Економічні науки/3. Фінансові відносини

 

Кохан І.В.

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Поняття та складові елементи бюджетного механізму

 

В умовах реалізації нової економічної стратегії в Україні бюджетному механізму належить одне із провідних місць. Це зумовлено проведенням економічної реформи, в якій здійснюється активне використання бюджету як інструменту впливу на прискорення соціально-економічного розвитку, підвищення ефективності виробництва.

Тому у процесі реформування економіки і побудови власної бюджетної системи, виникає об’єктивна необхідність розглянути теоретичні положення такої важливої і динамічної категорії, як бюджетний механізм, дослідити його суть і значення в економічній системі в цілому.

У вітчизняній економічній літературі питання формування та функціонування бюджетного механізму є недостатньо досліджені і обґрунтовані. Підходи до тлумачення категорії “бюджетний механізм” відзначаються різним ступенем деталізації його складових. У широкому розумінні бюджетний механізм – це “сукупність форм, методів, важелів та інструментів використання державного бюджету і впливу на соціально-економічний розвиток” [2, c.212].

О. Ковалюк трактує бюджетний механізм як “сукупність форм і методів, важелів та інструментів мобілізації й використання бюджетних коштів”              [3, c.277]. Т. М. Ковальова та С. В. Барулін розглядають бюджетний механізм як категорію управління: “Бюджетний механізм можна назвати механізмом управління бюджетним процесом, реалізації на практиці функцій і принципів бюджетної системи та бюджетної політики на базі норм бюджетно-податкового права” [4, c.59]. Детальніше бюджетний механізм трактують як “сукупність конкретних форм бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та використання бюджетних коштів державою. Він є реальним уособленням бюджетної політики і відображає конкретне спрямування бюджетних відносин на виконання економічних і соціальних завдань кожного історичного етапу розвитку країни” [5, c.217].

Отже, на нашу думку, бюджетний механізм виступає як складна і динамічна економічна категорія, яка з одного боку виступає як сукупність форм, методів і заходів організації бюджетних відносин у державі, а з іншого боку матеріальним втіленням фінансових відносин та їх практичного застосування для досягнення відповідних цілей і завдань визначених бюджетною політикою держави.

З метою глибшого розкриття суті бюджетного механізму доцільно розглянути його функціональну структуру, тобто функції кожного елемента у системі. Поза системою ці елементи залишаються розрізненими, статичними, отже не віддзеркалюють реальні фінансові процеси і тому спотворюються або відкидаються практикою [6, c.184]. На думку О. Д. Василик і К. В. Павлюк складовими частинами бюджетного механізму виступають: бюджетне планування і прогнозування, бюджетні показники, нормативи, норми, ліміти, резерви, стимули, санкції, а також бюджетне законодавство і система управління бюджетним процесом [7, c.46].

Кожній структурній ланці і елементу бюджетного механізму відповідають свої функціональні особливості, вони обумовлені тими завданнями та цілями, для вирішення яких призначені. Не дивлячись на відносну самостійність, елементи і ланки бюджетного механізму функціонують як єдине ціле. Саме взаємозв’язок дії всіх структурних ланок і елементів забезпечує синхронність функціонування бюджетного механізму в цілому [1, c.44].

Аналізуючи вищезазначені погляди щодо структури бюджетного механізму, на наш погляд, доцільно виокремити оптимальні його складові, які в повній мірі будуть відображати його мету і призначення у загальнонаціональній політиці держави.

Методи бюджетного механізму уособлюють у собі засоби впливу, за допомогою яких держава здійснює організацію бюджетних відносин та найбільш ефективне формування розміщення і використання бюджетних ресурсів. До методів бюджетного механізму ми відносимо бюджетне планування і прогнозування, бюджетний контроль, бюджетне забезпечення, оперативне управління бюджетними коштами, фінансування і оподаткування.

Важелі бюджетного механізму характеризуються як встановлена державою система засобів, що застосовується для практичної реалізації завдань і заходів, передбачених бюджетною політикою. Застосування методів бюджетного механізму неможливе без відповідних важелів, серед яких доцільно виокремити: податки і збори, міжбюджетні трансферти, бюджетні стимули і санкції.

Інструменти бюджетного механізму функціонують у розрізі бюджетних важелів, конкретизують їх функціональне призначення і є наймобільнішою складовою бюджетного механізму. Кожен із бюджетних важелів характеризується певною сукупністю інструментів, які в цілому формують інструменти бюджетного механізму і до них відносять ставки податків, нормативи, ліміти, резерви, штрафи, пільги, ставки заробітної плати.

Отже, бюджетний механізм включає взаємодію бюджетних методів, інструментів і важелів, за допомогою яких визначаються оптимальні обсяги формування фінансових ресурсів бюджетів різних рівнів та максимальна ефективність їх розміщення й використання для забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

 

1.       Юрій С.І. Антологія бюджетного механізму / С.І. Юрій, В.Г. Демянишин, Я.М. Буздуган. Монографія : Тернопіль : Економічна думка. – 2001. – 250с.

2.       Крупка М. І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М. І. Крупка. – Л. : Вид. центр ЛНУ, 2001. – 608с.

3.       Ковалюк О. М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики) / О.М Ковалюк. – Л. : Вид. центр. ЛНУ, 2002. – С. 277.

4.       Ковалева Т. М. Бюджет и бюджетная політика в Российской Федерации / Т. М. Ковалева, С. В. Барулин. – [2-е изд.]. – М. : Кнорус, 2006. – 208 с.

5.       Финансы социалистического общества / Под ред. Н. В. Гаретовского. – М. : Финансы и статистика, 1985. – С. 217.

6.       Лисяк Л. В. Бюджетна політика у системі державного регулювання соціально-економічного розвитку України : [моногр.] / Л. В. Лисяк. – К. : ДННУ АФУ, 2009. – 600 с.

7.       Василик О. Д. Бюджетна система України: Підручник / О. Д. Василик, К. В. Павлюк  – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 544 с.