Економічні науки/15 Державне регулювання економіки

Кравець Тетяна Сергіївна

Донецький національний університет економіки та торгівлі

Імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Проблеми зміцнення місцевих бюджетів України

Місцеві бюджети концентрують потоки бюджетних коштів певного населеного пункту, району чи області. Через них здійснюється перерозподіл бюджетних коштів з метою виконання бюджетних зобов'язань, визначених законодавством, зокрема надання соціальних благ та послуг населенню. Через видаткову частину місцевих бюджетів перерозподіляється близько 7% ВВП. Від того, наскільки стабільним і ефективним є процес формування і виконання бюджету, від наповненості доходної частини місцевих бюджетів залежить розвиток соціальної сфери і місцевого господарства.

Обсяг доходів місцевих бюджетів (загальний і спеціальний фонди) на 2008 рік складає 60,7 млрд. грн., або 24,6% зведеного бюджету України. Питома вага доходів загального фонду місцевих бюджетів у загальному фонді зведеного бюджету зросла на 1,6%, склавши 25,3%, і є найбільшою за останні чотири роки.

На 2008 рік обсяг доходів місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, збільшився на 10,5 млрд. грн., або на 30% у порівнянні з відповідним показником 2007 року та становить 44,1 млрд. грн.

Що стосується джерел наповнення місцевих бюджетів, то найбільш вагомим джерелом наповнення місцевих бюджетів є податок з доходів фізичних осіб. Наступними за величиною бюджетоутворювальними джерелами є плата за землю та податок на прибуток підприємств комунальної форми власності.

Сучасний стан місцевих бюджетів України характеризується низькою часткою дохідних джерел, які не враховуються при розрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів і якими місцеві органи влади можуть розпоряджатися самостійно, виходячи з пріоритетів розвитку адміністративно-територіальної одиниці. На частку доходів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів зросли у порівнянні з поточним роком на 1,7 млрд. грн., або на 39,7%. У цій групі доходів найбільша питома вага належить податку з доходів фізичних осіб і єдиному податку. Згідно з Бюджетним кодексом до доходів міст республіканського та обласного значення зараховується 75% від загального обсягу податку на доходи фізичних осіб. Отже, зусилля місцевих органів влади з поліпшення економічної ситуації в адміністративно-територіальних одиницях, яке призводить до підвищення зайнятості та відповідно збільшення надходження даного виду податку до місцевого бюджету, призводить насправді до зниження дотації вирівнювання або збільшення суми коштів, що мають бути перераховані з місцевого бюджету до державного бюджету.

Це відбувається внаслідок того, що трансферти розраховуються як різниця між прогнозною сумою доходів та витрат місцевого бюджету, скоригованою на коефіцієнт вирівнювання. Згідно з чинною формулою міжбюджетних трансфертів, перевищення доходів місцевих бюджетів над витратами призводить до збільшення вилучень до державного бюджету, а це знижує зацікавленість місцевих органів влади у формування жорстких бюджетних обмежень, нарощуванні податкового потенціалу територіальної одиниці. Часткова компенсація таких вилучень здійснюється за рахунок надання субвенцій і дотацій вирівнювання. Незважаючи на те, що вибір напрямів використання дотацій вирівнювання може визначатися місцевими органами влади самостійно, на їхнє рішення істотно впливає необхідність забезпечення бюджетних програм по фінансуванню благ і послуг, що надаються за рішенням центральних органів влади. Також треба зазначити, що у місцевих бюджетах залишається лише 10% від суми приросту доходів. Таким чином, методологія формування міжбюджетних трансфертів призводить до того, що зусилля органів місцевого самоврядування з поліпшення економічної ситуації не можуть вирішити проблеми місцевого бюджету.

Як підтверджує практика, для України залишаються актуальними проблеми методології формування міжбюджетних трансфертів та розширення дохідної бази місцевих бюджетів. Існує також проблема значної регіональної диференціації доходів та видатків місцевих бюджетів разом із трансфертами як загалом, так і у розрахунку на одну особу наявного населення.

Така ситуація має декілька причин: незначна у кількісному виразі доходна база на місцях; відсутність чіткого законодавчо закріпленого рівня децентралізації фіскальної системи - питомої ваги місцевих бюджетів у зведеному бюджеті, розподілу повноважень щодо фінансування витрат між рівнями влади, розподілу доходів між видами бюджетів, до якого Україна ще має прийти; диференціація доходів та видатків у розрізі регіонів спричинена недосконалими механізмами перерозподілу бюджетних ресурсів і мінливістю законодавчої бази.

Отже, місцеві бюджети мають велике значення як інструмент перерозподілу бюджетних коштів з метою виконання бюджетних зобов'язань, визначених законодавством. Однак ефективному функціонуванню цього інструменту перешкоджає ряд проблем, вирішення яких дасть поштовх розвитку соціальній сфері та місцевому господарству.

Література:

1. Жемеренко Є. Стимулювання комплексного і динамічного регіонального розвитку // Економічний часопис. - 2008.-№2.

2. Паров Н.О. Роль місцевих бюджетів у стимулюванні економічного розвитку регіонів України // Українська економічна газета. – 2008.-№5.