К.е.н., Сторожук Т.М.

Національний університет державної податкової служби України

Облікова політика підприємства щодо надзвичайних витрат

Концепція розвитку бухгалтерського обліку в Україні сформована на основі міжнародних та національних стандартів. На міжнародному, європейському та державному рівнях встановлюються загальні правила організації та ведення бухгалтерського обліку. На рівні галузі ці правила уточнюються, а безпосередньо на підприємствах здійснюється детальна розробка правил та визначається механізм їх реалізації, що не суперечить міжнародним стандартам обліку і звітності, загальноприйнятим вимогам національних стандартів та іншим законодавчо-нормативним документам з регулювання бухгалтерського обліку. Комплекс методичних прийомів, способів, схем і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку поточної господарсько-фінансової діяльності підприємства і складання звітності, що обирається підприємством з числа загальноприйнятих або розробляються самостійно, виходячи з особливостей його діяльності є обліковою політикою підприємства.

Перелік та склад надзвичайних витрат, хоча це, можливо, і для декого дивно, теж є питанням облікової політики підприємства. Але про все по порядку. До надзвичайної діяльності відносять такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності і не відбуваються часто або регулярно. Тому надзвичайна подія – це подія, яка є випадковою і нехарактерною для діяльності даного підприємства. До таких подій відносять стихійне лихо, пожежі, техногенні аварії, експропріація приватної власності державою тощо.

При цьому однакові події можуть бути надзвичайними для одного підприємства та звичайними для іншого. Наприклад, витрати пов’язані зі стихійним лихом є звичайними для страхових компаній і надзвичайними – для всіх інших підприємств та організацій, яких воно торкнулось (які понесли, втрати у зв’язку зі стихійним лихом).

Під надзвичайними витратами розуміють невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи витрати на запобігання виникнення втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел. Виходячи з цього, надзвичайні витрати поділяються на: втрати (прямі витрати) від події, яка вже здійснилась; витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків; витрати, пов’язані з попередженням надзвичайних подій.

Більшість авторів, матеріальні цінності повністю непридатні до подальшого використання (списані з балансу згідно з відповідними стандартами) у зв’язку з надзвичайними подіями називають прямими витрати від події, яка вже здійснилась. На нашу думку, це не витрати підприємства, а доречно їх називати втрати підприємства від надзвичайних подій, що також підтверджують назви субрахунків до рахунка 99 «Надзвичайні витрати»: 991 «Втрати від стихійного лиха», 992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій». При чому саме від надзвичайних подій, а не від надзвичайної діяльності. За тлумачним словником, подія – це те, ще відбувалося або відбулося, сталося, тобто явище, факт, що порушує усталений, звичний хід життя. Діяльність – це робота, функціонування якоїсь організації, установи, підприємства або праця, дії людей у якій-небудь галузі.

Крім того, надзвичайні події є випадковими і нехарактерними для діяльності даного підприємства, відрізняються від звичайної діяльності і не відбуваються часто або регулярно. Інакше кажучи, діяльність – це постійне сплановане функціонування, а подія – явище або факт, що його порушує.

Що стосується облікової політики підприємства щодо надзвичайних витрат, то звичайно вона не стосується втрат від таких подій та витрат, які пов’язані з ліквідацією наслідків цих подій. Вони не можуть плануватись, прогнозуватись, в інакшому випадку втрачається і сама надзвичайність. Облікова політика підприємства стосується лише витрат, пов’язаних з попередженням надзвичайних подій. Враховуючи характерні для даного виробничого процесу та діяльності підприємства ризики; ризики, характерні для географічного регіону розташування підприємства, в межах облікової політики на підприємстві розробляється перелік та склад надзвичайних витрат, пов’язаних з попередженням надзвичайних подій. При цьому витрати, пов’язані з попередженням надзвичайних подій необхідно відрізняти від звичайних ремонтних робіт.

Організацію обліку витрат та втрат, пов’язаних з надзвичайними подіями, слід здійснювати з використанням субрахунків. Планом рахунків передбачено три субрахунки. Так, на 991 «Втрати від стихійного лиха» ведуть облік втрат від стихійних лих у вигляді повені, землетрусу, граду, бур тощо – лиха, викликаного природними явищами. На 992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій» - відображають облік втрат, понесених підприємством у результаті техногенних катастроф і аварій, що сталися на самому підприємстві та інших підприємствах: катастроф і аварій, пожеж, викликаних необережним поводженням з вогнем, порушенням правил пожежної безпеки тощо. Рахунок 993 «Інші надзвичайні витрати» призначений для обліку втрат від соціальних хвилювань, оголошеної та неоголошеної війни, блокади, революції, повстання, масових хвилювань, громадської демонстрації, саботажу, акту вандалізму, експропріації майна, різкої зміни існуючого законодавства тощо.

На нашу думку, організація синтетичного обліку надзвичайних витрат та втрат з відображенням на рахунках потребує корегування. Оскільки в результаті надзвичайних подій можуть бути втрати матеріальних цінностей (порча, повна непридатність тощо) і витрати з ліквідації наслідків (використані матеріали, нарахована заробітна плата, проведені нарахування на фонд заробітної плати до фондів соціального страхування тощо), субрахунки рахунка 99 «Надзвичайні витрати» слід назвати: 991 «Втрати від стихійного лиха та витрати з ліквідації наслідків», 992 «Втрати від техногенних катастроф і аварій та витрати з ліквідації наслідків», 993 «Інші надзвичайні витрати та втрати». Крім того, для витрат, пов’язаних з попередженням надзвичайних подій доцільно відкрити окремий субрахунок 994 «Витрати, пов’язані з попередженням надзвичайних подій».