Секція “Економічні науки”

Підсекція “Облік і аудит”

Зелікман В.Д., Богомолова В.О.

Національна металургійна академія України

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ

РЕЗЕРВНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

В сучасних умовах господарювання вітчизняних підприємств особливого значення набули питання підвищення ефективності управління, а, отже – підвищення якості управлінських рішень, що приймаються менеджерами підприємства на усіх рівнях. Оскільки здійснення управлінської діяльності неможливе без своєчасного отримання достовірної релевантної інформації стосовно об’єкту управління, виникає необхідність в постійному удосконаленні системи інформаційного забезпечення управлінських рішень, зокрема – системи обліку на підприємстві.

Одним з важливих факторів, що забезпечують становлення та розвиток діяльності підприємства, є грамотне управління його власним капіталом. Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [1], власним капіталом вважається частина в активах підприємства, що залишається після вирахування (погашення) усіх його зобов’язань.

Раціональне формування та використання власного капіталу підприємства вимагає постійного відстеження змін у його розмірі та структурі. Це здійснюється шляхом ретельного ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, пов’язаних зі змінами у розмірі та складі власного капіталу, і відображення відповідних даних в основних формах фінансовій звітності підприємства – у першому розділі пасиву балансу (форма №1 фінансової звітності), а також у звіті про власний капітал (форма №4 фінансової звітності).

Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку №5 “Звіт про власний капітал” [2] у цьому звіті розкривається інформація про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду та причин цих змін. Але на сьогодні існують певні проблеми зі здійсненням детального аналізу структури власного капіталу підприємств, пов’язані з відсутністю як в основних формах фінансової звітності підприємства, так і в примітках до неї інформації про зміни за окремими елементами, що входять до складу власного капіталу.

В першу чергу, це стосується відсутності деталізованої інформації щодо частини власного капіталу підприємства, яка має бути спрямована на формування такої його складової, як резервний капітал. Під резервним капіталом відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 “Баланс” [3] розуміється сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Цей резервний капітал призначений для покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів на випадок ліквідації підприємства.

На сьогодні облік резервного капіталу ведеться на рахунку 43 “Резервний капітал”, на якому відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку [4] узагальнюється інформація про стан та рух резервних коштів підприємства. Однак інформація щодо того, на які потреби керівництвом підприємства планується використання коштів з резервного капіталу, враховується тільки в аналітичному обліку і у фінансовій звітності підприємства не відображається.

Для надання як керівництву підприємства, так і зовнішнім користувачам фінансової звітності можливості відстеження руху резервних коштів з метою детального аналізу власного капіталу підприємства було б доцільно розділити резервний капітал за типами з веденням обліку його складових на окремих субрахунках та відображенні отриманої інформації в примітках до фінансової звітності.

Аналіз ведення обліку резервного капіталу в зарубіжних країнах (Сполучені Штати Америки, Великобританія, Німеччина, Франція та Польща [5]) призводить до висновку про доцільність у вітчизняних умовах при веденні бухгалтерського обліку власного капіталу підприємства розподілу його резервного капіталу на наступні основні складові частини:

– резерв на переоцінку активів;

– резерв, утворений для оподаткування доходів;

– резерв на прострочену дебіторську заборгованість та сумнівні борги;

– резерв капіталізованих засновницьких витрат на випуск акцій;

– резерв на капіталізовані науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Така система ведення на вітчизняних підприємствах окремого обліку складових резервного капіталу дозволить підвищити якість обліку власного капіталу, що призведе до підвищення якості управління на самому підприємстві та надасть користувачам фінансової звітності додаткову інформацію для прийняття стосовно даного підприємства більш раціональних фінансових рішень.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” // http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал” // http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” // http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

5. Бутинець Ф.Ф., Горецька Л.Л. Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит”. – Житомир: ПП “Рута”, 2003. – 544 с.