Економічні науки / 3.Фінансові відносини

Машко А.І., Тимчук О.Й.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

Реформування системи пенсійного забезпечення як чинник зменшення фінансового навантаження на Державний бюджет

Пенсійне забезпечення - одна із найважливіших та соціально загострених проблем будь-якого суспільства, адже необхідно задовільняти потреби людей, якщо вони не спроможні забезпечити своє існування. В перехідний період країни стикаються з необхідністю створення такої системи пенсійного забезпечення, яка б відповідала вимогам часу та можливостям економіки уцілому. Реформування пенсійного забезпечення вимагає поетапного переходу до накопичувальних пенсійних програм та методів пенсійного страхування. Такі переміни мають грунтуватися на індивідуалізації страхових пенсійних внесків, створенні умов для успішного інвестування пенсійних заощаджень громадян, відносинах довіри та взаємодопомоги між різними поколіннями суспільства. Окрім того, дана проблематика актуальна з позиції оптимізації використання бюджетних ресурсів.

Різноманітні аспекти пенсійного забезпечення розглядаються у працях багатьох вітчизняних науковців. Так, зокрема, вагомий внесок у дослідженні проблем реформування системи соціального захисту та пенсійного забезпечення зробили: С. Березіна, Д. Богиня, І. Бондар, В. Геєць, І. Гнибіденко, В.Дем’янишин, Ю. Діденко, Н. Кравченко, Б. Надточій, В. Новіков, Ю. Палкін, М. Ріппа, С. Сивак, Б. Сташків, О. Хмелевська, М. Шаварина, С. Юрій тощо.

Пенсійне забезпечення є провідною ланкою соціального захисту населення, вагомою гарантією стабільного розвитку суспільства, позаяк охоплює одночасно інтереси як працездатного, так і непрацездатного населення. Саме тому пенсійне забезпечення можна розглядати як особливий елемент соціальної функції, зміст якого зводиться до підтримки матеріального добробуту громадян та їхніх сімей при виході на пенсію за віком, інвалідністю або в разі втрати годувальника, тобто тих, котрі, відповідно до чинного законодавства, мають право на отримання пенсії.

Демографічні тенденції та політика зниження пенсійного віку суттєво змінили функції і стабільність вітчизняної системи пенсійного забезпечення. Солідарна система базувалася на демографічній структурі, що мала вигляд піраміди: кожне нове покоління було чисельнішим, ніж старше покоління, а тому, кількість тих, хто робив внески до пенсійного фонду, і в той же час був виробником ВВП, перевищувала кількість пенсіонерів, які залишалися споживачами ВВП. Сьогодні ж, механізм піраміди більше не працює. Досвід функціонування пенсійних систем в світі свідчить, що будь-яка солідарна пенсійна система надто залежить від демографічних ризиків. Так, зокрема, у більшості розвинених країн світу процес старіння супроводжується не тільки зниженням народжуваності, а й зменшенням смертності, і як наслідок - збільшенням тривалості життя. В Україні ж, навпаки, одночасно відбувається зниження рівня народжуваності і значний рівень смертності. Так, очікувана тривалість життя осіб, які народились у 1999–2000 рр. в середньому становила 67,9 років, в тому числі у чоловіків – 62,4 років, жінок – 73,6 років. Порівнюючи показник тривалості життя населення України з розвиненими країнами світу, констатуємо, що більшість з них перевищила 75-річний рубіж. Наприклад, в Англії цей показник становив більше ніж 78 років для чоловіків, США і Швеції – 79, Японії – 80 років.

У зв’язку із старінням населення і змінами форм зайнятості (скорочення загальної чисельності зайнятих, поширення неформальної і часткової зайнятості, робота вдома) у солідарних пенсійних системах активно зростає частка державних витрат на підтримку існуючих пенсіонерів, частка пенсійних витрат у ВВП, збільшується навантаження на працездатних членів суспільства та державні фінанси. Такі тенденції актуалізували питання стосовно фінансової спроможності та ефективності національних солідарних пенсійних систем, та зумовили необхідність зміщення акцентів у напрямку запровадження нових систем пенсійних гарантій.

Проблема реформування пенсійного забезпечення актуальна в багатьох країнах світу, незалежно від рівня економічного розвитку, що, як ми зауважили, обумовлено старінням населення, зміною його вікової структури, ускладненням економічної ситуації. Але, розв’язувати її потрібно скрупульозно, зваживши всі фактори та можливості як держави, та і її громадян. При цьому, необхідно враховувати національні традиції та менталітет людей. Окрім того, формування сучасної моделі системи пенсійного забезпечення можливе лише з врахуванням економічних реалій та можливостей державних фінансів. Натомість, як засвідчує вітчизняна практика, необхідні зміни діючої системи пенсійного забезпечення на нову, більш сучасну, кількарівневу пенсійну систему, котра б забезпечила консенсус економічних та соціальних інтересів держави, її громадян та економічно активних суб’єктів не лише не дали очікуваних результатів, але були зведені лише до запровадження оновленої формули обчислення пенсій та неадекватним підвищенням розмірів пенсій без забезпечення джерел їх фінансування.

