Экономические науки/ Экономика предприятия

Ус М.О.

(науковий керівник ст. викладач Калишенко В.О.)

Харківський національний економічний університет

Визначення методів та принципів формування грошових потоків з урахуванням міжнародного досвіду

Грошові потоки забезпечують функціонування підприємств. У формуванні грошових потоків та їх ефективному використанні важливу роль відіграє методичне забезпечення в основі якого лежать методи та принципи, що вказує на актуальність вибраної теми. Питаннями формування грошових потоків займались такі вчені-економісти Ю.А. Верига [2], В.А. Дерій [3], М.Р. Лучко [5], О.В. Соловйова [7], Ф.Ф. Бутинець [1] та інші. Ці вчені-економісти у своїх наукових працях відобразили теоретичні, методологічні та організаційні питання формування та звітності грошових потоків [4, с. 275].

Метою статті є дослідження методів формування грошових потоків підприємства та вивчення принципів організації цього процесу.

Методи формування грошових потоків – це способи визначення обсягу грошових коштів на кінець звітного періоду на основі грошового обігу в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності підприємства [6, с. 61]. Як було визначено в праці Г.А. Семенова та В.З. Бугай [6], для оцінки грошового потоку на практиці використовується один із двох методів – прямий або непрямий метод. У результаті коригування отриманої абсолютної величини операційного грошового потоку на суму інвестиційного та фінансового грошових потоків отримують чистий грошовий потік підприємства за звітний період. В табл. 1 представлено порівняльну характеристику методів розрахунку грошових потоків, яка сформовано на основі праці Г.А. Семенова та В.З. Бугай [6, с. 61-63].

Як показав аналіз літератури [1-5, 7], існує декілька десятків принципів формування грошових потоків. У різних країнах світу набір даних принципів неоднаковий й залежить від низки чинників. Крім того, такі принципи вчені-економісти, юристи, законодавці та урядовці по-різному трактують і

Таблиця 1

Порівняльна характеристика методів розрахунку грошових потоків

	Прямий метод	Непрямий метод
Сутність	аналіз кожної окремої господарської операції, ідентифікація грошового потоку, що генерується в межах такої операції, та визначення напряму руху грошових коштів; базується на русі грошових коштів за рахунками підприємства з використанням головної книги і регістрів бухгалтерського обліку. Вихідний елемент розрахунку – виручка від реалізації продукції.	передбачає проведення коригування абсолютної величини прибутку підприємства до оподаткування на величину впливу не грошових операцій у рамках операційної діяльності суб’єкта господарювання; базується на аналізі статей Балансу і Звіту про фінансові результати, дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства, чистим прибутком і змінами в активах підприємства за звітний період.
Переваги	наочно ілюструє основні джерела надходжень і витрат грошових коштів; дозволяє робити оперативні висновки щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов’язаннями; встановлювати взаємозв’язок між обсягом продажу і грошовою виручкою за звітний період; виявити статті, що формують найбільші надходження і витрати грошових коштів; використати одержану інформацію для прогнозування грошових потоків; контролювати усі надходження і напрямки витрат грошових коштів, оскільки грошовий потік безпосередньо пов’язаний з регістрами бухгалтерського обліку.	дозволяє встановити відповідність між фінансовими результатами і чистим оборотним капіталом; можна виявити найбільш проблемні місця у діяльності підприємства і зробити напрям виходу з кризової ситуації.
Недоліки	не розкриває взаємозв’язку одержаного фінансового результату і абсолютної зміни грошових коштів.	висока трудомісткість при складанні аналітичного звіту зовнішнім користувачем; необхідність залучення внутрішніх даних бухгалтерського обліку.

використовують, що дає можливість кожному користувачеві вибирати для себе головні.

Формування грошових потоків потребують визначених правил і принципів, яких потрібно дотримуватися [4, с. 275]. Принципи формування та фінансової звітності, як визначають вітчизняні вчені-економісти професор Ю.А. Верига, доцент З.М. Левченко, І.Д. Ватуля [2, с. 36], є правилами і процедурами, які вироблено теорією і практикою бухгалтерського обліку і які є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання при складання ними фінансової звітності.

Принципи формування та звітності грошових потоків – це сукупність правил і процедур, що забезпечують вимірювання, оцінку та документування грошових коштів. У вітчизняній практиці визначають 10 принципів формування і складання фінансової звітності. Це зокрема такі, як обачність, повнота висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів та витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність [4, с. 276].

За твердженням професора О.В. Соловйової [7, с. 37-44], принципи можуть бути поділені на три групи (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація принципів формування грошових потоків

Відомий вчений XIX – початку XX ст. П. де Альвізе [3, с. 10-11] звертав увагу на такі принципи: достовірність, своєчасність, відносна повнота, документування, хронологічність, зв’язок і скоординованість, специфіка, однорідність.

Професор М.Р Лучко, доцент І.Д. Бенько [1, c. 36-39] зазначають, що зарубіжні принципи формування можуть бути поділені на наступні великі групи:

вимоги до якості інформації формування (зрозумілість, доцільність, важливість, своєчасність, достовірність, надійність);

принципи формування інформації (нарахування, продовження діяльності, подвійного запису, одиниці обліку, періодичності, вартісних показників вимірювання, конфіденційності);

елементи фінансової звітності (активи, зобов’язання, капітал, доходи, витрати).

