Экономические науки/2. Внешнеэкономическая деятельность

Котлярова С.В.

Донецький національний університет

економіки й торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського, Україна

Реалії та перспективи європейської інтеграції енергетичної системи України

З усіх галузей господарської діяльності енергетика здійснює найбільший вплив на життя людини. Вона є основою розвитку виробничих сил в будь-якій державі, забезпечує безперебійну роботу промисловості, сільського господарства, транспорту, комунальних господарств. Стабільний розвиток економіки неможливий без енергетики, що постійно розвивається.

Енергетична галузь України виступає базовою галуззю національної економіки, стабільність роботи якої для розвитку країни має особливе значення. На сьогоднішній день електроенергетика України розвивається в контексті інтеграційних процесів, пов’язаних з приєднанням до загальноєвропейської енергетичної системи. Метою цих тез є обґрунтування необхідності такої інтеграції, а також оцінка основних напрямків і шляхів об’єднання національної енергетичної системи із загальноєвропейскою.

Основою енергетичного комплексу України є Об’єднана енергетична система (ОЕС), яка на сьогоднішній день являє собою одне з найкрупніших енергооб’єднань Європи. На даному етапі довгостроковим варіантом розширення експортних можливостей держави та підвищення її енергетичної безпеки є встановлення синхронної роботи вітчизняної ОЕС з Європейським об’єднанням для координації передачі електроенергії UCTE. Це відкриває можливість доступу українських підприємств до енергетичних ринків Європейського Союзу, а також транзиту електроенергії з Росії до Європи та у зворотному напрямку.

В контексті глобальних інтеграційних енергетичних процесів Україна в масштабах Європи має унікальне геополітичне та географічне розташування. Її територія з одного боку межує із західними країнами-членами ЄС, а з іншого – з Росією, однією з наймогутніших країн світу з точки зору наявності запасів первинних джерел енергії, значного промислового та енергетичного потенціалу. Україна володіє потужними транзитними магістралями для транспортування вуглеводородів та електроенергії. Це створює для неї сприятливі умови для об’єднання та використання свого географічного положення при прокладанні транзитних маршрутів.

Отже, таке вигідне розташування держави в центрі континенту робить її «енергетичним мостом» між Європейським Союзом та Росією, а в подальшому – загальним енергетичним ринком країн СНД і одним з найбільших транзитерів й експортерів електроенергії до держав ЄС.

Існуючі оцінки пропускної здатності інтерфейсу ОЕС України відносно сусідніх енергосистем, виконані українськими експертами для періоду 2007-2008 років, свідчать про те, що Україна має значний потенціал для збільшення перетоків електроенергії з енергосистемами країн СНД (табл.1).

Таблиця 1

Технічно можливі граничні перетоки потужності з України до

енергосистем країн СНД (МВт)

Країна	Імпорт	Експорт
Росія	3000	3000
Білорусь	700	800
Румунія	1900	1900
Молдова	2000	2000
Західний та Південно-Західний інтерфейси	3000	3700

Реалізація цього потенціалу залежить від подальшого руху в напрямку інтеграції з енергетичним ринком ЄС.

Для об’єднання ОЕС України із системою UCTE та створення технічних умов для реалізації прогнозованих обсягів експорту електроенергії необхідне виконання низки завдань:

1) визначення рівня технологічних стандартів і умов паралельної роботи ОЕС України з європейською енергосистемою;

2) встановлення термінів та джерел фінансування заходів щодо введення додаткових регулюючих потужностей, підвищення стійкості, режимної керованості та безпеки електропостачання в аварійних режимах шляхом проведення повної реконструкції систем первинного регулювання ОЕС, в т.ч. систем автоматичного регулювання енергоблоків теплових та гідроелектростанцій для доведення їх швидкодії до нормативу ЄС, впровадження системи автоматичного регулювання частоти і потужності, а також реконструкції обладнання електричних мереж для підвищення їх пропускної спроможності;

3) забезпечення на державному рівні зовнішньополітичної підтримки заходів щодо інтеграції української енергосистеми.

За умови активізації роботи за цими напрямами, враховуючи сучасний технічний та фінансовий стан галузі, а також власний досвід та досвід країн Центральної Європи, що вже пройшли цей шлях, практична інтеграція ОЕС України до об’єднаної енергосистеми ЄС, як вважають експерти, можлива у 2009-2010 роках.

Отже, втілення в життя стратегічного напрямку щодо об’єднання української електроенергетики з європейською підвищить енергетичну безпеку України, надійність і якість електропостачання, розширить її експортні і транзитні можливості, виведе у ранг повноцінного учасника європейського ринку електроенергії. Загальною метою при цьому повинна стати консолідація зусиль всіх суб’єктів енергетики і органів державної влади України, спрямованих на створення умов для інтеграції в загальноєвропейську енергосистему та єдиний ринок електричної енергії і потужності.