Кирилюк С.Л.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

 

Основою науково-технічного прогресу є інновація

 

Основою науково-технічного прогресу є інновація, яка у світовій літературі інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальний, що втілюється в нових продуктах і технологіях. Інновацію не можна розглядати лише як кінцевий результат інноваційної діяльності, це комплексний процес, який охоплює створення, розробку, доведення до комерційного використання і розповсюдження нового технічного чи якогось іншого рішення, а власне інноваційна діяльність означає доведення науково-технічних ідей, винаходів та розробок до результату, придатного для практичного застосування. Звідси можна зробити такий висновок, що розповсюдження, акумуляція та передача нових виробів, технологій, методів організації виробництва і управління є напрямом здійснення інноваційної діяльності як однієї із видів творчої діяльності, спрямованої на створення нового чи вдосконаленого продукту або технологічного процесу.

Інноваційна діяльність у промислово розвинених країнах є нині пріоритетним видом економічної діяльності і всіляко заохочується та підтримується державою. В усіх розвинених країнах світу саме держава визначає пріоритети розвитку науково-технічного прогресу і стратегії їх реалізації.

Основними причинами низької інноваційної активності вітчизняних підприємств є:

- обмежений обсяг власних фінансових ресурсів, за допомогою яких фінансується інновації;

- низький рівень ресурсного потенціалу вітчизняної банківської системи.

Іншою причиною низьких показників інноваційної активності є недостатня увага до неї місцевих органів влади і загалом держави, нерозуміння чи неприйняття сучасних світових тенденцій інноваційного розвитку.

До негативних ознак власне самого процесу впровадження інновацій в нашій країні треба віднести те, що вітчизняна інноваційна продукція має досить короткий життєвий цикл. Це не лише зумовлює її низьку конкурентоспроможність, але й блокує розвиток національного інноваційного комплексу й прикладної науки, створює реальну небезпеку виникнення технологічної залежності вітчизняної промислової продукції від іноземних розробок.

Виправити економічне становище в інноваційній сфері можна за рахунок залучення іноземних інвестицій. Світовий досвід показує, що в окремих країнах це є вагомим фактором підвищення активності інноваційної діяльності. Завдяки вигідному географічному розташуванню і дешевій та кваліфікованій робочій силі Україна викликає зацікавленість іноземних інвесторів. Але іноземне інвестування має також свої недоліки:

- залучення прямих іноземних інвестицій веде до того, що довготермінові зв’язки, які встановлюються при цьому між резидентами, відображають перш за все інтереси тих, хто інвестує, і посилюють контроль іноземних організацій за розвитком вітчизняної економіки;

- з боку іноземних інвесторів все частіше доводиться помічати випадки нечесної конкуренції, коли іноземна компанія скуповує контрольний пакет акцій українського акціонерного товариства з метою усунення з ринку наявного чи потенційного конкурента;

- частішають випадки, коли іноземні компанії використовують вітчизняні підприємства як переробні центри, виготовляючи на них продукцію, призначену для експорту. Наслідком таких дій є забруднення навколишнього середовища, виснаження природних ресурсів регіону.

Всі проблеми пов’язані з вирішенням питань доцільності іноземного інвестування, повинні відстежуватись місцевою владою з метою недопущення негативного впливу виробництва на екологію області. При використанні іноземного капіталу обов’язково треба здійснювати оцінку рівня екологічної безпеки інвестиційних проектів.

Ситуація у сфері інноваційної діяльності безпосередньо пов’язана з розвитком освіти і науки. Їх розвиток повинен стати пріоритетним. Сучасна економіка – це виробництво і використання нових знань, перетворення їх на повноцінний фактор виробництва, який відіграє провідну роль у системі факторів. Яскравим свідченням економічної важливості знань та науки як галузі є величезні обсяги видатків на наукові дослідження провідних корпорацій світу. Та готовність вітчизняного наукового сектора до супроводу інновації протягом усього її життєвого циклу продовжує погіршуватися. Постійно знижується середня чисельність працівників наукових організацій. Багато людей з вченими ступенями працюють за межами сфери наукових досліджень.

Саме за допомогою освітньої системи формується кадровий потенціал для наукових та інноваційних організацій, формується належний попит на інновації шляхом підготовки фахівців, здатних сприймати технологічні чи організаційні інновації, та споживачів, здатних споживати інноваційні продукти.

Особливістю сучасного етапу науково-технічного прогресу для України є те, що він відбувається в умовах стрімкого зростання ролі інновацій у процесі трансформації та структурної перебудови. Стійкість і темпи економічного зростання все більше залежать від рівня і динамізму інноваційної сфери, яка повинна стати пріоритетним напрямом господарської діяльності підприємств і економічної політики держави. Для покращення становища у інноваційній сфері потрібно:

- активно залучити інвестиції, в тому числі іноземні;

- збільшити фінансування освіти і науки;

- створювати дієву систему пільг та інших форм підтримки підприємств, що розробляють інновації, втілюють новітні технології.