Экономические науки/16. Макроэкономика

Карпусь О.О.

Донецький державний університет управління

Актуальність макроекономічного планування

У ХХ столітті виявилася безперспективність економічного розвитку суспільства з крайнощами щодо втручання держави в економіку: з одного боку класичний капіталізм, коли держава зовсім не втручається в економічну діяльність, а з іншого – державний соціалізм, коли вона повністю регулює економіку. Це свідчить про те, що ринкові механізми необхідно поповнювати системою державного втручання, якій притаманна керівничо-планова й контрольна діяльність відповідних органів влади.

Планування є органічно нерозривний структурний елемент управління, його найважливіша функція. План характеризує систему взаємоузгоджених обґрунтувань, об’єднаних загальною ціллю, визначеними строками, методами та послідовністю досягнення цілей, виконанням програм, робот і рішень [1, С. 30]. Тому можна обґрунтовано казати про те, що планування – центральна ланка у системі управління будь-якою економічною системою.

Головною ланкою державного регулювання є макроекономічне планування – визначення стратегічних напрямків розвитку народного господарства. Воно являє собою механізм державного регулювання економіки за допомогою цілеспрямованої діяльності із забезпечення її динамічного розвитку.

Розглянемо деякі специфічні особливості планування:

1. Планування – це завчасне прийняття рішень.

2. Потреба у плануванні виникає тоді, коли необхідно одночасно прийняти безліч рішень, причому різних за своєю складністю та взаємозалежністю.

3. Процес планування пов'язаний, з одного боку, із запобіганням помилкових дій, а з іншого – зі зменшенням кількості невикористаних можливостей.

4. Завдання планування важко поділити на незалежні підзавдання, оскільки всі вони взаємопов’язані. Це означає, що рішення, прийняті на ранніх етапах процесу планування, повинні враховуватись при виборі варіантів рішень на подальших етапах, тобто планування потрібно проводити завчасно.

Макроекономічне планування – це цілеспрямована діяльність органів державного управління із забезпечення пропорційного й динамічного розвитку суспільства, визначення основних параметрів економіки в майбутньому та досягнення їх з найменшими витратами суспільної праці. Планування є важливою сферою практичної діяльності, засобом реалізації економічної політики, враховує внутрішні та зовнішні умови розвитку країни [2, С. 108].

Тобто можна казати, що макроекономічне планування – це діяльність держави, спрямована на досягнення бажаного стану національної економіки з найменшими витратами ресурсів.

Існують об’єктивні обставини, що обумовлюють потребу макроекономічного планування у ринковому господарстві (рис. 1).

План є орієнтиром та керівництвом до дії для отримання конкретного результату та обов’язків до виконання. Плани завжди орієнтуються на досягнення визначених цілей, на рішення конкретних завдань, що стоять перед економікою. Це знаходить своє відображення у показниках плану, чисельних параметрах, що фіксують міру, ступінь рішення соціально-економічних завдань, етапи руху до кінцевої мети. Планові показники відображують також напрямок економічних дій, проміжні результати, види та об’єм необхідних ресурсів.

Стратегічне планування на макрорівні є необхідним інструментом ринкового господарювання. Планування носить взаємовигідний характер, з точки зору як цілі економічного і соціального розвитку, так і засобів досягнення кінцевих результатів діяльності підприємства. При цьому обов’язково враховувати інтереси центру і самостійність підприємства. Планування в ринковій економіці здійснюється переважно економічними методами, а головними економічними регуляторами є податки, митна і фінансова політики.

Рис. 1. Обставини, що обумовлюють потребу макроекономічного планування у ринковому господарстві.

Головна умова планування – це гнучкість, тому що план в ринковій економіці повинен своєчасно переглядатися і корегуватися.

Основні функції макроекономічного планування:

1. Визначення цілей і пріоритетів розвитку національної економіки.

2. Забезпечення найоптимальнішого варіанта розвитку національної економіки (найкоротшого і найефективнішого способу досягнення поставленої цілі).

3. Координація економічної діяльності суб’єктів господарювання (забезпечення інформацією, стимулювання, організація тощо).

4. Гармонізація економічних інтересів суб’єктів господарювання.

5. Контроль за ходом реалізації цілей та завдань, оперативне регулювання умов господарювання або зміну завдань економічної політики держави.

Завдання макроекономічного планування зводиться до забезпечення макроекономічної рівноваги і збалансованості, стабільного розвитку, високої конкурентоспроможності вітчизняної економіки, соціальної справедливості та екологічної безпеки [2, С. 109].

Об’єктами макроекономічного планування є економічні, соціальні й науково-технічні господарські процеси. Суб’єктами виступають, по-перше, держава як виразник загальнодержавних інтересів і координатор господарської діяльності, по-друге, великі акціонерні товариства (корпорації), і по-третє, недержавні органи й організації (профспілки, інші об’єднання й асоціації). Сферою дії макроекономічного планування є державно-корпоративний сектор економіки.

Все вищезазначене вказує на те, що стратегічною метою макроекономічного планування розвитку національної економіки є забезпечення економічного зростання відповідно до критеріїв конкурентоспроможності й стабільного розвитку (економічного, екологічного, соціального і технологічного).

Література:

1. Панасюк Б. Прогнозирование экономического развития Украины // Экономика Украины. – 2000. – №9. – С. 26-39.

2. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 462 с.