Вакулик І.І., Авдєєва А., Мельник Н.

НУБіП України

Шляхи адаптації «Gaudeamus» у контексті європейської культурної ідентичності

Нині традиційно вважають, що «Gaudeamus» – це гімн студентської молоді, тобто хвалебна пісня, котра набула всесвітнього визнання. Чи не вперше вона зазвучала з нагоди святкування 800-річчя Болонського університету у 1886 р., і відтоді лунає щороку у навчальних закладах Німеччини, Франції, Іспанії, Росії, України, студентських організаціях Австрії та Швейцарії, звучить майже у всіх офіційних академічних церемоніях вишів.

Проблема вивчення гімну студентської молоді існує вже тривалий час. Із метою вивчення латинського тексту науковці вдавалися до різноманітних видів членованості тексту: графічного (слова, речення, абзаци), композиційно-змістового (змістові блоки), комунікативного, виявляючи мікро- та макроструктури, створюючи ментальні моделі порівнянь (О.І.Соболевський, Л.В.Гінзбург, М.О.Федоров, А.О.Содомора, М.Голубєва).

Достовірно встановлено, що написаний студентський гімн латиною, найдавнішою писемною мовою індоєвропейської мовної сім'ї. Щодо авторства, воно й досі залишається відкритим питанням. Жодне джерело не дає такої вказівки. Існує версія, що «Гаудеамус» був створений в Гейдельберзькому університеті, найстарішому вищому навчальному закладі на території Німеччини (що у Баден-Вюртемберзі), який увіходив до складу основних освітніх регіонів свого часу.

Існує також дві версії щодо написання музики до гімну студентської молоді. Перша – пов’язана із рукописом, який датується 1267 р., у якому міститься запис музики, але вона зовсім не схожа на сучасне звучання. За другою версією у 1771 р. з’явилася популярна німецька пісня, розмір якої, будова строфи співпадають з латинською. Відомо також, що у XVI ст. була пісня, котра починалась словами «Gaudeamus igitur». Про неї побіжно згадує С.Бранд у «Кораблі дурнів» («Das Narrenschiff», 1494). Найстаріша версія студентського гімну, написаного латиною, знаходиться у рукописній збірці «Студентських пісень», котра зберігається у Берлінській державній бібліотеці.

Латинська пісня «Gaudeamus igitur» надзвичайно споріднена з веселою німецькою «Веселімося, браття!» (що є зачином застільних пісень), написаною І.Х. Гюнтером у 1717 р. У латинському творі «Про норми студентського життя», або «Коментарі про бурсаків» (1780) є чітке посилання на пісню «Gaudeamus itaque, Burschii dum sumus». Уперше друкований текст студентської пісні з’явився у літературній редакції німецького поета, теолога-євангеліста Х.В.Кіндлебена у 1781 р., яким було «очищено» відому усну форму застольних пісень студентства [1]. Вони були настільки популярними у німецьких університетах, що продовжували виходити друком комерс-книги (J.Rüdiger, «Trink oder Commerschlieder» – Галле, 1791; зібрання H.Raufseisen'а, «Akademisches Lustw äldlein» – Альтдорф, 1794; Keil, «Deutsche Studentenlieder das XVII u. XVIII S.», збірки Тейбнера в Лейпцизі та Шауенбурга в Ларі) [4].

Майже через сто років П.І.Чайковським під псевдонімом Б.Л. була видана хорова партитура для чотириголосого чоловічого хору з фортепіано. Використовували середньовічну мелодію також Г.Берліоз, Ф.Ліст, Й.Брамс, А.Кос-Анатольський, Е.Хумпердник (опера з життя німецького студентства) тощо [2].

З 1848 р. погляд на пісню змінився. Вона стала не лише складовою частиною канонів німецьких студентів, а й користувалася надзвичайною популярністю завдяки своєму вікові. Неодноразово «Гаудеамус» був перекладений різними мовами світу: германськими, романськими, слов’янськими, фіно-угорськими [2].

«Гаудеамус» був настільки популярним серед студентської молоді кінця ХІХ – початку ХХ ст., що збереглося декілька музичних варіантів до цього тексту.

Як зазначав А.Содомора, у художньому тексті закодовано час. Закодовано для того, щоб сучасники, «причастившись до вічного і доброго, передали цю краплю прийдешнім поколінням. У цій спадковості найвищий зміст літератури, мистецтва взагалі» [4].

1. Вакулик І.І. Джерела походження культу старовинної студентської пісні // Studia linguistica. Рецепція наукової спадщини професора Станіслава Семчинського і сучасна філологія. – К.: Київський університет, 2011. – С. 114-123.

2. Голубева М. «Будем веселиться, пока мы молоды!» [Электронный ресурс] / Маргарита Голубева // Санкт-Петербургский университет, 2008. – №11 (3778), 29 августа – Режим доступа к журналу: http://www.spbumag.nw.ru/2008/11/13.shtml

3. Содомора А. «Не достижения техники, а вес Слова в обществе определяет меру его цивилизованности» / Андрей СОДОМОРА // День, 2000. – № 226. – 8 декабря

4. Энциклопедический словарь /Под ред. проф. И.Е.Андриевского. – СПб.: Типограф. акц. общ. Брокхауза-Ефрона, 1890-1907. – Т. XXVa – 960 c.