Швабу Ю. І.

ПВНЗ «Європейський університет»

Сутність податкового регулювання зайнятості сільського населення

Агропромисловий сектор забезпечує харчуванням населення і сприяє створенню умов для продовольчої безпеки країни. В цьому процесі важливе місце займають трудові ресурси. Людина з її інтелектуальними, духовними та фізичними здібностями завдяки праці створює матеріальні і духовні блага. Вони виступає рушійною силою і від неї залежить на скільки ефективно використовуються ресурси (матеріальні, фінансові). Звідси, людина повинна бути зайнятою: займатися певним видом діяльності.

Ринкова економіки спряла розширенню зайнятості сільського населення, але з огляду на задекларований відкритий характер вітчизняної економіки, податкове регулювання зайнятості сільського населення в умовах поглиблення міжнародної інтеграції та інтернаціоналізації є основним механізмом ефективної діяльності працездатного населення щодо створення суспільного продукту. У даний час проблема виваженого податкового регулювання зайнятості сільського населення переросла не тільки в економічну, а й соціально-політичну проблему. Необхідність її розв’язання, на нашу думку, є одним з головних стимулів переходу до стійкого і якісного економічного зростання та підвищення якості життя та добробуту населення.

Зростання потреби в оптимізації податкового регулювання зайнятості сільського населення пов'язане передусім з тим, що економіка країни пережила не одну кризу і знову знаходиться в кризовому становищі, а суспільні потреби неухильно зростають. Зайнятість – головна умова здійснення трудового процесу [1, 2, 3]. При набутті українською економікою ринкових відносин, світосприйняття його збільшилося і в Законі України «Про зайнятість населення» трактується «…як діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі» [4].

Розглядаючи зайнятість, як економічну категорію, слід розуміти сукупність соціально-економічних відносин у суспільстві, які забезпечують можливість застосування праці в різних сферах господарської діяльності й пов’язані з відтворенням робочої сили на всіх рівнях організації суспільної праці та виробництва [5, с.518]. Виходячи з інтерпретації дефініції податкових механізмів регулювання [6, с.49], як розробки та застосування комплексу податкових інструментів з метою активізації економічного розвитку аграрного сектору на основі нормативного впровадження визначених податкових інструментів, постійної оцінки результату діяльності за допомогою зворотного зв’язку, слід податкове регулювання зайнятості сільського населення розглядати, як систему податкових заходів, що направлені на створення мотивації працездатного населення, а також осіб старшого віку і підлітків брати участь у суспільному виробництві. На відміну від існуючих вона передбачає оцінку й вибір оптимальних управлінських рішень на основі планування та активізації податкового регулювання зайнятості сільського населення, що сприятиме оптимальному забезпеченню внутрішнього ринку трудовими ресурсами і звідси продукцією аграрної сфери.

Сільське населення України [7, c.69] становить більше 8 млн осіб і характеризується високим рівнем економічної активності. Економічно активні особи практично знаходять місце прикладання своєї праці як у формальному, так і переважно неформальному секторах економіки. Вагомий сегмент сільської зайнятості становить особисте селянське господарство, яке в наслідок розширення ресурсо-виробничої бази, у тому числі за рахунок приєднання земельних та майнових паїв, стало місцем працевлаштування для майже половини зайнятих економічною діяльністю. Набуло поширення індивідуальне підприємництво у сферах сільської торгівлі, побуту, будівництва. Має місце трудова міграція сільського населення на роботу поза межі свого населеного пункту, в т. ч. в країни ближнього і далекого зарубіжжя. Спостерігається зниження рівня зареєстрованого безробіття серед сільського населення. За 5 останніх років даний показник знизився на 2,4 відсоткових пункти (з 7,1 до 4,7%) і ця тенденція є стабільною. Формування умов для продуктивної зайнятості сільського населення через податкове регулювання і забезпечення належного рівня їх доходів вимагає посиленої уваги і координації діяльності щодо цього найважливішого напряму сільського розвитку різних державних структур.

Література:

1. Социально-экономические проблемы развития села / [Фтомов Г. С., Великохатько А. Т., Вдовиченко Н. Х., и др..]. – К.: Наукова думка, 1987. – 173 с.

2. Верба Д. В. Визначення характеристик господарської діяльності, притаманних підприємствам з інтенсивним типом відтворення системи робочих місць / Д. В. Верба // Україна: аспекти праці. – 2007. - № 4. – С. 31 -39.

3. Павлюк Т. І. Зайнятість сільського населення в особистих селянських господарствах Вінницької області // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Фінанси і кредит. – 2007. – Вип. 1. – С.308 -312.

4. Україна. Закони. Про зайнятість населення: Закони … від 01.03. 1991 р. № 803-ХІІ, за станом на 25 трав. 2008 р. / Верховна Рада України: Офіційне видання – К.: Парламентське видавництво, 2008. – 32 с.

5. Економічна енциклопедія. У 3 т. Т. 1 / редкол.: С. В. Мочерний (відп. Ред..) [та ін..]. – К.: Академія, 2001. – 864 с.

6. Прокопенко Н. С. Податкове регулювання агропромислового виробництва : монографія / Н. С. Прокопенко / Акад. аграр. наук; ННЦ ІАЕ. – К.: ННЦ ІАЕ, 2009 – 316 с.

7. Панорама аграрного сектора України. / Міністерство аграрної політики України. ГО «Центр аграрних реформ; ДУ «Інститут економіки та прогнозування НААН України». – 2010. – 80 с.