Экономические науки / 3.Финансовые отношения

Бендюл І. М.

Науковий керівник – Підлипчак О. А.

Буковинська державна фінансова академія

Проблеми державного регулювання фондового ринку України та шляхи їх вирішення

Останнім часом спостерігається активна діяльність органів державної влади щодо вдосконалення законодавства України в різних сферах. Повноцінне функціонування вітчизняного фондового ринку також потребує врегулювання деяких проблем та вдосконалення нормативної бази. Це стає вкрай необхідним у зв’язку з можливими негативними соціально-економічними наслідками непрофесійної діяльності учасників ринку. І саме держава може забезпечити нормальне функціонування фондового ринку, уникнувши негативних процесів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про те, що проблеми державного регулювання фондового ринку в Україні та можливі шляхи їх вирішення висвітлені в численних наукових працях вітчизняних дослідників, таких як Пашніна О., Собкевич О., Лупенко Ю., Степанчук С. та багато інших.

Метою дослідження є розгляд основних проблем функціонування вітчизняного фондового ринку та пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання та нормативної бази.

Регулювання фондового ринку – це об’єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів всіх учасників. Регулювання фондового ринку охоплює всі види діяльності на ньому. Існують: державне регулювання ринку, здійснюване державними органами та регулювання з боку професійних учасників фондового ринку, або саморегулювання ринку [3, 41].

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів – це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері [1].

Сьогоднішній фондовий ринок в Україні все ще перебуває на стадії становлення. Аналізуючи останній період функціонування вітчизняного фондового ринку, можна зробити висновок про позитивні тенденції в розвитку ринку. Цьому сприяла інфраструктура фондового ринку, яка, незважаючи на складність та суперечність економічних процесів, що активно проходять в Україні, має схильність до розвитку та зростання. Однак у зв’язку з поширенням світової фінансово-економічної кризи на українському фондовому ринку в 2009 році показники зменшились приблизно на 70 % у порівнянні з максимальними значеннями за попередні роки.

На етапі становлення фондового ринку важливе значення набуває регулювання, здійснюване державними органами. Об’єктивна необхідність впровадження ефективних механізмів зумовлена тим, що в Україні державні заходи впливу на розвиток фондового ринку здійснюються несистемно і некомплексно. Окрім того, вони є суперечливими, що різко знижує результативність функціонування фондового ринку і, відповідно, показники розвитку вітчизняної економіки.

Отже, у сучасному розвитку фондового ринку існує ряд проблем, які не здатні до саморегулювання ринковим механізмом, а потребують активізації державного регулювання:

- політична нестабільність в країні, що посилює недовіру інвесторів;

- відсутність достатньої кількості кваліфікованих фахівців;

- відсутність великих, з тривалим досвідом роботи, інвестиційних інститутів, які заслуговують суспільної довіри;

- відсутність єдиного державного органу, який би регулював та здійснював прямий вплив на ринок;

- нерозвиненість матеріальної бази, технологій торгівлі, регулятивної і інформаційної інфраструктури, реєстраційної, депозитарної і клірингової мережі;

- високі технічні ризики (ризик неврегульованості розрахунків по цінних паперах, ризик передачі засобів і тому подібне);

- відсутність традицій ділової ринкової етики [2];

- невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям;

- недостатня капіталізація фондового ринку;

- відсутність єдиного центрального депозитарію;

- недостатня прозорість українського фондового ринку;

- відсутність привабливого інвестиційного та підприємницького клімату в країні;

- проблема захисту права власності [4].

Державне регулювання фондового ринку в Україні є необхідним для формування ефективного механізму та прискорення його розвитку. Тому важливим є вирішення існуючих проблем:

1) удосконалення чинної нормативно-правової бази щодо Національної депозитарної системи та електронного обігу цінних паперів. Беззаперечним положенням нового законодавства має стати існування в Україні лише одного Центрального депозитарію цінних паперів;

2) узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними стандартами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин; підвищення вимог до корпоративного управління; чітке визначення прав і обов'язків емітентів та інвесторів;

3) створення об’єднаної загальнодоступної міжбіржової інформаційної мережі, яка б в оперативному режимі відображала всі угоди, укладені як на організованому, так і на неорганізованому ринку. Це дало б змогу підвищити прозорість операцій на ринку;

4) посилення впливу ДКЦПФР на професійних учасників через заборону діяльності, заморожування рахунків, стягнення штрафів. Важливе значення має створення в Україні державної і недержавної системи захисту інвесторів на ринку від втрат, пов’язаних із банкрутством інвестиційних інститутів;

5) налагодження тісного співробітництва національної економіки з глобальною в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу фондового ринку України серед іноземних і вітчизняних інвесторів;

6) формування механізму активного залучення широких верств населення до участі в діяльності ринку цінних паперів через становлення на ньому рейтингової інфраструктури та випуску державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів [2].

Важливим напрямом покращення механізму державного регулювання фондового ринку України є цільові державні програми підтримки діяльності та розвитку фондового ринку в Україні, котрі необхідно спрямувати передусім на створення глобальних торговельних і розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу; зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій; формування ефективної системи захисту прав та інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів; гармонізацію політики держави на фондовому ринку з іншими політичними сферами.

Література:

1. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовтня 1996 року № 51.

2. Пашнина О. Перспективы фондового рынка Украины/О. Пашнина//Акціонерний вісник – Україна. – 2008. - № 3: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vestnikao.com.ua/publ/7-1-0-51

3. Ромашко О. Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: навч. посібн./О. Ю. Ромашко. – К.: КНЕУ, 2000. – 240 с.

4. Собкевич О. В. Фондовий ринок та посилення його ролі в економічному розвитку України/О. В. Собкевич [Електронний ресурс]. – Режим доступу - http://www.inventure.com.ua/