Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Бужимська К.О.

Житомирський державний технологічний університет

Інноваційно-технологічна модернізація як процес переходу до інноваційної моделі розвитку підприємств харчової промисловості

У забезпеченні стійких темпів розвитку економічних систем вирішальним є фактор науково-технічного прогресу. Оскільки механізм реалізації НТП на макрорівні забезпечується реалізацію інноваційних процесів на мікрорівні, саме успішна інноваційна діяльність підприємств дозволить подолати низку проблем, що стоять перед ними і забезпечить перехід до інноваційного розвитку всієї економіки.

Напрямки наукових досліджень в харчовій промисловості стосуються передусім технології та продукції. Основні проекти, що потребують розробки та впровадження для галузей харчової промисловості для поновлення технологічного, теплотехнічного та холодильного устаткування, приладів контролю, створення на рівні світових досягнень нових ресурсо- та енергозберігаючих, маловідхідних і безвідхідних технологій, що спрямовані на забезпечення якості, безпеки та підвищення конкурентоспроможності харчової продукції, це [1]:

ü високоефективні, маловідходні, ресурсо- та енергозберігаючі комплексні технології перероблення зерна жита з виробництвом: крохмалю, харчового білка, глюкозо-фруктозних сиропів на основі крохмалю жита;

ü технології виробництва концентратів для безалкогольних напоїв профілактичної дії на основі рослинної сировини;

ü технології одержання природних харчових і біологічно активних добавок на основі лецетину і селену для підвищення резистентності організму до несприятливих умов навколишнього середовища і зменшення кількості захворювань;

ü технології та дослідження властивостей бар’єрних і структурованих жирів спеціального призначення та вивчення кристалічної структури жирів у процесі одержання маргаринової продукції;

ü нові ресурсозберігаючі методи рафінації олії із використанням нетрадиційних лужних агентів;

ü технології одержання природних емульгаторів для харчової промисловості;

ü технології одержання антиоксиданту нового покоління – селеноксана.

Для зміцнення позицій українських продуктів на світовому ринку, обов’язкове впровадження систем управління якістю та безпекою продовольчої сировини, допоміжних матеріалів, харчових продуктів, міжнародних стандартів і методик якості відповідно до міжнародних та європейських вимог.

Прогноз майбутніх технологій для сільського господарства та продовольства (харчова промисловість) має наступний вигляд:

ü 2005 – 2009 рр. – генна інженерія: види тварин і рослин з заданими властивостями;

ü 2010 – 20014 – лікувальні харчові продукти, органічне виробництво в більшості розвинутих країн;

ü 2015 – 2019 – прецизійне сільське господарство;

ü 2020 – 2024 – виробництво більшості морепродуктів на основі аквакультури;

ü після 2030 р. – штучні продукти харчування [2].

Брак фінансових ресурсів, а також ризикованість капіталовкладень в принципово нові технологічні процеси суттєво гальмує процеси впровадження принципово нових видів продукції та технологічних процесів. Докорінна зміна технологій потребує перебудови всієї діяльності підприємства, тому перехід на інноваційну модель розвитку передусім пов’язаний із модернізацією існуючих виробництв. У приватній промисловості США на менше 40% витрат на НДДКР спрямовуються на вдосконалення освоєної продукції, приблизно стільки ж витрачається на розробку нової продукції на попередній виробничій базі і тільки 20% – на пошук принципово нових технологічних шляхів [3].

Модернізація (фр. moderniser – новітній, сучасний) – процес часткового оновлення, заміни застарілого устаткування (машин, механізмів, обладнання, приладів та ін.), технології виробництва, технічне й технологічне переоснащення промислових і сільськогосподарських підприємств. Модернізація – один з важливіших напрямів підвищення техніко-економічних показників, посилення інтенсивного розвитку, зростання ефективності виробництва. Вона дає змогу привести техніко-економічний рівень виробництва у відповідність із найновітнішими вимогами, які відображають досягнення вітчизняної та світової науки і техніки. Модернізація забезпечує вищий ефект за найменших витрат порівняно з новим будівництвом аналогічних підприємств. Кошти, які спрямовуються на модернізацію працюючих підприємств, окуповуються в середньому втричі швидше, ніж у разі будівництва аналогічних виробничих потужностей [4].

Виходячи з цього визначення і розглядаючи модернізацію як процес, ми робимо висновок, що перехід до інноваційної моделі розвитку окремої галузі промисловості, зокрема харчової, можливий тільки за умов неперервності процесу впровадження у виробництво продуктових і процесових інновацій, адже, з огляду на темпи розвитку НТП, швидкості зміни уподобань і переваг споживачів, скорочення життєвого циклу продукції саме інноваційно-технологічна модернізація є засобом постійного підвищення конкурентоспроможності підприємства і гарантує його життєздатність в довгостроковому періоді.

Література

1. Федулова Л.І. Технологічний розвиток економіки України. – К.: Ін-т економіки та прогнозування, 2006. – 627 с.

2. Halal W.E. The top 10 emerging technologies // Futurist. – Washington, 2000. – Vol. 34. – № 4. – Р. 1– 10.

3. Лунев В.Л. Тактика и стратегия управления фирмой: Учеб. пособие. – М.: Финпресс, НГАЭиУ, 1997. – 356 с.

4. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 2 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 848 с.