Дубчак Г.М.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Аналіз внутрішньоособистісних конфліктів

у психологічній літературі

Проблема внутрішньоособистісних конфліктів останнім часом викликає значний інтерес у дослідників. За останні роки в нашій країні та за рубежем з’явилося багато досліджень, у зв’язку з чим виникає необхідність теоретичного узагальнення нового матеріалу.

Аналіз зарубіжної психологічної літератури приводить нас до висновку, що окремі концепції внутрішньоособистісного конфлікту базуються всередині розуміння відповідної мотиваційної моделі і не грунтуються на певній цілісній теорії. Б.Вайнер і Г.Томе розрізняють дві пануючих парадигми в дослідженні мотивації та конфлікту: гомеостатичну і когнітивну. Гомеостатичний підхід найбільш повно представлений у дослідженнях психоаналітичного, біхевіористичного напрямів та в руслі концепції поля К.Левіна.

Наступний напрямок розроблений в контексті когнітивної теорії. Він представлений теорією когнітивного дисонансу та психологічною теорією прийняття рішень. У кожному з наведених напрямків зарубіжної психології існують свої течії, а в кожній течії - своя модель реконструкції внутрішніх конфліктів.

Так, психоаналіз, протиставляючи людину і суспільство, постулює принципову невирішуваність внутрішніх конфліктів особистості. У роботах біхевіористичного спрямування здійснюється формальна типологізація поведінкових проявів внутрішніх конфліктів. У теорії когнітивного дисонансу вивчаються когнітивні процеси до і після прийняття рішення та, відповідно, розрізняють поняття “конфлікт” – “дисонанс”. У психологічній теорії рішень увага приділяється вивченню природи невизначеності в умовах прийняття рішення, що трактується як конфлікт.

Теоретико-експериментальну базу для розуміння психологічної сутності та природи внутрішньоособистісних конфліктів у вітчизняній психології поклали дослідження С.Л.Рубінштейна, Г.С.Костюка, В.М.Мясищева, В.С.Мерліна, О.М.Лєонтьєва, В.В.Століна, К.О.Абульханової-Славської, Л.І.Божович, Ф.Ю.Василюка, А.А.Файзуллаєва, Т.М.Титаренко, та ін.

Як показав аналіз зарубіжної та вітчизняної літератури, стрижневим поняттям при розгляді проблеми внутрішньоособистісних конфліктів є поняття суперечності. Аналізуючи проблему виникнення внутрішньоособистісних конфліктів, виходять із визнання суперечностей між особистістю й умовами її діяльності, з одного боку, та між внутрішньоособистісними утвореннями, з другого.

Поряд із загальнотеоретичною розробкою проблеми внутрішньоособистісних конфліктів у психології розвиваються також емпіричні дослідження різних її аспектів. Значний цикл робіт присвячений аналізу афективної сторони процесу переживання внутрішньоособистісних конфліктів (Л.І.Божович). Типологія внутрішньоособистісних конфліктів пропонується В.С.Мерліним. Цікавою є спроба розгляду внутрішньоособистісних конфліктів з позицій теорії відношень В.М.Мясищева. Конфлікти в сфері самосвідомості вивчав В.В.Столін. Внутрішньоособистісні конфлікти, пов’язані з мотиваційною сферою особистості, аналізував А.А.Файзуллаєв.

У сучасних вітчизняних дослідженнях внутрішньоособистісні конфлікти вивчаються у зв’язку з проблемами вікового становлення особистості: розглядаються фактори, які впливають на їх виникнення та перебіг (Т.М.Титаренко, М.Й.Боришевський, І.А.Грабська, Л.М.Кара мушка та ін.).

Окремо відзначимо праці, що стосуються проблеми психологічного консультування і психотерапії внутрішньоособистісних конфліктів (О.Ф.Бондаренко, Л.Ф.Бурлачук, П.П.Горностай, Г.І.Онищенко, Н.Ф.Калина, Б.П.Лазоренко, О.П.Лисенко та ін.).

Внутрішньоособистісні конфлікти вивчаються і в зв’язку з проблемами професіоналізації особистості (Н.В.Чепелєва, Г.В.Ложкін, Е.Ф.Зеєр, Т.Ю.Левченко, Н.І.Повякель, Л.Ф.Ткачова, та ін.).

Підводячи підсумки аналізу досліджень внутрішньоособистісних конфліктів, можна відзначити як позитивні аспекти, так і недоліки вивчення названої проблеми.

Позитивними аспектами цих досліджень, на нашу думку, є:

-оцінювання внутрішньоособистісних конфліктів як можливостей розвитку особистості;

-спроби створення класифікації внутрішньоособистісних конфліктів;

-намагання розгляду особливостей внутрішньоособистісних конфліктів у зв’язку з віковим розвитком людини;

-наявність різноманітних розробок технологій подолання внутрішньоособистісних конфліктів тощо.

Незважаючи на велику кількість публікацій, слід відзначити деяку фрагментарність підходів у дослідженні внутрішньоособистісних конфліктів. Недостатньо, на нашу думку, вивчено ряд проблем, до яких слід віднести :

-термінологічний роздріб, відсутність чітких визначень внутрішньоособистісних конфліктів, що не дозволяє вирішити, чи є та чи інша критична ситуація проявом внутрішньоособистісного конфлікту.

-в ряді робіт відсутня достатня емпірична перевірка теоретичних положень;

-немає загальноприйнятої класифікації внутрішньоособистісних конфліктів;

-процедура психологічної діагностики внутрішньоособистісних конфліктів ще недостатньо розроблена, фрагментарна. Досліджуються лише окремі аспекти внутрішньоособистісних конфліктів;

-практично не вивчені вікові особливості протікання внутрішньоособистісних конфліктів;

На основі аналізу наукових підходів до проблеми внутрішньоособистісних конфліктів у психологічній науці ми прийшли до висновку, що вона відрізняється різноманіттям, недостатньою цілісністю, чіткістю термінології і потребує адекватної понятійної схеми аналізу.