В.Д. Москалюк, О.В. Мироник, В.Д. Сорохан
Буковинський державний
медичний університет
На сьогодні Україна за темпами розвитку епідемічного
процесу ВІЛ-інфекції посідає одне з провідних місць серед країн Східної Європи.
Майже 78%
ВІЛ-інфікованих громадян України складають особи молодого, репродуктивного та працездатного віку – 15-49 років. Поширення даної патології в Україні обумовлено
соціальними чинниками - економічною нестабільністю, бідністю та
безробіттям. Важкий економічний стан заважає проведенню ефективних заходів з
протидії дедалі зростаючої загрози епідемії ВІЛ-інфекції в країні. Актуальним
питанням залишається пошук прогностичних маркерів прогресування ВІЛ-інфекції та
їх зв’язку з клінічними проявами захворювання, наявністю опортуністичних
інфекцій.
ВІЛ-інфекція
характеризується повільним, але неухильним ураженням всіх систем та органів
людського організму [1,
2].
Ураження серцево-судинної системи при ВІЛ-інфекції супроводжується
змінами центральної гемодинаміки і порушенням мікроциркуляції, що
супроводжується розвитком різноманітних патологічних станів, таких як ІХС,
цереброваскулярна патологія, атеросклеротичі захворювання, артеріальна
гіпертензія тощо.
У клінічній симптоматиці ВІЛ-інфекції часто виявляється
геморагічний симптомокомплекс, що свідчить про наявність порушення функції
судинної стінки. Серед патогенетичних механізмів, які зумовлюють порушення
гемостазу при ВІЛ-інфекції важливе місце має безпосереднє ураження ендотелію
судин ВІЛ і збудниками опортуністичних інфекцій, які характеризуються
цитотоксичним ефектом відносно клітин судинної стінки (цитомегаловірус, віруси
гепатитів В і С та ін.).
До лабораторних критеріїв оцінки тяжкості і прогнозування
перебігу ВІЛ-інфекції на сучасному етапі відносяться визначення рівня СD4-лімфоцитів
і кількості нуклеїнових кислот у крові (вірусного навантаження) [3]. Показник кількості
СD4-лімфоцитів традиційно розглядається як найбільш достовірний показник
прогнозування перебігу ВІЛ-інфекції. Кількість СD4+ T-лімфоцитів відображає вже
розвинутий ступінь ураження імунної системи.
Зміни рівня СD4 дозволяють оцінювати
тяжкість імунодефіциту, що виник у хворого, визначати ймовірність розвитку
опортуністичних інфекцій, планувати терапію та оцінювати її ефективність, визначати
прогноз захворювання. Існує кореляція ускладнень з рівнем СD4+ T-лімфоцитів.
Визначення
кількості СD4+ T-лімфоцитів, проведене в динаміці, дає можливість з високою
точністю оцінити ризик розвитку опортуністичних інфекцій та інших станів,
спричинених ВІЛ-інфекцією, оцінити ефективність проведення АРТ.
Останнім часом для прогнозування перебігу ВІЛ-інфекції
використовують визначення концентрації РНК або ДНК ВІЛ у крові інфікованих за
допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), тобто рівень вірусного
навантаження (ВН).
Рівень ВН –
швидкість розвитку ураження, або швидкість, з якою прогресує захворювання, що
дорівнює ризику в будь-який момент прогресії щодо наступного періоду. У свою
чергу, швидкість прогресії відбиває швидкість реплікації ВІЛ в організмі.
ВН, яке корелює із швидкістю зниження кількості СD4+,
є важливим прогностичним показником і критерієм ефективності АРТ. Ефективність багатьох
препаратів АРТ залежить від початкового рівня ВН. Імовірність передачі ВІЛ при
будь-якому виді контакту безпосередньо корелює з ВН.
Чинники, що збільшують ВН: прогресія захворювання,
невдале антиретровірусне лікування, активні інфекції (наприклад, активний
туберкульоз підвищує ВН у 5-160 разів), щеплення (наприклад, щеплення від
грипу).
