Вплив механізмів самоврядування на формування етнонаціональної культури.

Актуальність. Культура як певна система цінностей, норм поведінки, моралі притаманна кожному етносу. Культуру можна визначити як специфічну національну парадигму життєтворення, яка акумулюючи в матеріальних та духовних цінностях, знакових системах певні знання, творчі здібності й уміння народу, виступає особливим, способом буття певного етносу.

Цілеспрямований процес формування і розвитку етносоціальної культури юнаків та дівчат стає ефективним, коли взаємодіють і гармонують між собою соціальне регулювання та свідоме саморегулювання. Наукове регулювання досліджуваного процесу повинно розвиватись на основі його зближення із свідомою саморегулятивною діяльністю молоді, створювати умови для реалізації внутрішньо саморегульованих засад. Цінності, які становлять основу культури, що аналізується, виступають, як чинники соціального механізму, як об'єкт регулювання та саморегулювання одночасно. До того ж це процес нерозривний, динамічний, бо саморегулювання - це органічна єдність регулювання та урегульованості. Крім того, узагальнення практики організації та самоорганізації діяльності по утвердженню етносоціальної культури молоді дає підстави зробити висновок про постійний взаємоперехід процесу регулювання в формуванні такої культури в свідому внутрішню саморегуляцію і навпаки [2, c.127].

Всебічний розвиток саморегульованих засад у формуванні розвитку етносоціальної культури, зміщення акцентів із зовнішнього регулювання на внутрішнє саморегулювання є важливою закономірністю процесу розвитку багатоманітних форм етносоціального буття, демократизації соціуму, міжетнічного спілкування молоді, збагачення її духовного життя. Розширення саморегулювання у цьому процесі виступає важливою формою реалізації політичних і громадянських прав молодих людей різних національностей. Глибокі зміни в розвитку суспільства, етносоціального буття об'єктивно відкривають значні можливості для поглиблення форм саморегулятивної діяльності щодо утвердження етносоціальної культури. Вони сприяють зростанню ролі особистісного ставлення до організаційних рішень з питань соціального регулювання і управління в організації досліджуваного процесу. За сучасних умов, які характеризуються корінними змінами у свідомості, ідеалах молодих людей, розвитком плюралізму, у формуванні цінностей етносоціальної культури наголос має робитись на внутрішніх рисах етнічної індивідуальності молодої людини - самоосвіті, самовихованні, самодисципліні, самоорганізації та ін., що мають суттєве значення у становленні особистості. Практика свідчить: найефективніший процес формування етносоціальної культури можливий тоді, коли він органічно включає у себе механізми внутрішнього саморегулювання, що ґрунтуються на таких видах самовідношення етнічної індивідуальності, як самопізнання, самоконтроль, творчість, спрямовані на створення цінностей, що становлять сутність такої культури. Оптимізація процесу формування етносоціальної культури молоді передбачає врахування внутрішньої самостійності етнічної індивідуальності як суб'єкта етносоціальної діяльності, активності внутрішньої саморегуляції як процесу мотивації. Щоб бути по-справжньому причетним до процесів корінних змін етносоціального буття, що відбуваються у наш час, етнічна індивідуальність повинна чітко, але добровільно, усвідомлено, на базі вільної духовно-гуманістичної орієнтації визначити свою життєву позицію, своє ставлення до цих процесів. Це неможливе без творчої взаємодії людини з самою собою, різнобічних форм самовдосконалення, самовиховання, самореалізації тих якостей, що характеризують активну соціальну діяльність особистості у сфері національних і міжнаціональних відносин та адекватного спілкування [1, с.7].

Процес розвитку суспільних відносин неминуче спонукає юнаків та дівчат до внутрішнього самоаналізу, самоорганізації, здатності осягнути власне „Я”. Процес внутрішньої саморегуляції цінностей етносоціальної культури етнічною індивідуальністю здійснюється як шляхом усвідомленої, так і неусвідомленої їх самореалізації. Ці два взаємопов'язані способи самореалізації відповідають стихійному і свідомому виду культури, що аналізується. Усвідомлене і неусвідомлене у цьому процесі перебуває у складному, суперечливому взаємозв'язку. При цьому усвідомлене далеко не завжди виступає головною детермінантою освоєння і реалізації етнічною індивідуальністю цінностей етносоціальної культури. Таким чинником нерідко виступають неусвідомлені моменти етносоціальної творчості молодої людини, багато з яких сприймаються нею стихійно, підсвідомо.

В основі свідомого саморегулювання особистістю цінностей етносоціальної культури, лежать процеси нормативно-етичної внутрішньої саморегуляції. Соціальні і моральні норми, зокрема норми етносоціальної культури, як засіб регулювання, виражаючи правила поведінки молодих людей у сфері етносоціального буття, що історично склалися, регулюючи взаємовідносини представників різних національностей, повинні все більше еволюціонізувати в моральну саморегуляцію. Саморозвиток молоддю якостей, що становлять суть етносоціальної культури, нерозривно пов'язаний з розширенням потреби особистості у соціальній регуляції, контролі, що виражається у намаганні отримати оцінку з боку суспільства, за свої дії і вчинків у сфері національних, міжнаціональних відносин. Такий процес пов'язаний із перетворенням соціальної, правової, моральної, нормативної регуляції у внутрішню, ціннісну саморегуляцію. Нормативний і ціннісний, інституціональний і неінституціональний рівень регуляції та саморегуляції етносоціальної культури існують в органічній єдності [3, с.18].

Оптимізація цілеспрямованого процесу формування етносоціальної культури молоді за сучасних умов, має бути пов'язана зі стимулюванням розвитку такої культури, що досягається виробленням здатності молодих до саморегулювання, внутрішньої ціннісної мотивації, значення якої у процесі утвердження культури, все більше зростатиме. Саморозвиток молоддю цінностей етносоціальної культури методом мотивації означає пробудження ініціативи, творчості кожного суб'єкта процесу саморегуляції, як на рівні соціально-етнічної спільності, так і на рівні етнічної індивідуальності.

Література.

1. Арутюнов С.А. Этничность - объективная реальность // Этнографическое обозрение. - 1995.- № 5. – С. 7-15.

2. Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. – М.: Наука, 1973. – 283 с.

3. Быстрицкий Е. К. Культура и личностное измерение человеческого бытия / Бытие человека в культуре : опыт онтологического подхода. – К.:Наукова думка, 1992. – 110с.