К.е.н., доц. Крутова А.С.

Доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту

Харківського державного університету харчування та торгівлі

Фактори розвитку ринку інформаційно-комунікаційних технологій в Україні

В сучасному світі інформація стає реальним виробничим ресурсом, одним з найважливіших об'єктів споживання та інвестування. Інформація стає об'єктом купівлі-продажу, і виникає питання про особливості інформації, як товару. На відміну від матеріальних благ, інформація не втрачається в процесі споживання, може споживатися багатократно, крім того, після відчуження її споживачеві вона зберігається і у виробника. Складною проблемою є визначення оптимальних витрат на отримання інформації. В виробництві матеріальних продуктів існує жорстка залежність між витратами та випуском. Але заданість одного параметру не призводить до визначення другого. Наприклад, визначити завчасно скільки коштів та часу буде потрібно для наукового відкриття.

З іншого боку, для інформації характерна і неоднозначність оцінки вже отриманого результату. Інформація суб'єктивна, вона залежить від необхідності та важливості її для користувача. Крім того, сам споживач може бути не визначеним, тому що нововведення частіше за все використовуються зовсім у інших сферах, а не в тих, що передбачались раніше [1].

Ринок інформаційних послуг може бути визначений як сукупність економічних, правових та інформаційних відносин з торгівлі (продажу та купівлі послуг) та характеризується певною номенклатурою послуг, умовами і механізмами їх надання та цінами.

Усвідомлення інформації як важливого ресурсу суспільного розвитку актуалізує експлікацію таких понять, як інформаційний простір особистості, сім’ї, колективу, соціальної системи будь-якого рівня – села, міста, регіону тощо. Ефективність інформаційного простору в цілому залежить від змісту, який формується в сучасних умовах різними соціальними агентами. Сьогодні держава втратила свою монополію на його формування. Інформація розподілена серед множини соціальних агентів, значення яких, як суб’єктів знання, значно зростає в умовах кіберпростору. Роль держави полягає у визначенні зрозумілих для суспільства цілей (смислів), визначенні пріоритетів, створенні правової бази, що відповідають принципам цивілітарної держави, розробці та реалізації інформаційних стратегій відносно оптимального використання інтелектуальних ресурсів суспільства, які мають перейти від автономного до спільного режиму функціонування в цілях суспільного розвитку. У цьому ракурсі основним завданням держави є визначення пріоритетів та розроблення стратегії руху до інформаційного суспільства.

Провідні держави світу зайняли надзвичайно активну позицію щодо формування інформаційного суспільства [2]. Вони визначили та сформулювали політику і стратегію його побудови і розвитку. До цього приєднуються країни, що розвиваються. Сьогодні створено міжнародні організації, що покликані сприяти побудові інформаційного суспільства – Information Society Forum, European survey of the Information Society (ESIS). У червні 2000 року була прийнята Окінавська Хартія Глобального Інформаційного суспільства, у 2003 році – декларація Всесвітнього Самміту на вищому рівні з питань інформаційного суспільства. У зазначених документах фіксується зв’язок між розвитком демократії і побудовою інформаційного суспільства. Зокрема, у пункті 4 декларації зазначено, що необхідним фундаментом інформаційного суспільства є право людини на свободу переконань та їх вільне вираження, що передбачає право безперешкодно шукати, отримувати і розповсюджувати інформацію та ідеї незалежно від державних кордонів. Роль та значення сучасного інформаційного простору як інструменту комунікації та діалогу полягає в концептуалізації здатності суспільства до самоорганізації, яка здійснюється шляхом розповсюдження ліберальних цінностей, формування творчого потенціалу соціальних агентів відповідно до цілей суспільного розвитку. Україна робить у цьому напрямку поки що перші кроки.

Проблема системної та адекватної державної стратегії розбудови ринку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) є актуальною для українського суспільства. В останні кілька років це питання привертає увагу не лише науковців, а й політиків, бізнесменів та громадських діячів [3]. Сьогодні ринок ІКТ – це центр інноваційної економіки, в основу якого покладено систему правових, соціально-економічних та виробничих відносин, що формуються за умов існування різних форм власності та конкуренції, в процесі обміну інформаційними продуктами і послугами між виробниками та споживачами з метою задоволення інформаційних потреб.