Одночасне дослідження вмісту СD4+ T-лімфоцитів
та рівня ВН, а також в динаміці, дає можливість найбільш точно прогнозувати
перебіг ВІЛ-інфекції та оцінювати ефективність АРТ.
Визначення
концентрації вірусу в крові методом ПЛР на даний час вважається одним із
найважливіших критеріїв перебігу недуги. Високий показник вірусного
навантаження є ранньою ознакою початку прогресування захворювання і поганою
прогностичною ознакою [4]. Проте економічна
малодоступність цих методів не дозволяє використовувати їх широко.
На сьогодні актуальним залишається пошук надійних
прогностичних маркерів прогресування ВІЛ-інфекції та їх зв’язку із клінічними
проявами захворювання, наявністю опортуністичних інфекцій, ефективністю
антиретровірусної терапії тощо. При цьому основною метою науковців є не заміна
визначення показника кількості СD4-лімфоцитів чи вмісту нуклеїнових кислот
вірусу, а можливість отримання додаткової інформації для формування
прогностичних моделей прогресування ВІЛ-інфекції.
Відомо, що
на підставі непрямих маркерів можна судити про стан імунної системи у хворих на
ВІЛ-інфекцію/СНІД. До них відносять вміст β2-мікроглобуліну (β2М) у
сироватці крові і неоптерину в сироватці крові або сечі. β2 –
низькомолекулярний білок, що утворює легкий ланцюг антигену І основного
комплексу гістосумісності та міститься на поверхні більшості соматичних клітин,
в тому числі Т-, В-лімфоцитів і макрофагів. Збільшення вмісту β2М
відбувається під час неспецифічної стимуляції лімфоїдних тканин, що стається за
різних патологічних станів, при інфекційних хворобах вірусного походження.
Неоптерин – низькомолекулярна похідна гуанозинтрифосфату, що виробляється
макрофагами у відповідь на стимуляцію γ-інтерфероном і у великих кількостях,
що, у свою чергу, продукується активованими Т-лімфоцитами. Низка досліджень
була присвячена вивченню кореляції вищезгаданих показників із кількістю
CD4-лімфоцитів і прогресуванням захворювання. Більшість дослідників погодилась
з тим, що зв’язок між ними існує і ці параметри можуть враховуватися у
прогностичних моделях прогресування ВІЛ-інфекції [4]. Кількісне визначення
антигену р24 має цінність при ранньому виявленні
ВІЛ-інфекції і моніторингу ефективності антиретровірусної терапії [5].
Відомо, що в клінічній картині ВІЛ-інфекції часто
виявляється геморагічний симптомокомплекс, крім того у 62,3 % пацієнтів на
стадії вторинних захворювань 3В – 4 (СНІД) безпосередньою причиною смерті
являвся тромбогеморагічний синдром, що свідчить про наявність порушення функції
судинної стінки. Це
дає підставу вважати, що серед патогенетичних механізмів, які зумовлюють
порушення гемостазу при ВІЛ-інфекції важливе місце має безпосереднє ураження
ендотелію судин ВІЛ та збудниками опортуністичних інфекцій, що характеризуються
цитотоксичним ефектом по відношенню до клітин судинної стінки, наприклад,
цитомегаловірус, віруси гепатитів В і С та ін. Іншим важливим механізмом
ураження ендотелію при ВІЛ-інфекції є зміни в імунній системі. Активація і/або
ураження ендотелію мають фундаментальне значення в розвитку широкого спектру
патологічних процесів.
В останній час все більшої актуальності набувають методи
діагностики функціонального стану ендотелію при захворюваннях печінки,
хронічних обструктивних захворюваннях легень, ішемічній хворобі серця,
цукровому діабеті, гіпертонічній хворобі та ін. Отримані дані є корисними для оцінки
ступеня тяжкості перебігу захворювань, а також для контролю за лікувальними
заходами. Однак в літературі не знайдено робіт, присвячених вивченню
функціонального стану ендотелію при ВІЛ-інфекції/СНІДі. Досі триває пошук
принципово нових підходів до комплексної діагностики ендотеліальної дисфункції
у хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД та дослідження їх зв’язку з ступенем тяжкості,
наявністю опортуністичних інфекцій.
