Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

 

Потеряйло Ірина Юріївна

Київський національний торговельно-економічний університет

Бюджетні послуги в умовах застосування програмно-цільового методу

 

Згідно з Концепцією застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі [1] в Україні з 2002 р. розпочалось його поетапне впровадження. Зміст програмно-цільового методу (ПЦМ) полягає в розподілі бюджетних ресурсів між розпорядниками бюджетних коштів і бюджетними програмами, які вони реалізують, з врахуванням досягнення конкретних результатів. В рамках застосування даного методу передбачається перехід від кошторисного фінансування бюджетних установ до фінансування конкретних бюджетних послуг.

Одним із завдань ПЦМ є контроль за відповідністю витрачених ресурсів і отриманого результату та оцінка економічної і соціальної ефективності тих чи інших видів діяльності, що фінансуються з бюджету. Оцінка вартості бюджетних послуг є важливим інструментом цього контролю: з одного боку, вона дозволяє визначити видаткові потреби органів виконавчої влади для досягнення поставлених задач, а з іншого боку, - дати оцінку ефективності діяльності через зіставлення здійснених видатків і отриманого результату.

Чинне законодавство України не наводить трактування терміну "бюджетна послуга". У Російській Федерації, яка протягом останніх років вирішує питання стосовно того, що вважати бюджетною послугою, на законодавчому рівні також відсутнє єдине її тлумачення. Проте в цьому напрямку здійснюються теоретичні розробки, аналіз яких дозволив нам виділити наступне визначення: "Бюджетна послуга – це нематеріальний результат діяльності сектору органів державного управління, пов'язаний з виконанням законодавчо встановлених державних (муніципальних) функцій, профінансований за рахунок бюджетних джерел і наданий як суспільству в цілому, так і окремим споживачам на неринковій основі" [2, с. 6].

Сьогодні існує серйозна суперечність між зобов'язаннями держави в наданні суспільству якісних бюджетних послуг і фактичними діями держави, а також їх оцінкою з боку суспільства. У цій ситуації виникає питання щодо того, які послуги, за якою вартістю і в якому об'ємі повинна надавати держава суспільству.

Вирішення проблеми формування саме тих бюджетних послуг, які необхідні суспільству і можуть бути профінансовані державою, пропонується здійснювати в декілька етапів.

Перш за все потрібно виділити і описати весь перелік бюджетних послуг, які надаються органами влади, тобто провести їх елементарний облік, та сформувати реєстр бюджетних послуг в розрізі кожного органу влади.

На наступному етапі необхідного розробити стандарти якості і одиниці вимірювання бюджетних послуг, які надаються органами влади. Даний етап вимагає глибокого осмислення з боку органів влади, оскільки власне у цей момент відбувається співставлення змісту послуг і необхідності в них з боку суспільства. Якість бюджетних послуг залишається актуальним питанням як системи місцевих фінансів, так і суспільного сектора в цілому. З погляду понятійного апарату якість бюджетних послуг включає як зручності систем збору податків для платників податків, різних державних реєстрацій і дозволів, так і якість послуг охорони здоров'я, освіти, державних установ тощо [3, с. 68].

При розробці стандарту якості надання бюджетних послуг слід вирішити завдання уніфікації вимог до структури і інформаційного наповнення цього стандарту незалежно від галузі, для якої він застосовуватиметься. Це пов'язано з тим, що в даний час стандарти якості надання бюджетних послуг в деяких галузях визначаються рядом нормативно-правових актів і відомчих документів, досить часто не узгоджених один з одним. Така ситуація несприятливо позначається, з однієї сторони, на населенні, оскільки кінцевий споживач бюджетних послуг не може перевірити рівень надання послуги, а з іншої – на видатковій частині бюджету, оскільки відсутня єдина точна методика визначення видатків на надання бюджетних послуг.

В умовах застосування ПЦМ дотримання стандартів якості надання бюджетних послуг повинно стати неодмінною вимогою при оцінці досягнення бюджетними установами необхідних результатів. Крім того, повинні бути визначені санкції за недотримання стандартів якості та організований регулярний контроль на відповідність цих послуг державним стандартам якості [4, с. 80].

На останньому етапі необхідно провести оцінку вартості бюджетних послуг, і саме тут можливе виникнення значних проблем, оскільки на даному етапі фактично визначаються об'єми необхідного фінансування органів влади на плановий період, але не з позицій простого індексування раніше проведених видатків, а з позицій їх ефективності. Відповідно об'єми фінансування органів влади в плановому періоді можуть істотно відрізнятися від вже виділених коштів в минулому періоді, у т. ч. і в меншу сторону.

Для повномасштабного застосування ПЦМ в практиці управління суспільними фінансами слід розробити методику розрахунку повної вартості бюджетних послуг, яка надасть можливість оцінювати ефективність надання послуги, вибирати найбільш ощадливий і раціональний спосіб її надання, порівнювати ціни на послугу муніципальних установ з цінами організацій приватного чи сектора інших муніципалітетів.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.            Концепція застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, схвалена розпорядженням Кабінету міністрів України від 14 вересня 2002 р. № 538-р.

2.            Материалы семинара Центра фискальной политики "Бюджетная услуга: определение, измерение, учет". – М., 2005. – 47 с.

3.            Т.Г.Бондарук. Обґрунтування стратегії управління фінансами місцевого самоврядування // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - № 11. – с. 63-72.

4.            В.Д.Лагутін. Бюджетна та монетарна політика: координація в трансфор­маційній економіці: Монографія. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. - 248 с.