Юридичні науки

Студентка 2 курсу Бублій Єлизавета Сергіївна

Криворізький економічний інститут Київського Національного економічного університету імені В. Гетьмана

Перспективи створення Ювенальної юстиції в Україні

Список використаної літератури:

1. Кримінальний кодекс України;

2. Закон України “Про охорону дитинства ”;

3. Положення Закону “Про попередження насильства в сім’ї;

4. Інтернет ресурси.

Перспективи створення Ювенальної юстиції в Україні

Діти – це окрема, самостійна частина суспільства, якій притаманні особливі правила поведінки. Дитяча злочинність — явище, поширене в Україні. Щороку засуджуються до різних строків ув’язнення понад 20 тисяч підлітків. На жаль, каральна система в її нинішньому вигляді не здатна зробити з юних правопорушників законослухняних громадян. За останній рік в Україні проблема запровадження елементів Ювенальної юстиції в українське судочинство набула значної актуальності, принаймні на рівні широкого інформаційного розголосу. Чинниками, що визначили саме цей напрям захисту прав дітей у конфлікті з законом, стали: різкий спад виробництва, розбалансування економічних відносин, зростання безробіття, зниження сукупного доходу сім'ї, руйнування інституту дитячих дошкільних закладів, зменшення доступності медичних послуг, погіршення екологічних умов тощо. Ці обставини призвели до спаду демографічних показників, підвищення дитячої безпритульності, зростання дитячої злочинності.

Питання досить актуальне, тому що ситуація із станом злочинності серед неповнолітніх, що склалася на сьогодні в Україні, кризові явища у соціальній та економічних сферах зумовлюють необхідність посилення соціального захисту дітей,визначення пріоритетних напрямів у цій важливій роботі, одним із яких є увага до дітей у конфлікті з законом.

Ювенальна юстиція – спеціалізована система правосуддя щодо неповнолітніх. Лінгвістичне значення – поєднання загального та специфічного поняття юстиції. Головний суб’єкт: суд в справах неповнолітніх.

В 1917 р. у таких містах України, як Київ, Харків, Одеса, які тоді входили до складу Росії, були створені спеціальні суди для неповнолітніх. Функції судді такого суду виконував мировий суддя, до компетенції якого входили як справи про злочини неповнолітніх, так і дорослих підмовників. Суддя цього суду здійснював судовий нагляд за роботою установ, що брали на себе турботу про малолітніх правопорушників.

Основними характерними особливостями такого суду було:

· одноособовий розгляд справи мировим суддею, що обирався із населення певного судового округу;

· спеціальна професійна підготовка судді (знання дитячої психології, при цьому перевага надавалась лікарям і педагогам);

· широка предметна підсудність;

· відсутність формальної судової процедури (у тому числі формального обвинувального висновку);

· спрощений судовий розгляд, який полягав у бесіді судді із підлітком за участю його піклувальника;

· застосування опікунського нагляду як засобу впливу;

· оскарження рішень суду в особливий відділ з’їзду мирових суддів.

За останній рік в Україні проблема запровадження елементів ювенальної юстиції в українське судочинство набула значної актуальності, принаймні на рівні широкого інформаційного розголосу та підготовки кадрів ювенальної юстиції з числа суддів та фахівців пенітенціарної системи. Наявність різних позицій і підходів з приводу правосуддя для неповнолітніх призводить до того, що сьогодні основне питання у цій сфері полягає вже не в тому, чи бути в Україні «дитячій» юстиції, а в тому, якою їй бути. Позитивним зрушенням, на думку автора, є, хоч і повільна, але доволі стійка, трансформація системи правосуддя від превалювання каральної моделі правосуддя до реституційної та реінтеграційної моделей. Треба зазначити, що Україна вже зробила деякі кроки щодо втілення у життя прогресивних положень міжнародно-правових актів, що дає підстави вести мову про позитивні зміни у національному (внутрішньодержавному) законодавстві. Протягом 2001 року Верховна Рада України ухвалила З закони «Про охорону дитинства», «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про попередження насильства в сім’ї». У 1995 році прийнято Закон «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», в якому передбачено створення при судах інституту судових вихователів, положення про який затверджується Верховним Судом України, Міністерством юстиції України, Міністерством освіти України. Разом з тим, очевидними є неповнота законодавства, а ще більше – прогалини у системі державних органів у справі захисту прав дитини. Закон України «Про охорону дитинства», необхідний з точки зору імплементації до національного законодавства положень Конвенції ООН про права дитини, майже цілком її повторює і не містить дієвого механізму захисту прав дитини. Дещо більш конкретним є положення Закону «Про попередження насильства в сім’ї». Закон України «Про охорону дитинства» встановлює принципово інший пріоритетний ряд у сфері захисту прав дитини. Згідно зі статтею 10 названого Закону, «Дитина вправі особисто звернутись до органу опіки та піклування, у службу у справах неповнолітніх, інші уповноважені органи за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів», а стаття 3 встановлює державні гарантії рівного доступу до безплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту прав дитини. Новий Кримінальний кодекс України загалом відповідає міжнародним стандартам, за винятком санкцій деяких статей, зокрема ст. 289 (незаконне заволодіння транспортним засобом), якою передбачається покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років (частина 2), від 10 до 15 років (частина 3). Розділ XV присвячено виключно особливостям кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, де, як види покарань, зазначені громадські та виправні роботи, звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Але, на жаль, незважаючи на існування правових положень щодо таких органів у національному законодавстві, до цього часу в Україні відсутні спеціалізовані суди у справах неповнолітніх. На даний час у судах України введена спеціалізація суддів, які розглядають справи про злочини неповнолітніх і це є вагомим кроком до запровадження ювенальної юстиції. Але на даний час залишається проблемним забезпечення адвокатом і питання здійснення захисту у кримінальному процесі (як на досудовому слідстві та і в судовому процесі) на даний час не завжди вирішується відповідно за закону.

Розмови про те, що у нас не вистачає фінансових, матеріальних та кадрових ресурсів викликають подив. Адже, наприклад, утримання одного ув’язненого у виховних колоніях коштує державі набагато більше, ніж навчання підлітка в освітніх закладах. Слід нагадати, що саме Російська Імперія, до складу якої входила й Україна, незважаючи на кризову ситуацію в країні, впровадила в 1910 році ювенальні суди, система яких на той час вважалась однією з найбільш передових в Європі. Французи ввели ювенальні суди у лютому 1945 р., коли ще йшла війна, але вони розуміли, що майбутнє країни – це молоді люди. Нажаль ми до цього часу не усвідомлюємо цієї простої істини.

Аргументи щодо створення ювенальної юстиції:

«За»

· вікові особливості суб’єкта

· фізичний,розумовий, психічний розвиток підлітків

· Обвинувачені підлітки не повинні зазнавати негативного впливу з боку дорослих підсудних.

«Проти»

* Зростає кількість рецидивів, тому що підліток не відчуває відповідальності за скоєне.

Мій аргумент “За”- дитина не об’єкт репресій, а суб’єкт реабілітації.

Автор вважає, що створення Ювенальної юстиції в Україні сприятиме покращенню становища дитячої злочинності в країні. Слід також мати на увазі, що ювенальний суд розглядає дитину не як об’єкт репресії, а як суб’єкт реабілітації, що забезпечує вже на первинній стадії профілактику правопорушень. Тому створення спеціалізованих ювенальних судів стане наступним рівнем в процесі гуманізації нашого суспільства.