Податкові повноваження місцевих органів влади

                                                                      Ємець Н.І. магістрант ЗНТУ

                                                     Очеретько Л.М. к.е.н. доцент ЗНТУ

 

Важливим фактором ефективного функціонування системи місцевого оподат­кування є створення інституційних умов, які б забезпечували зменшення ризиків ви­кривлення ринкових умов економічної діяльності внаслідок міжрегіональних відміннос­тей у рівні оподаткування. До таких інституційних умов слід віднести запровадження єдиних правил визначення бази оподаткування для всіх регіонів країни та встанов­лення обмежень рівня податкової ставки. Мінімальне обмеження дозволяє запобі­гти негативним наслідкам податкової конкуренції, пов'язаним, зокрема з тим що багатші регіони можуть знижувати податкові ставки з метою залучення нових підприємців. У свою чергу, максимальне обмеження дає можливість запобігти пе­рекладанню податкового тягаря на жителів інших регіонів, пов'язаному із спожи­ванням певних товарів або послуг.

Формування місцевих бюджетів за рахунок частини загальнодержавних по­датків може відбуватися в різних формах, які зумовлюють різний вплив місцевих органів влади на податкові доходи. Місцева влада може:

-   встановлювати власні додаткові ставки (надбавки) по певних загальнодер­жавних податках;                       

-   мати право на певний процент доходів від податків, зібраних на відповідній території, або на законодавчо встановлену частку загальнонаціональних податко­вих надходжень.

Використання податку з доходів фізичних осіб (за місцем проживання) для фінансування діяльності місцевих органів влади сприяє забезпеченню територіаль­ної відповідності між платниками податку та суб'єктами, які користуються місцеви­ми суспільними благами, що надаються за рахунок місцевих бюджетів. Проте ши­рока самостійність місцевих органів влади у питаннях оподаткування доходів може призводити до недостатнього врахування наслідків місцевої податкової політики для економіки країни в цілому. Так, збільшення ставок податку з доходів фізичних осіб знижує стимули до роботи, заощаджень і здобуття освіти, а отже - негативно впливає на розвиток національної економіки. У середньостроковій перспективі це може спричинити зменшення не тільки надходжень податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів, але й внесків до фондів обов'язкового соціального страху­вання, а отже - збільшення видатків центрального бюджету на фінансування до­даткових дотацій цим фондам.

Для запобігання надто високому рівню оподаткування доходів фізичних осіб мо­жуть застосовуватись або віднесення відповідного податку до загальнодержавних, або обмеження автономії місцевих органів влади у питаннях визначення його ставки.

Використання податку на прибуток підприємств для фінансування діяльності місцевих органів влади викликає багато заперечень, пов'язаних, зокрема, з неста­більністю його надходжень внаслідок чутливості прибутку до кон'юнктурних коли­вань в економіці, з ризиками посилення міжрегіональної податкової конкуренції, з негативним впливом цього податку на структуру виробництва й торгівлі у країні. Нестабільність надходжень податку на прибуток підприємств порівняно з іншими податками створює значні проблеми для фінансування місцевих бюджетів, основні видатки яких або є нечутливими до економічних циклів (наприклад, на освіту), або мають тенденцію збільшуватися під час економічних спадів (наприклад, соціальні трансферти). Це може також призводити до коригувань бюджетної політики за­лежно від коливань економічної активності, що є небажаним з огляду на запізню­вання відповідних заходів (наприклад, діагностика ситуації, прийняття бюджетних рішень та їх реалізація вимагають часу).

Таким чином, узагальнення досвіду форму­вання доходів місцевих бюджетів дозволяє зробити висновок про те, що місцева влада має найвищий рівень податкової автономії у тих випадках, коли вона може довільно (без будь-яких обмежень) змінювати розмір податкових ставок і надавати податкові пільги.

Важливим недоліком існуючої системи формування місцевих бюджетів України є відсутність у розпорядженні місцевих органів влади  податку, що може забезпечувати достатньо високий рівень доходів. Стягнення даного податку достатньою мірою гарантувало б дотримання принципу еквівалентності. Тим самим встановлюючи взаємозв'язок між жителями адміністративно-територіаль­них одиниць і відповідними місцевими бюджетами, а також між органами місце­вого самоврядування та їх виборцями. У європейських країнах таким податком є або податок з доходів фізичних осіб (по якому може встановлюватися додаткова місцева ставка), або податок на нерухомість, ставки яких у багатьох випадках (найчастіше) визначаються місцевою владою.

Необхідно звернути увагу на ризики, пов'язані із зарахуванням до місцевих бюд­жетів частини податку на прибуток підприємств усіх форм власності: це може при­звести до посилення міжрегіональної диференціації податкових доходів місцевих бюджетів і створити додаткові проблеми для системи бюджетного вирівнювання.

Література

1.   Кириленко О. П. Местное налогообложение в Украине: состояние и проблемы реформирования. У кн.: Налогообложение: проблемы наукии практики. Монография. X., "ИНЖЭК", 2006, с. 194-205.

2.   Лунина И.А. Фролова Н.Б. Роль налогов на недвижимость в формировании местных бюджетов. У кн..: Налогообложение: проблемы науки и практики. Х.,  "ИНЖЭК", 2007,с.209-223.

3.   Слухай С.В.,Гончаренко О.В. Удосконалення формування доходів м ісцевих бюджетів в Україні. "Фінанси України" № 8, 2007, с. 69.

4.   Соколовська А. М. Податкова система держави: теорія і практика становлен­ня. К., "Знання-Прес", 2004, с. 382—383.

5.   Піхоцька О.М. Місцеві податки і збори у забезпеченні фінансової
самостійності органів місцевого самоврядування. "Фінанси України" № 5, 2003, с. 47.