Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

Смирнова Н.С.

Науковий керівник: Зінченко Н.В.

Донбаський державний технічний університет, Україна

Маркетингові дослідження ринку у зовнішньоекономічній діяльності підприємства

 

Постановка проблеми. В нашій країні маркетинг довгий час був лише предметом теоретичного вивчення учених-економістів та був явищем чужим  вітчизняній економіці. Але з початком великих реформ у економіці в умовах конкуренції українських виробників між собою і із зарубіжними виробниками, які прийшли на ринок з маркетинговими програмами, швидко виявилася гостра необхідність застосування принципів маркетингу, бо колишні підходи до управління були неприйнятними. Сьогодні для успішної роботи підприємств особливу значущість набувають глибоке знання ринку та здатність швидко і ефективно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі.

Аналіз публікацій. Загальним проблемам маркетингових досліджень присвячена велика кількість публікацій вітчизняних та зарубіжних науковців. Можна виділити таких, як З Г.Л. Багиєв, Нэреш К. Малхотра, Є.П. Голубков, Ю. В. Макогон, Т.О. Примак, А.Ф.Павленко та А.В. Войчак., М.І. Бєлявцев, Т.А. Бурцева, І.Л.Акулич та ін.

Оскільки не так давно це питання стало актуальним у вітчизняній економіці та існує ще багато питань, щодо практичного застосування маркетингових досліджень у практиці українського підприємництва, то це питання потребує додаткових вивчень та досліджень.

Мета статті -  розкрити сутність поняття «маркетингові дослідження», розглянути основні принципи маркетингових досліджень та методи дослідження ринку.

Основна частина. Згідно з Міжнародним кодексом ЄСОМАР маркетингові дослідження – це системне збирання і об’єктивний запис, класифікація, аналіз і узагальнення даних щодо поведінки, потреб, відносин, вражень, мотивацій і т.д. окремих осіб і організацій в контексті їхньої економічної, політичної, суспільної і побутової діяльності.                              

Американська асоціація маркетингу визначає маркетингові дослідження як функцію, що є з’єднувальною ланкою між споживачем, клієнтом, громадськістю і товаровиробником за допомогою інформації [1, с. 35].

І.Л. Акулич визначає маркетингові дослідження як цілеспрямоване вивчення існуючої проблеми і розробка на цій основі рекомендацій по забезпеченню її найкращого рішення [5, с. 58].

За Є.П. Голубковим маркетингові дослідження - це функція, яка через інформацію зв'язує маркетологів з ринками, споживачами, конкурентами, з усіма елементами зовнішнього середовища маркетингу [6, с.63].

Вивчивши наукові публікації та пізнання різних вчених про маркетингові дослідження, можна узагальнити та сказати, що маркетингові дослідження - це збір та аналіз інформації щодо поведінки, потреб, відносин, вражень, мотивацій окремих осіб і організацій в контексті їхньої економічної, політичної, суспільної і побутової діяльності, з метою розроблення рекомендацій на підставі цих даних при ухваленні управлінських рішень, що це є функція, яка зв'язує маркетологів з ринками, споживачами, конкурентами, з усіма елементами зовнішнього середовища маркетингу.

Мета маркетингових досліджень полягає в ідентифікації як проблем, так і можливостей підприємства посісти конкурентну позицію на конкретному ринку в конкретний час, знизити міру ризику і невизначеності, збільшити ймовірність успіху маркетингової діяльності [1, с.35].

Для ефективної роботи підприємства необхідно враховувати вимоги зовнішнього середовища маркетингу: особливості чинного законодавства, міжнародні правила торгівлі, соціально-культурне середовище, звичаї, політику держави та ін. Ці сили або відкривають нові можливості, або створюють підприємству нові перешкоди. Звідси можна припустити, що при проведенні маркетингових досліджень на підприємстві слід керуватися основними принципами, такими як: системність; комплексність; регулярність; об’єктивність; точність; економічність; оперативність [2, с.57].

Маркетингові дослідження забезпечують зворотній зв'язок підприємства, компанії з ринком, споживачем, а також є одним із ключових засобів боротьби за ринок. Вони за структурою поділяються на дослідження ринку та дослідження підприємства, що зображено на рис. 1 [1, с.37].