Відомо, що кардинально відрізняється від традиційних
підхід до вивчення функціонального стану ендотелію судинної стінки – визначення
вмісту в крові речовин, що синтезуються в клітинах ендотелію і секретуються
ними в просвіт судини, і, відповідно, в циркулюючу кров. Доведено, що серед
таких речовин можна відзначити наступні: фактор Віллебранда, Е-селектин та
тромбомодулін
[7, 8, 9].
Серед численних досліджень різних аспектів ВІЛ-інфекції
важливу роль відіграють вивчення процесів вільнорадикального окиснення, в тому
числі й перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ). У хворих на ВІЛ-інфекцію має місце значна
інтенсифікація ПОЛ на фоні пригнічення системи антиоксидантного захисту. Це
проявляється накопиченням високотоксичних перекисних продуктів і зниженням
активності каталази, концентрації церулоплазміну в крові. Тому визначення рівня
малонового диальдегіду, каталази та церулоплазміну може бути використане для
діагностики тяжкості і прогнозування перебігу ВІЛ-інфекції [10, 11].
Таким чином питання діагностики та прогнозування перебігу
ВІЛ-інфекції/СНІДу залишається актуальним і потребує подальших наукових
досліджень.
Література:
1. AIDS / Bettaieb A.,
Oksenhendler E., Duendari N. [et al.] // AIDS. – 1998. – V. 103, № 1. – P.
19-23.
2. Cohen O.J. Host factors
in the pathogenesis of HIV disease / Cohen O.J., Kinter A., Fauci A.S. //
Immunol. Rev. – 1997. – V. 159. – P. 31-48.
3. Голохвастова
Е. Л. Клиника и лечение ВИЧ-инфекции / Е.Л. Голохвастова
// Леч.
врач. – 2001. – № 1. – С. 17-21.
4. Hambelton J. The Medical Management of AIDS / J.
Hambelton ; [eds M.A. Sande, P. L.
Volbering]. – [5th ed.]. – Philadelphia, 2007. – P. 239-246.
5. Plasma from patients
with idiopathic and human immunodeficiency virus-associated thrombotic
thrombocytopenic purpura induces apoptosis in microvascular endothelial cells /
J. Laurence, D. Mitra, M. Steiner [et al.] // J. Pathol. – 2009. – V. 188, N 1.
– P. 76-81.
6. Nadal D. Prospective
evaluation of amplification-boosted ELISA for heat-denatured p24 antigen for
diagnosis and monitoring of pediatric human immunodeficiency virus type 1
infection / D. Nadal // J. Infect. Dis. – 2009. – V. 5, N 5. – Р. 1089-1095.
7. Blann A.D. Endothelial
cell activation, injury, damage and dysfunction: separate entities or mutual
terms? / Blann A.D. // Blood Coagul.
Fibrinolysis. – 2000. – V. 11, № 7. – P. 623-630.
8. Endothelial function in HIV-infected patients receiving protease
inhibitor therapy: does immune competence affect cardiovascular risk? / Nolan
D., Watts G.F., Herrmann S.E. [et al.] // QJM. – 2003. – V. 96, № 11. – P. 825-832.
9. Melenko S.R., Sorokhan V.D. Von Willebrand factor as a marker of endothelium disfunction on patints
with HIV/AIDS. Материали
за IV международна научна практична конференция «Образование и наука», 17-25-ти
октомври, 2010. – Т. 16. София «Бял ГРАД-БГ» ООД. – С.56-59.
10. Нагоев Б. С. Изменение
показателей антиоксидантной и прооксидантной системы
организма у больных ВИЧ-инфекцией / Б.С. Нагоев, Ж.Х. Сабанчиева // Эпидемиология и
инфекционные болезни. – 2007. – № 2. – С. 48-50.
11. Нагоев Б.С. Система
антиоксидантной защиты у больных ВИЧ-инфекцией. / Б.С. Нагоев, Ж.Х. Сабанчиева
// Инфекционные болезни. – 2007. – Т. 5, № 1. – С. 33-35.