Приймак Л.
Науковий керівник: Плахтій Т.Ф.
вінницький національний аграрний університет
Сутність та класифікація дебіторської заборгованості
Питання заборгованості підприємств на сучасному етапі розвитку ринкових
відносин займає особливу увагу. Заборгованість, як дебіторська, так і
кредиторська, є негативним чинником у роботі підприємств. У процесі діяльності
підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або
фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг
тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість. Несвоєчасна
сплата за товари та послуги призводить до погіршення фінансового стану
підприємства. Кошти, які тимчасово знаходяться за межами підприємства, працюють
на стороні, знецінюються і при простроченні можуть не повернутися в
господарство. Тому у бухгалтерському обліку підприємств, обліку розрахунків з
дебіторами приділяється багато уваги. Від оперативності й правильності поданої
інформації про стан заборгованості залежить своєчасність вжиття заходів щодо її
погашення.
Важливе значення у взаємовідносинах між партнерами має дотримання
встановлених домовленостей, у тому числі й строків проведення розрахунків чи
поставки товарів. Для покращення роботи кожного підприємства потрібно дотримуватись
діючих правил розрахунків, не допускати прострочення, сприяти зменшенню
дебіторської та кредиторської заборгованості.
Облік дебіторської заборгованості у вітчизняній та зарубіжній практиці має
певні відмінності, але основною задачею для всіх обліковців є створити для
кожного покупця прийнятні для нього форми розрахунків з метою зменшення
заборгованості, здійснити найбільш точну оцінку сумнівних економічний боргів, а
також знайти оптимальні методи управління дебіторською заборгованістю, які б
дозволили збільшити доходи підприємства в той же час запобігаючи створенню безнадійних
боргів. Дані питання докладно в своїх працях розглянули Л.А. Некрасенко, О.М. Горбачова,
В.Ю. Шип, М.М.
Василюк, Т.М. Знамеровська та ін..
Від початку формування ринкових відносин в Україні і донині існує чимало
актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з обліком дебіторської
заборгованості. Це відповідно обумовлює постійний перегляд нормативних актів і
регламентуючих документів, вироблення нових шляхів удосконалення організації та
методики обліку розрахунків з дебіторами.
Основними нормативно-правовими документами, які регламентують відображення
дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку є П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
У П(С)БО 10 «Дебіторська
заборгованість» дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованостей
дебіторів підприємству на певну дату. При цьому дебіторами є всі юридичні та
фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми
грошових коштів. Під таке трактування підлягає як заборгованість дебіторів, яка
утримується підприємством до дати погашення, так і заборгованість дебіторів призначена
для перепродажу [4].
Створення ефективної системи контролю за якістю обліку розрахунків з дебіторами
вимагає розробки чіткої та досконалої класифікації дебіторської заборгованості,
уніфікації способів її оцінки та документів аналітичного обліку. Це,
відповідно, дозволить накопичувати інформацію про розрахунки з дебіторами з
різними рівнями деталізації і узагальнення.
Потребують розробки також моделі співвідношення дебіторської та
кредиторської заборгованостей і певного інструментарію, який дозволив би швидко
та якісно виявляти негативні явища, що впливають на кількісні та якісні зміни
цих заборгованостей. Бажаним є співвідношення, коли кредиторська заборгованість
переважає дебіторську на 10-20%. Однак, як показують дослідження, на деяких
підприємствах кредиторська заборгованість переважає зобов’язання дебіторів у 10
і більше разів [2].
Для організації обліку та аналізу розрахунків з дебіторами важливе місце
посідає класифікація дебіторської заборгованості. Від правильної класифікації
дебіторської заборгованості, а також від правильно обраних класифікаційних
ознак залежатиме не лише порядок її обліку взагалі чи окремого її складника, а
й ефективності управління нею.
Дебіторська заборгованість може
класифікуватися за різними ознаками. Однак, при наявності різних
класифікаційних ознак, дебіторська заборгованість найчастіше класифікується за
однією певною ознакою в межах рахунків відповідно до «Плану рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій
підприємств і організацій». Це зумовлено тим, що облік в Україні чітко
регламентований, на відміну від країн із ринковою економікою, де рішення про
порядок розміщення різних видів дебіторської заборгованості в балансі та
ступінь деталізації цих статей приймає фірма, а тому у кожної з них склад і
структура дебіторської заборгованості в балансі можуть бути різними.
Дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:
- за
контрагентами;
- зв’язок із
нормальним операційним циклом та терміном погашення;
- об'єкти, щодо
яких виникли зобов’язання дебіторів;
- платоспроможність
кредитора.
Важливе значення має класифікація дебіторської заборгованості за
контрагентами. Чинним планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено поділ
дебіторської заборгованості на заборгованість вітчизняних та іноземних
постачальників. Однак для правильної оцінки фінансового стану підприємства
необхідно здійснювати деталізований аналітичний облік дебіторської
заборгованості, що стало можливим при запровадженні комп'ютеризованого обліку.
Саме останній дасть змогу правильно оцінити фінансовий стан і стати базою для
ефективного управління дебіторською заборгованістю.
В Україні, відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», обов’язковим
є поділ дебіторської заборгованості на поточну та довгострокову, який залежить
від нормального операційного циклу і терміну погашення заборгованості. Поточна
дебіторська заборгованість, згідно з національними стандартами бухгалтерського
обліку, визначається як сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході
нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з
дати балансу. Відповідно, дебіторська заборгованість, яка не виникає в ході
нормального операційного циклу та термін погашення якої більше дванадцяти
місяців з дати балансу буде класифікована як довгострокова.