Доцент В.А. Дерій [5, с. 3-4] зауважує, що організація грошових потоків в зарубіжних країнах ґрунтується на таких концептуальних принципах: подвійний запис, функціонування підприємства, грошового вимірника, собівартості, одиниці обліку, матеріальності, звітного періоду, нарахування, безперервності, реєстрації доходу, або моменту визначення виручки, відповідності, обачності або консерватизму. У [9, с. 93-94] зазначено, що для України важливою є співпраця зі світовими торговими та фінансовими організаціями, яка забезпечує отримання досвіду з принципів роботи зарубіжних підприємств. Порівняння принципів формування та звітності з точки зору різних вчених-економістів представлено в табл. 2 [4, с. 277].

Таблиця 2

Порівняльна характеристика принципів формування та фінансової звітності

		Вітчизняний досвід		Світовий досвід
		Україна	СРСР	Зарубіжні країни
1	2	3	4	5	6	7	8
№	Назва принципів Формування та звітності	П(С)БО-1	Ю.А. Верига, З.М. Левченко, І.Д. Ватуля [2, с. 36-39]	П. де Альвізе [3, с.10-11]	М.Р. Лучко, І.Д. Бенько [1, с. 37-38]	В.А. Дерій [5, с.3-4]	О.В. Соловйова [7, с.37-44]
1	Автономність підприємства	+	+
2	Безперервність діяльності	+	+
3	Періодичність	+	+		+		+
4	Історичної фактичної собівартості	+	+
5	Нарахування та відповідності доходів та витрат	+	+
6	Повного висвітлення	+	+
7	Послідовності	+	+
8	Обачності або консерватизму	+	+			+
9	Превалювання змісту над формою	+	+
10	Єдиного вимірника	+	+
11	Подвійного запису				+	+	+
12	Функціонування підприємства					+
13	Грошового вимірника					+	+
				Закінчення табл. 2
1	2	3	4	5	6	7	8
14	Собівартості					+
15	Одиниці обліку				+	+
16	Матеріальності					+
17	Звітного періоду					+
18	Безперервності					+
19	Нарахування				+	+	+
20	Реєстрації доходу або моменту визначення виручки					+
21	Відповідності					+
22	Зрозумілості						+
23	Доцільності						+
24	Достовірності			+			+
25	Надійності						+
26	Продовження діяльності				+		+
27	Одиничності обліку						+
28	Конфіденційності				+		+
29	Активи						+
30	Зобов’язання						+
31	Капітал						+
32	Доходи						+
33	Витрати						+
34	Вартість показників вимірювання				+
35	Своєчасність			+
36	Документування			+
37	Хронологічності			+
38	Зв’язку і скоординованості			+
39	Специфіки			+
40	Однорідності			+

Можна виділити принцип лімітності, що забезпечує певні обмеження щодо зберігання і передачі тих чи інших сум. Даний принцип є до певної міри продовжувачем принципу грошового вимірника [4, с. 278-279].

Також, можливо, варто ввести принцип трансформації, котрий передбачає – грошові кошти, які надходять (вибувають), здійснюють певний рух, відображаються як активи (зобов'язання) та підлягають функції розподілу. Виходячи із цього, можна стверджувати що вони постійно трансформуються, і це трансформування обов'язкове для фіксації в фінансових документах.

Огляд думок вітчизняних та іноземних вчених-економістів про принципи обліку і звітності [4, с. 278-279], дозволив викласти певні рекомендації, щодо роботи принципів формування та виміру грошових коштів на практиці:

1) принципи функціонування необхідно поділяти на три групи: загальнооблікові, якісні, специфічні;

2) окрім вищеперелічених наукових принципів, потрібно додатково ввести ще такі принципи, як лімітності та трансформації і віднести їх до специфічних принципів, адже вони можуть стосуватись безпосередньо лише грошових коштів;

3) принцип грошового вимірника доцільно деталізувати на підпринципи (грошового вимірника в національній валюті, грошового вимірника в іноземній валюті);

4) принцип періодичності доцільно деталізувати на під принципи (місячного періоду, квартального періоду, річного періоду, перспективного періоду).

Для ефективної роботи підприємства потрібно також мотивувати людські ресурси, що повисить результати діяльності [8, с. 112-113]. Таким чином, принципи формування та звітності грошових потоків ефективно будуть діяти лише в умовах постійного, структурованого виконання бухгалтерами та інших вповноважених осіб визначених для них завдань.

Література:

1. Бутинець Ф. Ф. Історія бухгалтерського обліку : навчальний посібник / Ф. Ф. Бутинець. – 2-ге вид., доповн. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2001. – 512 с.

2. Верига Ю. А. Звітність підприємств : навч. посібник. / Ю. А. Верига, З. М. Левченко, І. Д. Ватуля. – 2-ге вид., доповн. і перероб. – К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 776 с.

3. Дерій В. А. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах : курс лекцій / В. А. Дерій. – Бучач: МІФ, 2001. – 47 с.

4. Дерій М. Принципи обліку та звітності грошових коштів / М. Дерій // Економічний аналіз – 2008. – № 3(19). – С. 275-279.

5. Лучко М. Р. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах : навч. посібник / М. Р. Лучко, І. Д. Бенько. – К.: Знання, 2006. – 311 с.

6. Семенов Г. А. Фінансове планування і управління на підприємствах : навчальний посібник / Г. А. Семенов, В. З. Бугай, А. Г. Семенов, А. В. Бугай. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 432 с.

7. Соловьева О. В. Зарубежные стандарты учёта и отчётности : учебн. пособие / О. В. Соловьева. – М. : Аналитика-Пресс, 1998. – 288 с.

8. Ус М. О. Мотивация труда как фактор, направленный на повышение результатов трудовой деятельности / М. О. Ус // Управління розвитком – 2009. – № 13. – С. 112-113.

9. Ус М. О. Cooperation of Ukraine with World trade organization and other financial organizations / М. О. Ус // Управління розвитком – 2009. – № 21 (76). – С. 93-94.