Так, зокрема, характеристика динаміки надходжень до бюджету Пенсійного фонду засвідчує зростання питомої ваги коштів державного бюджету у загальній структурі джерел доходів Пенсійного фонду, що суперечить принципам соціального страхування. Перманентне дотування Пенсійного фонду, супроводжуване попульським збільшенням пенсійних виплат в умовах економічної кризи та за відсутності радикальних пенсйних реформ зумовили питання щодо ліквідності самого фонду. Зважаючи на зростання рівня безробіття в Україні, значне зниження обсягу ВВП, зменшення доходів населення та незбалансованість Державного бюджету, зростання державного боргу, необхідність його обслуговування в умовах волатильності курсу національної валюти та дефіциту фінансових ресурсів, проблема забезпечення дохідної частини Пенсійного фонду особливо загострюється.

Окрім того, випереджаюче зростання розмірів пенсій, порівнючи із темпами зміни фонду оплати праці, зумовило не лише проблеми із фінансуванням, але й - посилило тенденцію до “зрівнялівки”. В наслідок зазначених причин, показники зростання видатків Пенсійного фонду перевищували темпи зростання власних доходів, подекуди, на третину, що у свою чергу, зумовило існування постійних дефіцитів Фонду та додаткового навантаження на Державний бюджет.

Окрім того, надалі залишається невирішеною проблема окремих категорій пенсіонерів, що негативно впливає на пенсійне забезпечення загалом. Так, „спеціальні пенсіонери”, знаходяться у привілейованішому становищі, аніж ті, котрі одержують пенсії відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Світовий досвід свідчить, що в умовах відкритої економіки, де заробітні плати коригуються в залежності від попиту на певний вид працівників, доцільно позбавлятися багатьох існуючих на сьогоднішній день категорій професій, що підлягають пільговому пенсійному забезпеченню, як це зробили багато країн Центральної та Східної Європи.

Пенсійне реформування в Україні є однією із нагальних потреб, а тому, для підвищення його ефективності, крім подолання кризових явищ та стимулювання ВВП, доцільно забезпечити реалізацію адекватної соціально-економічної політики держави щодо скорочення бідності та диференціації доходів населення. Враховуючи кризові особливості системи пенсійного забезпечення України, слабкість фінансових джерел формування Пенсійного фонду, гостро постало питання стимулювання зростання рівня заробітної плати - як основи сплати страхових внесків, активізації економічної ініціативи непрацюючого населення та відмови від соцільного популізму.

Особливе значення в Україні має досягнення консенсусу щодо законодавчого забезпечення пенсійної реформи між гілками влади, а також підтримка зі сторони громадськості.

Окрім того, запровадження нових форм пенсійного забезпечення має залежати від наявності стійкого зростання ВВП; появи у Державному бюджеті відповідних коштів, а також від створення централізованої інформаційної системи справляння внесків; ефективної системи регулювання та контролю, а також повинно відбуватися в умовах забезпечення стабільного фінансового стану Пенсійного фонду.

Література

1. Бойко М. Д. Право пенсійного забезпечення в Україні: Навч.посіб. Курс лекцій. — К.: Олан, 2005. — 3 68 с.

2. Гнибіденко І. Ефективність пенсійної системи в Україні та її реформування на страховій основі // Економіка України. - 1999.-№12. - с.15-19.

3. Гнибіденко І. Пенсійна реформа в Україні: стан, проблеми, перспективи // Економіка України. - 2007. - №4. - с. 4-11.

4. Ріппа М.Б. Фінансові проблеми реформування системи пенсійного забезпечення // Фінанси України. – 2000. – №5. – с.98-101.

5. Соломка О.Н. Реформирование системы пенсионного обеспечения в условиях рыночной трансформации // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Економічна серія. – Харків. – 2005. - № 668. – с. 69-72.

6. Фінанси: Підручник / За ред. С.І. Юрія, В.М Федосова.- К.: Знання, 2008.- 611 с.

7. Юрій С. І., Шаварина М. П., Шаманська Н. В. Соціальне страхування: Підручник. — К.: Кондор, 2004.– 464 с.

8. http: // www.pfu.gov.ua / — Сайт Пенсійного фонду України.

9. http: // www.pension.kiev.ua / — Сайт “Пенсійна реформа”.