Фахівці таких всесвітньо відомих організацій як Гарвардський університет, Світовий економічний форум, численні організації зі сприяння економічному співробітництву та кооперації включили ступінь розвитку та розповсюдження ІКТ до переліку груп чинників (поряд з темпами інфляції, податковою політикою, стимулюванням розвитку підприємництва тощо), що безпосередньо впливають на прогресивний розвиток економіки. Зокрема, за методикою Світового економічного форуму було оцінено 122 країни. У таблиці 1 наведено рейтинг деяких країн виходячи з порівняльних оцінок функціонування ринку ІКТ за версією Світового економічного форуму [4].

Слід зауважити, що країни-лідери і країни-аутсайдери були внесені нами до порівняльної таблиці з метою представити загальну картину, що склалась у світі, яка надає можливість адекватного порівняння позицій України з позиціями інших країн світу. Отже, як видно з таблиці 1, Естонія – лідер серед групи країн колишнього СРСР. Україна займає лише 75 місце серед 122 максимально можливих. Польща, Румунія, Росія, Азербайджан та Казахстан – виступають як найближчі сусіди, партнери та конкуренти України на світовому ринку ІКТ.

Таблиця 1. - Оцінка ефективності функціонування
світового ринку ІКТ у 2005 - 2007 роках
	Індекс	Рівень	Рівень
Країни	2007 року	2006 - 2007 р.р.	2005 - 2006 р.р.	Відхилення
Німеччина	5,71	1	3		+2
фінляндія	5,59	4	5		+1
Голандія	5,54	6	12		+6
США	5,54	7	1		-6
Велика Британія	5,45	9	10		+1
Японія	5,27	14	16		+2
Естонія	5,02	20	23		+3
Чілі	4,36	31	29		-2
Чеська республіка	4,28	34	32		-2
Словакія	4,15	41	41		0
Індія	4,06	44	40		-4
Туреччина	3,86	52	48		-4
Румунія	3,8	55	58		+3
Польша	3,69	58	53		-5
Китай	3,68	59	50		-9
Росія	3,54	70	72		+2
Азербайджан	3,53	71	73		+2
Казахстан	3,52	73	60		-13
Україна	3,46	75	76		+1
Нігерія	3,23	88	90		+2
Молдова	3,13	92	94		+2
Грузія	3,12	93	96		+3
Ангола	2,42	120		нова країна
Чад	2,16	122	114		-8

Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що основним фактором, який гальмує розвиток ІКТ – ринку в Україні, є зовнішнє оточення бізнесу, яке відображає рівень сприяння економіко-соціального середовища країни, розвиткові та розповсюджуванню ІКТ на її території. Найбільш перспективними та потребуючими головної уваги, на наш погляд, є наступні напрями державного регулювання:

- розвиток ринкового середовища: мережеві структури та кластери, доступність венчурного капіталу, наявність державної підтримки для підприємств, що ведуть розробки нових технологій, якість роботи дослідницьких структур, достатність кадрового забезпечення (науковці та інженери), обсяги експорту товарів та послуг ІКТ – ринку;

- адміністративне втручання держави в підприємницьку діяльність: загальноекономічний рівень адміністративного втручання, кількість прийнятих законів, що регулюють безпосередньо діяльність ринку ІКТ, їх якість та адекватність поточній ситуації, ступінь конкурентності та відкритості ринку для вступу інших гравців, наявність незалежної комп’ютерної преси, заборон та обмежень для діяльності іноземного бізнесу;

- розвиток інфраструктури: загальноекономічний рівень інфраструктурного забезпечення (фінансово-кредитні установи, консалтингові та юридичні послуги, транспортні комунікації тощо), забезпечення населення стаціонарними телефонами, Internet – послуги.

Література:

1. Останкова О.С. Ринок інформаційно-комунікаційних технологій в Україні: особливості формування та розвитку. // Маркетинг в Україні. – 2004. - №4. – С. 31-36.

2. Бутник А.М. Влияние информационных технологий на динамические характеристики социально-экономических систем. // Бизнес информ. – 2004. - №1/2. – С.32-35.

3. Центр соціально-економічних досліджень Case // www.case-ukraine.com.ua

4. World Economic Forum // http:// www.weforum.org.

5. Український бізнес-портал// http://www.ukrbusiness.com.ua/