181 «Заборгованість за майно, що передане у фінансову оренду»
Дебіторську
заборгованість також класифікують за видами залежно від об'єктів, щодо яких
виникли зобов’язання дебіторів. Класифікація дебіторської заборгованості на
вимогу бухгалтерського законодавства представлена на рис.1.
|
|
182 «Довгострокові векселі одержані» Довгострокова дебіторська
заборгованість
183 «Інша дебіторська заборгованість»
34 «Векселі одержані»
Поточна дебіторська
заборгованість 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» 37 «Розрахунки з різними дебіторами»
Рис.1 Класифікація
дебіторської заборгованості на вимогу бухгалтерського законодавства
Відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», дебіторська
заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги класифікується шляхом
групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із
встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності,
як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської
заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків
поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги
відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Важливим для цілей управління є класифікація дебіторської заборгованості
залежно від платоспроможності дебіторів. За цією характеристикою, відповідно до
П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», вона поділяється на сумнівну та
безнадійну. Сумнівна дебіторська заборгованість визначається якщо існує
невпевненість у її погашенні боржником. Дебіторська заборгованість, щодо якої
існує впевненість (підстава) щодо неповернення її боржником або за якою минув
строк позовної давності вважається безнадійною.
Можна дійти висновку, що є ще одна категорія заборгованості, яка є
поточною, але не належить ні до сумнівної, ні до безнадійної. Назвемо цей вид
заборгованості «дійсною» заборгованістю. Незважаючи на відсутність визначення «дійсної»
дебіторської заборгованості у Національних стандартах бухгалтерського обліку,
можна припустити, що це заборгованість, яка буде погашена дебіторами відповідно
до умов договорів і стосовно якої немає будь-яких сумнівів у її погашенні.
Варто зауважити, що підприємство може самостійно обрати ознаку
класифікації. Так, доцільним є поділ дебіторської заборгованості за ступенем
дотримання фінансової дисципліни на допустиму та невиправдану(виникає внаслідок
недоліків у діяльності підприємства, наприклад, при виявленні недостач,
розкрадань товарно-матеріальних цінностей і коштів), Поділ дебіторської
заборгованості на ці два види дає можливість простежити порушення фінансово-розрахункової
дисципліни і виявити: неякісну роботу контрагента — відсутність коштів у
покупця, незадовільну організацію роботи його бухгалтерії; неякісну роботу
підприємства-постачальника — порушення договорів поставки [5].
Довгострокову та поточну дебіторську заборгованість згідно з П(С)БО 2 «Баланс»
відображують у складі активів Балансу підприємства: довгострокову - в розділі І
«Необоротні активи», а поточну - в розділі II активу Балансу «Оборотні активи».
Розмір дебіторської заборгованості визначається умовами підприємства щодо
розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови суворі, менше клієнтів купують
товар в кредит, зменшується обсяг реалізації, отже, зменшується величина
дебіторської заборгованості по розрахунками з клієнтами. З іншого боку, якщо
розрахункові умови послаблюються, з’являється більше замовників, зростає обсяг
реалізації і сума дебіторської заборгованості за розрахунками. Послаблення умов
розрахунків має переваги і недоліки.
Під час проведення оцінки поточної дебіторської заборгованості (товарної)
чинним законодавством передбачено певні особливості. Так, відповідно до
принципу обачності в момент визначення доходу від реалізації підприємство має
врахувати можливі втрати від неповернення частини боргів покупцями [1].
Під час обліку дебіторської заборгованості виникають наступні проблеми:
а) якість змісту бухгалтерських записів, що визначається в процесі визнання
і оцінювання дебіторської заборгованості;
б) відсутність наукових і практичних розробок можливих форм бухгалтерського
обліку дебіторської заборгованості, що забезпечило б надання якісної
бухгалтерської інформації про розрахунки з дебіторами різним користувачам.
Отже, проблема обліку
дебіторської заборгованості полягає в тому, щоб не допустити прострочення
термінів платежу та доведення заборгованості до стану безнадійної. Правильно
організований бухгалтерський облік повинен мати таку систему рахунків, яка б
достатньою мірою відображала і характеризувала всю господарську діяльність з вимушеною
конкретизацією [3].
Для вирішення проблем
обліку дебіторської заборгованості потрібно вдосконалювати методику обліку, для
цього потрібно внести зміни в діюче законодавство.
На основі проведених
досліджень можна дійти висновку, що дебіторська
заборгованість за своєю суттю є сумою заборгованостей дебіторів підприємству на
певну дату, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт,
послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для
продажу.
Для організації обліку та
аналізу розрахунків з дебіторами важливе місце посідає класифікація
дебіторської заборгованості. Дебіторська заборгованість відображається в обліку
за різними класифікаційними ознаками відповідно до чинних нормативно-правових
актів. Обов’язковим є поділ дебіторської заборгованості, який зафіксований
чинними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та «Планом рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій
підприємств і організацій».
Список використаної літератури:
1.
Василюк М.М. Механізм управління дебіторською заборгованістю в сучасних
умовах господарювання.
2.
Горбачова О.М. Облік та аналіз дебіторської заборгованості: проблеми та
шляхи вирішення / О.М. Горбачова, Лахай Л.В. - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/
2009_1/Lahay_109.htm.
3.
Мілошевська К.І., Соловей Н.В. Проблеми обліку дебіторської заборгованості // Н.В.
Соловей, К.І. Маліношевська / Економічний простір. – 2010. – №11. – С. 12-17.
4.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»,
затверджено наказом міністерства фінансів України від 8.10.1999р.
№237.