним періодом очікування, протягом якого Міністерство фінансів і Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості можуть вимагати відстрочення угоди або зміни окремих пунктів контракту;

- або надати попереднє повідомлення без періоду очікування.

Попередній дозвіл на проведення валютних операцій, пов’язаних з рухом капіталу, потрібен в тому випадку, коли це пов’язано з певними обставинами: погіршення стану платіжного балансу країни; значні коливання курсу йєни; міжнародний рух капіталів в таких значних розмірах, які достатні для того, щоб мати негативний вплив на валютний ринок Японії.

Валютні кредити уповноважених банків підлягають попередньому повідомленню з врахуванням періоду очікування. На валютні та йєнові депозити резидентів та нерезидентів поширюються вимоги про обов’язкові мінімальні норми резервів, встановлених Банком Японії.

Резиденти та нерезиденти можуть вільно розміщувати валютні депозити в уповноважених банках Японії та переказувати будь-які суми у будь-якій валюті. Не обмежується розміщення резидентами за кордоном депозитів на суму до 100 млн. йєн [1, c. 9].

Таким чином, в Японії система валютного контролю забезпечена нормативними актами; існують обмеження щодо руху валютних цінностей; контролюються валютні операції, пов’язані з рухом капіталу. В якості органів валютного контролю виступають Міністерство фінансів, Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості і Банк Японії. Агентами валютного контролю є уповноважені банки, які здійснюють контроль валютних операцій власних клієнтів, попереджуючи та обмежуючи незаконні платежі.

Література:

1. Баринов Э.А. Валютное регулирование и валютный контроль в Японии // Международный бизнес России. – 1996. - № 6. – С. 6 – 11.

2. Хамаганова Л.Д. Мировой опыт в организации валютного регулирования и валютного контроля. Учебное пособие. – Иркутск: Издательство ИГЭА, 2001. – 124 с.

3. Юргелевич С. Валютне регулювання: зарубіжний досвід та пропозиції щодо України (Точка зору експертів Українсько-європейського консультативного центру) // Економіка, фінанси, право. – 2000. - № 10. – С. 3 – 8.