Экономические науки/3. Финансовые отношения

 

Стецура Л. Г.

Науковий керівник Гордієнко Є.С.

 

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

 

Політика антикризового управління при загрозі банкрутства

 

У будь-якому суспільстві як цілісній соціально-економічній системі, його окремих сферах або ланках кожної сфери час від часу відбуваються кризові явища, які загрожують існуванню самої системи. Найбільш істотне значення має подолання кризових станів на підприємствах, які утворюють первинний ланцюг економіки держави. В Україні з переходом до ринку об'єктивно склалися умови порушення діяльності підприємств. Кри­зовий стан виявляється в тому, що погіршуються фінансові результати діяль­ності підприємств, вони нездатні отримувати прибуток, в результаті це може призвести до банкрутства. Незважаючи на те, що підприємства поступово виходять з кризи, цей процес потребує прискорення. Основним засобом виживання підприємства у таких умовах є антикризове управління, яке повинно ґрунтуватися на розробці та реалізації політики антикризового управління. Розробка та впровадження політики антикризового управління  дасть змогу поліпшити стан вітчизняних підприємств.

Фахівці часто під антикризовим управлінням розуміють або управління в умовах кризи, або управління, спрямо­ване на вихід підприємства з кризового стану, у якому воно вже знаходиться. Ці напрями найшли відображення у працях вітчизняних і зарубіжних учених: Р.Акоффа  І.Ансоффа, Є.Ф.Брігхема, І.О.Бланка, О.М.Бондар, П.Доля, Т.С.Клебанової, Л.О.Лігоненко, О.В.Мозенкова,                             В.С Пономаренко, О.В.Раєвнєвої, Л.С.Ситник, О.О.Терещенка, Є.А.Уткіна

На сучасному етапі економічного розвитку постає проблема управління  фінансово нестабільними підприємствами. Для успішного управління і виходу підприємств з фінансової кризи необхідна ефективна система антикризового управління, яка має в своєму розпорядженні механізми фінансової стабілізації.

       Здійснюючи процес виробництва продукції, робіт і послуг кожне підприємство вступає у фінансові відносини з іншими суб'єктами господарювання. Ці відносини передбачають виконання  підприємством грошових зобов'язань та обов'язкових платежів, тривале і постійне порушення яких приводить його в розряд неплатоспроможних.

Незадовільна робота з управління фінансовим забезпеченням підприємництва призводить до банкрутства підприємств і комерційних організацій. Банкрутство є невід'ємною частиною конкурентного ринкового середовища.

У законодавстві України (Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 18.01.2001 №2238-111) банкрутство — це визнана арбітражним судом неспроможність боржника від­новити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги креди­торів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури

Хоча банкрутство підприємства є юридичним фактом (тільки арбітражний суд може визнати факт банкрутства підприємства), в його основі лежать переважно фінансові причини, серед яких:

1.Серйозне порушення фінансової стійкості підприємства, яке перешкоджає нормальному здійсненню його господарської діяльності.

2.Істотна незбалансованість об'ємів грошових потоків.

3.Тривала неплатоспроможність підприємства, спричинена низькою ліквідністю його активів.

Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини.

Ринкова економіка виробила систему фінансових методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства та кри­зових явищ, яка одержала назву «системи антикризового фінансового управлін­ня». Суть цієї фінансової системи управління полягає в тому, що загроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях її виникнення. Це дозволяє своєчасно задіяти спеціальні фінансові механізми або обґрунтувати необхідність певних процедур реорганізацій. Якщо ці механізми і процедури через невчасне або недостатньо ефективного їх здійснення не призвели до фінансового оздоровлення підприємства, воно повинне в добровільному або примусовому порядку припинити свою господарську діяльність і розпочати ліквідаційні процедури.

Система антикризового фінансового управління підприємством базується на певних принципах. До цих принципів відносяться такі:

 1.Постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги під­приємства. Теорія антикризового фінансового управління повинна враховува­ти, що фінансова рівновага підприємства, яка досягається в результаті ефектив­ного фінансового менеджменту, дуже мінлива в динаміці. Можлива її зміна на будь-якому етапі економічного розвитку підприємства визначається природ­ною реакцією на зміни зовнішніх і внутрішніх умов його господарської діяль­ності.

2.Діагностика кризових явищ на початкових етапах фінансової діяльності підприємства. Враховуючи, що загроза банкрутства підприємства реалізує найвищий рівень катастрофічного ризику, властивого фінансовій діяльності підприємства, і пов'язана з найбільш відчутними втратами капіталу його влас­ників, вона повинна діагностуватися на початкових стадіях з метою своєчас­ного використання можливостей її нейтралізації.

3.Диференціація індикаторів кризових явищ за ступенем їхньої небезпеки для фінансового розвитку підприємства. Фінансовий менеджмент вико­ристовує в процесі діагностики банкрутства підприємства велику кількість індикаторів його кризового розвитку. Ці індикатори фіксують різні аспекти фінансової діяльності підприємства.

4.Терміновість реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства. Відповідно до теорії антикризового фінансового управ­ління, будь-яке кризове явище не тільки має тенденцію до розширення з кож­ним новим господарським циклом підприємства, але й породжує нові супутні йому кризові фінансові явища. Чим раніше будуть задіяні антикризові меха­нізми, тим більші можливості для відновлення порушеної фінансової рівнова­ги матиме в своєму розпорядженні підприємство.

