Науменко А.М.

Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України

Роль видатків місцевих бюджетів

Передумовою функціонування будь якої держави має бути забезпечення благоустрою та добробуту перш за все населення що її утворює. За сучасних умов трансформації економіки, через недостатність фінансових ресурсів задоволенню соціальних потреб приділяється недостатня кількість уваги. Такі галузі як культура, охорона здоров’я, освіта, соціальне забезпечення незахищених верств населення на теренах постсоціалістичного простору завжди фінансувалися з «залишку» коштів бюджетів нижчих рівнів, а на за існуючими потребами, чим і зумовлено їх занепад. Піднесення їх можливе тільки шляхом реформування самої системи фінансування цих необхідних сфер суспільства життя, яка має бути направлена на досягнення максимальної кількості потреб населення, а не навпаки, тобто задоволення мінімуму потреб у рамках фінансування. Існуюча система надання суспільних послуг та задоволення потреб громадян розроблена згідно принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача [1,с. 103]. Теоретично система бездоганна, тому що про потреби мешканців окремої адміністративно – територіальної одиниці, зрозуміло, краще відомо місцевим органам самоврядування ніж центральним органам влади, тож і задовольнити їх вони можуть ефективніше, справедливіше та своєчасно. Але з наданням більших обов’язків місцевому самоврядуванню має бути розширено і перелік прав та засобів акумуляції фінансових ресурсів для їх забезпечення.

Правовий базис національної системи державотворення гарантує громадянам досить широкий спектр прав та гарантій за для забезпечення достойного рівня життя населення, забезпечення яких покладено державою на органами місцевого самоврядування. Конституція України є гарантом доступності та отримання на безоплатній основі дошкільної, повної загальної середньої освіти, ефективного й доступного для всіх громадян медичного обслуговування, житла за доступну плату громадянам, котрі потребують соціального захисту, тощо. Зазначений перелік конституційних гарантій громадян України досить широкий, тож для досягнення їх практичного втілення держава розмежовує повноваження та обов’язки щодо їх виконання між різними рівнями влади з огляду на адміністративно – територіальний устрій та принцип субсидіарності [2, с. 154].

Окрім цього, перед місцевою владою стоїть завдання щодо підвищення не тільки соціально - економічного добробуту, а й культурний розвиток населення. Це вимагає фінансування театральних та музейних закладів, бібліотек регіонального рівня, будинків культури, народних колективів, культурно – масових заходів. Обов’язковою статтею є витрати на розвиток дітей та молоді (гуртки, музичні та художні школи), а також забезпечення їх дозвілля, підтримка та розвиток фізичної культури та спорту, житлово - комунальне господарство на сам перед водопостачання, каналізація, освітлення, благоустрій міст і селищ, збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, які становлять культурну цінність локального рівня, тощо. Тож саме ці першочергові та значущі витрати делегуються органам місцевого самоврядування та фінансуються за рахунок коштів місцевих бюджетів [3, с. 481.].

До обов’язків і функцій місцевої влади також входить не тільки фінансування поточних потреб, а й сприяння соціально – економічному піднесенню регіонів за для побудови стабільної європейської держави взагалі, зі стійкими демократичними принципами та належним рівнем життя громадян.

Тож, значення саме видаткової частини місцевих бюджетів полягає у забезпеченні платформи, фундаменту соціально – економічного розвитку держави взагалі. Тому що без благополуччя населення, його захисту та підтримки, неможливим взагалі стає піднесення та розвиток регіону, а як наслідок держави. Проблема достатності коштів, дотримуючись принципу самофінансування, щодо кожного адміністративно – територіального утворення залишається невирішеною. Нестача власних та закріплених джерел доходів місцевих бюджетів змушує значно збільшувати розмір дотацій місцевим бюджетам, які останніми роками вже перевищують розмір доходної частини бюджетів. Так по Кіровоградській області у період з 2003 по 2006 роки розмір дотації становив від 49,6 до 63,3 відсотків доходів обласного бюджету. Видаткова частина місцевого бюджету і як наслідок, фінансово-господарська діяльність регіону, забезпечується фінансуванням на мінімальному рівні, що не дає змоги спрямовувати кошти на соціально – економічний розвиток територій та піднесення добробуту громадян, тобто виконувати основне функціональне призначення органів місцевого самоврядування.

Отже пріоритетними напрямами як наукових досліджень вітчизняних вчених, так і державної регіональної політики повинно стати розробка плану заходів, щодо зміни системи забезпечення видаткової частини місцевих бюджетів.

Найперспективніший шлях досягнення цієї мети - принципова зміна системи розподілу дохідних джерел між державним та місцевими бюджетами на користь останніх. Це, в свою чергу, вимагає удосконалення правової бази розподілу фінансових ресурсів та відповідальності за їх цільове використання на місцевому рівні.

Необхідним також є введення системи довгострокового та середньострокового планування, шляхом подальшого впровадження програмно – цільового методу бюджетного планування.

Література:

1. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004 р. – 608 с.

2. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник.-Київ: Центр навчальної літератури, 2005.-560с.

3. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За редакцією О.В. Турчинова і Ц.Г. Огня. – К.: Парламентське вид-во, 2002. – 320 с.