 

 

Рис.1 - Структура маркетингових досліджень

 

Дослідження ринку - масштабніший за маркетингові дослідження, вивчає усі аспекти бізнес-середовища. Тут задаються питання про конкурентів, структуру ринку, урядові постанови, економічні тенденції, технічні досягнення і багато інших чинників, які складають бізнес-середовище [4].

Дослідження ринку є основою маркетингу і передбачає аналіз усіх умов, що мають значення для успішної реалізації товару. Можна припустити що дослідження здійснюється у комплексі: дослідження ринку та дослідження підприємства. Комплексне дослідження залежить від особливостей товару, характеру діяльності підприємства, масштабів виробництва експортних товарів та інших чинників [3].

Зовнішній ринок характеризує зовнішньоекономічну діяльність підприємства, тому можна виділити наступні основні розділи маркетингового дослідження для зовнішньоекономічної діяльності:

- Вивчення попиту. Першорядне значення мають виявлення потреб у товарі, рівня купівельної здатності, вимоги покупців до товару, фактори купівельної поведінки, а також перспективи зміни потреб у товарі, виражених як темпами зростання, але й життєвим циклом товару. Тому необхідно ретельно вивчати вимоги споживача до товарів, що є на ринку.

 - Вивчення пропозиції. В аналізі пропозиції товару важливе значення має кількісна оцінка товарів на місцевому ринку, імпорту та експорту товару, зміни його запасів.

Пропозиція товару кількісно оцінюється як сума місцевого виробництва та імпорту товару за вирахуванням його експорту та з урахуванням зміни його запасів на складах.

 Структура пропозиції, тобто ступінь оновлення асортименту, поява нових товарів, зазвичай схильна до постійних змін.

 - Вивчення умов праці на конкретному ринку - без цього неможливо приймати ефективні управлінські рішення.

Поряд з вивченням діяльності підприємств-продавців і покупців особливо важливим є аналіз комерційної практики, що склалася на ринку, умов товароруху, правових питань, торговельно-політичних умов.

Вивчення зовнішніх ринків, їхніх можливостей більш трудомістка й складна, оскільки вимагає вивчення великої кількості інформації з різних джерел [3].

Залежно від того, яку саме інформацію збиратиме підприємство, маркетингові дослідження поділяють на польові – збирання первинної інформації, кабінетні – вторинної [2, с.65].

Первинна інформація – інформація з первинних джерел про стан ринку  і усі його елементи. Вторинна інформація – інформація з вторинних джерел (довідники, періодика та ін.).

Методи збирання первинної інформації: опитування, спостереження, фокусування, експерименту, імітації.

Методи збирання вторинної інформації: моніторинг [2, с.65].

Маючи високоякісну інформацію про поведінку, потреби, відносини, враження окремих осіб і організацій в контексті їхньої економічної, політичної, суспільної і побутової діяльності, підприємство може одержати конкурентні переваги, знизити рівень фінансового ризику, визначити ставлення споживачів, а також стежити за зовнішнім середовищем, підвищувати ефективність роботи та вирішувати інші важливі проблеми.

Висновки. Таким чином, щоб підприємство успішно здійснювало зовнішньоекономічну діяльність, йому необхідно застосовувати не тільки сучасні методи управління, а також маркетингові дослідження зовнішніх ринків. Воно повинне чітко визначити параметри дослідження ринку, вибрати чинники, які найчастіше впливають на діяльність підприємства та методи збору інформації.

 

Література:

1. Павленко А. Ф., Войчак А. В. Маркетинг: Підручник. К.: КНЕУ, 2003. — 246 с.

2. Примак Т. О. Маркетинг: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004. — 228 с.

3. Макогон Ю.В. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - Донецк: Альфа-пресс, 2004. - 344 c.

4. ru.wikipedia.org

5. Акулич И. Л. Маркетинг: - Учебник/ И. Л. Акулич. - 2-е изд., перераб. и доп. - Мн.: Выш. шк., 2002. - 447 с.

6. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. — М.: Изда­тельство «Финпресс», 1998. — 416 с.