Экономические науки / Учет и аудит

Григор’єва О.С., Кондратова О.А., Сухарева Л.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

 ім. Михайла Туган - Барановського

Аудиторський ризик: сутнісний аналіз

Аудиторська діяльність в умовах розвитку економіки ринкового спрямування набуває поширення і усвідомлення суспільством її ролі в системі управління виробничими відносинами. Але за сучасних кризових умов, ринок аудиторських послуг нестабільний і поки що недостатньо ефективний. В цих умовах аудиторська діяльність підлягає високому ризику. Згідно Господарчого Кодекса  України   «підприємницька діяльність – самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції (наданню послуг) з метою отримання прибутку». Саме ризик присутній на всіх етапах діяльності підприємства незалежно від сфери його функціонування і повне його усунення неможливе через причини об’єктивного і суб’єктивного характеру.

Основною метою роботи є дослідити сутність аудиторського ризику та його складових, а також факторів, які впливають на ризик, виходячи з різних наукових шкіл.

  Проблеми дослідження аудиторського ризику висвітлені в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: Адамс А.А., Андрєєв В.Д., Аренс Е.А., А.М., Голов С.Ф., Зубілевич С.Я., Лоббек Дж.К., Моссаковський В.Б., О’Рейли В.М., Петрик О.А., Робертсон Дж., Рудницький В.С., Саблук П.Т., Суйц В.П., Терехов А.А., Шатковська Л.С. і т.д.

Більшість наукових видань аудиторським ризиком називають ризик, який бере на себе аудитор, даючи висновок про повну достовірність даних фінансової звітності, в той час, як там можливі помилки, які невиявлені аудитором. Доповнюючи статтю авторським визначенням, можна сказати, що аудиторський ризик – це ймовірність того, що бухгалтерська звітність господарського суб'єкта може містити невиявлені суттєві помилки чи перекручення дійсності після підтвердження її достовірності аудитором.

  Дослідження робіт вищезгаданих авторів свідчить, що концепція ризику аудитора покладається в основу методики  вибіркового аудиторського дослідження та планування аудиту, що є його важливим організаційним моментом. На основі обґрунтованого визначення зон ризику можна суттєво підвищити ефективність аудиту та знизити аудиторський ризик. Для того, щоб аудитор готуючи висновок, був впевнений, що його ризик щодо суб’єкта перевірки є низьким (прийнятним), потрібно детально вивчити його складові та дати їм оцінку. Аудиторський ризик залежить від рівня підприємницького та інформаційного ризиків. Інформаційний ризик передбачає собою ймовірність того, що у публічній фінансовій звітності підприємства (організації) містяться істотні помилки чи неточності. Цей ризик існує не для аудиторів, а для користувачів фінансової звітності — акціонерів, інвесторів, кредиторів, державних органів тощо, яких може ввести в оману недостовірна інформація. Інформаційний ризик не можна ототожнювати з аудиторським, бо він є лише стимулом для замовників аудиторських послуг, адже висновок аудиторів — це певна гарантія достовірності фінансових звітів підприємств.

На інформаційний ризик у ринкових умовах прямо впливає ризик підприємницької діяльності, який залежить від багатьох факторів: від законодавчої системи, податкової політики, конкуренції тощо. Цей ризик також прямо не пов'язаний з аудиторським і стосується конкретного підприємства чи організації.

Тісніший зв'язок з аудиторським ризиком має ризик бізнесу аудитора (аудиторської фірми) — ймовірність того, що аудиторська фірма може зазнати збитків у процесі взаємодії з клієнтом, навіть якщо аудиторський висновок складено правильно. На  думку вітчизняного вченого    Рудницького В., на ризик бізнесу впливають зовнішні щодо до суб'єкта перевірки фактори:

·      недосконалість чинного законодавства,

·      непорядність замовника,

·      недостатня компетентність судових органів у господарському праві, фінансах та обліку.

Таким чином, види ризиків, які розглянули, беруть до уваги аудитори, але прямого функціонального зв'язку з показником аудиторського ризику згадані види ризиків не мають.

