Колокольцев О.В., Тохтарова Н.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблемні питання щодо класифікації витрат в управлінському обліку

Найбільшу увагу в переліку факторів, які впливають на ефективність діяльності та конкурентоспроможності підприємства заслуговують витрати – загальноекономічне поняття, що характеризує вартісний вимір використання різних засобів у процесі господарювання для авансування і здійснення процесу виробництва. З метою забезпечення прибуткової діяльності суб’єктів господарювання доцільно особливу увагу акцентувати на походженні, видах витрат та їх класифікації.

Багато вчених-економістів займаються розглядом питання обліку та класифікації витрат, наприклад, Атамас П., Бутинець Ф., Голов С., Кужельний М., Несвет В., Сопко В., Сук Л., Ткаченко Н., Турило А., Череп А. та інші.

Витрати виступають головним об’єктом аналізу в процесі управління. Тому їх класифікація дуже важлива для розуміння того, як ними управляти.

Існують різні класифікації витрат за багатьма ознаками. Наведемо перелік проблем, які виникають у користувачів існуючих класифікацій:

- при всьому різноманітті ознак групування відсутня їх ієрархічність;

- не завжди результати класифікації відповідають їхній меті;

- деякі класифікації є значною мірою умовними і не враховують економічного змісту витрат, а тому потребують уточнення і доопрацювання;

- розрізненість класифікацій не може забезпечити вирішення завдань управління витратами на системному рівні.

Традиційним є групування витрат за економічними елементами. Для групування витрат заданою ознакою вся необхідна інформація є у відповідних розділах бухгалтерського обліку. Деякі автори вважають, що в даній класифікації не правомірно виділяти амортизацію основних засобів окремою групою, оскільки вона також є матеріальними витратами, як перенесення вартості основних засобів відповідно до їх зносу на новостворений продукт.

Також досить поширеною є класифікація витрат на постійні та змінні витрати. Даний поділ є досить умовним, адже постійні витрати можуть значно змінюватися щорічно у зв’язку зі зміною умов оплати ренти, рівня заробітної плати, ставок податку на майно під час різкого спаду виробництва тощо. Отже все це зв’язано з досить складною поведінкою витрат у різні етапи виробничого процесу.

За способом зарахування до собівартості окремих видів продукції витрати поділяються на прямі і непрямі. Дана класифікація не відображає їх економічного змісту і зумовлена необхідністю спростити і скоротити роботу з планування обліку та калькування собівартості продукції. Зарахування витрат до прямих або непрямих залежить від способів організації виробництва на даному підприємстві.

За місцем та значенням у технологічному процесі витрати поділяють на основні та накладні. До основних витрат належать вартість сировини, матеріалів, палива, енергії, заробітна плата та інші витрати, що безпосередньо зумовлені технологічним процесом. Накладними є витрати на управління є обслуговування виробництва, зараховані тим чи іншим способом до собівартості продукції. Наприклад, допоміжні матеріали, непряма зарплата, витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо. Але ця класифікація, як і попередня досить умовна, тому що в складі витрат на управління й обслуговування виробництва є ряд статей основних витрат. Так витрати на утримання й експлуатацію обладнання, відповідно до цієї класифікації, прийнято зараховувати до накладних витрат, хоча за економічним змістом їх правильніше було б зарахувати до основних витрат.

За впливом на прийняття рішень витрати поділяють на релевантні, тобто ті, що беруть до уваги менеджером при прийнятті альтернативних рішень, та нерелевантні - ті, що не враховують при управління. Необхідно враховувати розбіжності між без повторними і не релевантними витратами. Під безповоротними розуміють ту частину вхідних витрат, що не зможе дати дохід у майбутньому, і в цьому вони схожі з нерелевантиними. До таких витрат належить залишкова вартість обладнання, що має бути списана з рахунку незалежно від того чи буде воно використовуватися в альтернативних варіантах, чи ні. Водночас між безповоротними й нерелевантними витратами є й розбіжності, тому що не всі нерелевантні витрати є безповоротними.

Отже, деякі класифікації доцільно використовувати з метою використання аналізу витрат лише при одночасному застосуванні. Так, при порівнянні планових і фактичних витрат необхідно врахувати, що відповідно до іншої ознаки класифікації фактичні витрати можуть бути такими, що плануються і позаплановими. У цьому випадку порівнювати необхідно планові й фактичні витрати, що плануються.

Усе це свідчить про те, що в процесі управління витратами повинні спільно використовуватися різні класифікації витрат залежно від різних ситуацій і цілей. У зв’язку з цим доцільною є розробка системи класифікацій, що дасть змогу упорядковувати існуючі класифікації витрат і визначити можливість використання в управлінському обліку.

Список літератури:

1. С.Ф. Голов. Управлінський облік. Підручник. – 4-те вид. – К.: Лібра, 2008. – 704 с.

2. Голов С. Класифікація витрат для прийняття управлінських рішень // Податкове планування. – 2006. - №4(66). – С. 27-34

3. Мачулка О. Облік та аналіз витрат: управлінський аспект // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - №8. – С. 30-34

4. Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Цуцурук Н.М. Уточнення сутності поняття «витрати» і їхньої економічної оцінки на підприємстві // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №11 (41).