Экономика / 13. Региональная экономика

Пакулін С.Л.*, Пакуліна А.А.**

*Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

**УкрДАЗТ (м. Харків)

Розвиток соціального комплексу Харківського регіону в умовах інтеграційних процесів

        Вихід України на шлях формування економіки знань вимагає подальшого розвитку соціального комплексу, вдосконалення планування і прогнозування його показників, посилення їх впливу на підвищення ефективності виробництва та якості робіт. З розвитком теорії і практики соціального планування воно поширюється й на інші сфери діяльності. Планування розвитку соціального комплексу потрібно розглядати як єдність пізнавальної і суспільноперетворюючої форми управління. На регіональному рівні слід ураховувати територіально-адміністративні й національні особливості, що обумовлює необхідність розгляду регіональної та галузевої специфіки. Основними цілями і завданнями стратегічного планування розвитку соціального комплексу є забезпечення зростання життєвого рівня населення, зниження соціальної нерівності й досягнення соціальної однорідності.

        Як свідчать результати досліджень, розвиток соціального комплексу й ринку послуг у перспективі повинен відбуватися за логістичною кривою. Із самого початку це надзвичайно уповільнений процес руху будь-яких ознак прогресу, що змінюється з наростаючим прискоренням, за яким наступає завершальний етап насичення. Сьогодні у світі серед трьох головних секторів економіки – промисловості, сільського господарства, соціального комплексу – пріоритет належить останньому.

        Соціальний комплекс регіону, на нашу думку, являє собою сукупність видів економічної діяльності, спрямованих на задоволення потреб населення, а саме: системи освіти й охорони здоров'я, сферу культури, житлово-комунальне господарство (ЖКГ), транспортне обслуговування населення, торгівлю й ресторанне господарство, туризм і рекреаційну діяльність.

        Соціальний комплекс регіону характеризується спільністю територіального розміщення, тісним взаємозв'язком його складових, залежністю від інтеграційних процесів. Недостатній рівень одного або кількох видів економічної діяльності може призвести до уповільнення розвитку соціального комплексу в цілому або його руйнування.

        Проблема інтеграції соціального комплексу регіонів України у світовий, в першу чергу Європейський, простір обумовлена самим життям, стратегічною політикою України на інтеграцію в Європейське і світове співтовариство.

        Соціальні комплекси, які склалися сьогодні в розвинутих країнах світу, являють собою один з провідних факторів, який значною мірою визначає економічну і соціальну стабільність цих країн, забезпечує цим країнам можливість поступового науково-технічного і економічного розвитку і на цій основі соціального розвитку суспільства, удосконалення світоустрою, підвищення духовного і матеріального рівня мирного, созідаючого життя населення – головної мети цього вдосконалення.

        Практичне здійснення інтеграційного процесу можливе лише за умови доповнення загальноєвропейського виміру співпраці регіональною інтеграцією та поглибленням галузевого співробітництва України і ЄС. Враховуючи важливу для ЄС тенденцію, висловлену в гаслі „ЄС: від Союзу країн до Союзу регіонів”, даний напрям набуває особливого значення. Основою регіональної інтеграції є УПС, Європейська Хартія місцевого самоврядування, інші відповідні правові акти Європейського Союзу та Ради Європи.

        Регіональна інтеграція впливає на соціальний комплекс, сприяє його ефективному розвитку.

        Аналіз дозволив виявити тенденції розвитку соціального комплексу Харківського регіону, а саме:

-       істотне погіршення матеріально-технічної бази комплексу та зниження темпів її відтворення, яка обумовлена негативною інвестиційною політикою;

-       недостатнє фінансування системи освіти, що негативно позначається на інфраструктурному та кадровому потенціалі освітніх послуг;

-       занепад суспільного дошкільного виховання насамперед через неконтрольованість процесів приватизації, перепрофілізації та ліквідації об'єктів, збільшення вартості послуг, зниження темпів уведення в дію освітянських потужностей;

-       необґрунтоване скорочення існуючої мережі державних та комунальних закладів охорони здоров'я, особливо в сільській місцевості;

-       поява нових структур (сімейна медицина), упровадження нових технологій (телемедицина) у сфері охорони здоров’я, з одного боку, а з іншого – погіршення рівня обслуговування населення, спричинене недостатнім фінансуванням;

-       у сфері культури неухильно зменшується рівень забезпеченості населення місцями для глядачів у залах для демонстрування фільмів і закладах культури клубного типу. Водночас книжковий фонд бібліотек у розрахунку на 100 чол. збільшився з 903 до 1016 од. В діяльності закладів культури активно впроваджуються нові технології, зокрема електронні каталоги, бібліотеки тощо;

-       у сфері торгівлі триває активне формування мережі багатопрофільних і спеціалізованих торговельних підприємств (магазинів, універсамів, гіпермаркетів з різноманітним асортиментом продовольчих і супутніх товарів, будинків торгівлі й торгових центрів з універсальними асортиментами товарів, магазинів меблів, телерадіоапаратури й побутової техніки, будматеріалів), які відрізняються кращими можливостями для раціоналізації технології обслуговування й інших процесів, розширенням спектру додаткових послуг;

-       динаміка мережі об'єктів ресторанного господарства характеризується збільшенням кількості і частки установ швидкого обслуговування, технологія організації виробництва яких орієнтована на використання продукції високого ступеня готовності;

-       туризм на Харківщині стає все більше діючим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження коштів у бюджет, створення додаткових робочих місць, залучення широких верств населення до здорового способу життя, сприяє раціональному відпочинку й дозвіллю.