Аналіз економічної літератури показує, що у зарубіжних і українських авторів нема єдиного підходу до визначення термінів, якими називають окремі елементи аудиторського ризику. На наш погляд, доцільно дотримуватися однієї термінології, яка є найбільш уживаною і популярною у світі. Отже, структурними елементами аудиторського ризику є:

власний ризик ( «внутрішній ризик» по Р.Адамсу, «внутрішньогосподарський ризик» по Е.А. Аренсу, Дж.К. Лоббеку, «ризик неефективності системи обліку» по Дж.К. Робертсону, «спадковий (властивий) ризик» по В.Д. Андрєєву )

ризик контролю ( «ризик неефективності внутрішнього контролю» по Дж.К. Робертсону )

ризик невиявлення ( «детекційний ризик» по В, .Д. Андрєєву).

При існуючих розбіжностях щодо термінології, у авторів різних наукових шкіл не існує розбіжностей щодо безпосереднього тлумачення сутності складових аудиторського ризику. Так, власний ризик — це ризик того, що в реєстрах бухгалтерського обліку і відповідно у фінансовій звітності клієнта міститься недостовірна інформація. Ризик контролю — це ризик того, що система внутрішнього контролю клієнта не може вчасно запобігти помилкам або знайти їх у обліку і звітності.

Безпосередньо від аудитора залежить лише ризик невиявлення, який є ризиком того, що помилки в обліку і звітності клієнта аудитор під час перевірки не виявить. Зменшення цього ризику можливе у разі отримання більшої кількості аудиторських доказів і ретельнішого дослідження обраних для перевірки джерел інформації.

Між ризиком невиявлення і комбінацією власного|внутрігосподарської| ризиків і ризиків |коштів| контролю існує зворотний зв'язок. Якщо аудитор вважає|лічить|, що власний|внутрігосподарський| ризик і ризик |коштів| контролю є|з'являються| високими, то він зобов'язаний понизити|знизити|, наскільки можливо, ризик невиявлення, тобто працювати детальніше і ретельно, модифікувати вживані аудиторські процедури, змінюючи|зраджувати| їх кількість або вміст|зміст|, збільшувати витрати|затрати| праці і часу, необхідні для перевірки. І навпаки, якщо в ході планування|планування| з'ясовується, що власний|внутрігосподарський| ризик і ризик контролю мають досить|достатньо| низькі значення, аудиторові слід понизити|знизити| реальні трудовитрати, застосувати менш трудомісткі методи отримання|здобуття| аудиторських доказів.

Знання цих правил дозволяє аудиторові правильно планувати і спрямовувати свою роботу та чітко розподіляти сфери відповідальності аудиторської фірми й адміністрації підприємства-клієнта.

Таким чином, сучасний кризовий стан економіки України поряд з негативними проявами та занепадом окремих підприємств та  навіть галузей,  України провадить роботи по «оздоровленню» економіки, тобто виявляє найбільш вагомі галузі, найбільш значущі, конкурентоспроможні. Тому аудиту, як і будь-якому виду діяльності, в даний момент важливо довести свою необхідність та безперечність. Особливе місце в цьому займають аудиторські ризики, які тісно пов’язані з самою якістю роботи аудитора, суттєвістю та надійністю. Виявлення ризиків та вміння управляти ними  при проведенні аудиту, піднімає роботу аудитора на якісно новий рівень, що  доводить надійність роботи всієї сфери.

Література:

1.     Рудницький, В.С. Методологія і організація аудиту  [Текст] /           В.С.Рудницький. – Тернопіль: «Економічна думка», 1998. – 196с.

2.     Дмитренко, И. Н. Аудиторский риск: подходы к оценке [Текст] /         И.Н. Дмитренко // Бухгалтерский учет и аудит. – 2003. -    № 8. – С. 38.

3.      Петрик, О. Аудиторська діяльність в Україні: законодавчо-нормативне регулювання, сучасний стан [Текст] / О. Петрик, В. Зотов // Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 11. – С. 59.

4.     Сухарева, Л. А. Внешний аудит: организация и методика планирования. Научно-практическое пособие [Текст] / Л. А. Сухарева. – Донецк: «НОРД компьютер», 2002. – 105с.