5.Адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі. Механізми нейтралізації загрози банкрутства повинні враховувати реальний рівень цієї загрози і бути адекватними цьому рівню. Не­дотримання цих умов призведе до того, що не буде досягнутий очікуваний ефект (якщо дія механізмів недостатня) або підприємство нестиме невиправда­но високі витрати (якщо дія механізму надмірна для даного рівня загрози банк­рутства).                                                                             

6.Повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового фінансового стану.

У боротьбі із загрозою банкрутства, особливо на початкових стадіях її діагностики, підприємство повинне розраховувати лише на внутрішні фінансові можливості. Досвід показує, що за нормальних маркетингових позицій підприємства загроза банкрутства повністю може бути нейтралізована внут­рішніми механізмами антикризового фінансового управління.

7.Використання за необхідності відповідних форм санації підприємства для запобігання його банкрутству. Якщо загроза банкрутства діагностована лише на пізній її стадії і має катастрофічний характер, а механізми внутріш­ньої нейтралізації не дозволяють досягти необхідного ефекту у відновленні фі­нансової рівноваги підприємства, воно повинне ініціювати свою санацію, ви­бравши для цього найбільш ефективні її форми.

Основною метою антикризового фінансового управління є розробка і реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, що забезпечить його вихід з кризового фінансового стану.

З урахуванням цієї мети на підприємстві розробляється спеціальна полі­тика антикризового фінансового управління при загрозі банкрутства.

Політика антикризового фінансового управління є частиною загальної фінансової стратегії підприємства, яке полягає в розробці системи методів по­передньої діагностики загрози банкрутства та задіянні механізмів фінансового оздоровлення підприємства, що забезпечують його вихід із кризового стану.

Реалізація політики антикризового фінансового управління підприємст­вом при загрозі банкрутства передбачає:

1.Здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку.

2.Визначення масштабів кризового стану підприємства.

3.Дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розви­ток підприємства.

4.Формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масштабам. Цілі антикризового фінансового управління конкретизуються відповідно до масштабів кризового стану підприємства. Во­ни повинні враховувати також прогноз розвитку основних чинників, які ви­значають загрозу банкрутства підприємства. З урахуванням умов фінансовий менеджмент на даному етапі може бути спрямований на реалізацію трьох принципових цілей, адекватних масштабам кризового стану підприємства:

-усунення неплатоспроможності підприємства;

-відновлення фінансової стійкості підприємства (забезпечення його фі­нансової рівноваги в короткостроковій перспективі);

-зміна фінансової стратегії з метою забезпечення стійкого економічного зростання підприємства (досягнення його фінансової рівноваги в довгостро­ковій перспективі).

5.Вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілі­зації підприємства, які відповідають масштабам його кризового фінансового стану. Внутрішні механізми фінансової стабілізації повинні забезпечити реалі­зацію термінових заходів із відновлення платоспроможності та фінансової рівноваги підприємства за рахунок внутрішніх резервів. Ці механізми засновані на послідовному використанні певних моделей управлінських рішень, які обираються відповідно до специфіки господарської діяльності підприємства і

масштабів його кризового розвитку.

6.Вибір ефективних форм санації підприємства. Якщо масштаби кризового фінансового стану підприємства не дозволяють вийти з нього за рахунок реалізації внутрішніх методів і фінансових резервів, підприємство вимушене вдатися до зовнішньої допомоги, яка набуває форми санації.

7.Забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансової кризи. Враховуючи важливість реалізації розроблених заходів для подальшої життєдіяльності підприємства, такому контролю приділяється першочергова увага. Він покладається, як правило, безпосередньо на керівників підприємства. Основна частина цих заходів контролюється в системі оперативного контролінгу, організованого на під­приємстві.

В Україні з переходом до ринку об'єктивно скла­лися умови порушення діяльності підприємств. Кризовий стан виявляється в тому, що погіршуються фінансові результати їхньої діяльності, вони нездатні отримувати прибуток, наслідком чого може бути банкрутство. Основна при­чина настання банкрутства є криза на підприємстві. Для усунення кризових явищ на підприємстві необхідно проводити політику антикризового управлін­ня, яка передбачає: здійснення постійного моніторингу фінансового стану підприємства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку; ви­значення масштабів кризового стану підприємства; дослідження основних чинників, які характеризують кризовий розвиток підприємства; формування системи цілей виходу підприємства з кризового стану, адекватних його масш­табам; вибір і використання дієвих внутрішніх механізмів фінансової стабілі­зації підприємства, які відповідають масштабам його кризового фінансового стану; вибір ефективних форм санації підприємства; забезпечення контролю за результатами розроблених заходів щодо виведення підприємства з фінансо­вої кризи. Проведення політики антикризового управління дасть змогу під­приємству швидко реагувати на кризові явища внутрішнього та зовнішнього середовища.

Література

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон Ук­раїни від 14.05.1992 № 2343-ХІІ // zakon1.rada.gov.ua.

2. Банкрутство і санація підприємств: теорія і практика кризового управління / Клебанова Т.С., Бондар О.М, Мозенков, Раєвнєва О.В., Дубровіна Н.А; О.В. Мозенков (ред.). - X.: ІНЖЕК, 2003. -271с

3.  Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту / Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. - 1000 с.