Экономические науки/10.Экономика предприятия

Коловський А.С.

Запорізька державна інженерна академія

Аналітичні процедури в структурі стратегічного управління

За роки функціонування економіки України в умовах ринкових відносин все більшого поширення набуває стратегічне управління, що являє собою систему управління суб’єктами господарювання за умов динамічного зовнішнього середовища та невизначеності майбутнього.

Незважаючи на те, що підприємства і організації можуть використовувати світовий досвід у галузі стратегічного управління, все ж його поширення на вітчизняному просторі відбувається досить повільно [12; 4], часто має місце заміна стратегічного управління планами поточної діяльності у вигляді бізнес-планів [9].

Однією з причин такої ситуації може бути неготовність суб’єктів господарювання, які впродовж десятиріч працювали за умов планової економіки, коли підприємствам не загрожували зміни зовнішнього середовища [4], сприйняти новий підхід до управління та відсутність розуміння керівництвом зв’язку між стратегією підприємства та його повсякденною виробничою діяльністю, управлінням наявними ресурсами та прийнятими методами аналізу діяльності підприємства. Така точка зору підтверджується наведеними в [13] висновками про те, що основна проблема у впровадженні стратегічного управління – це відсутність взаємозв’язку між стратегічними цілями й операційною діяльністю співробітників.

Існуючі розробки в галузі стратегічного управління (загалом зарубіжні, оскільки ця технологія управління виникла у США) сприймаються в більшості випадків як теорія, яка дуже далека від практики. Така ситуація пояснюється, по-перше, вже згаданими стереотипами минулих часів і, по-друге, відсутністю взаємозв’язку стадій процесу стратегічного управління та аналітичних методів, що використовуються для обробки даних про умови та результати діяльності підприємства.

Питання аналізу в процесі стратегічного управління вивчали П. Забєлін, Г. Гольдштейн, А. Томпсон та А. Стрікленд, О. Віханський, К. Боумен [1-3; 6; 8]. Проблема використання результатів оцінки внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства та показників його фінансово-господарської діяльності для обґрунтування управлінських рішень залишається актуальною, про що свідчать дослідження вітчизняних вчених [9-11].

Отже, існує потреба в розробці такої структури процесу стратегічного управління, яка б відповідала сутності стратегічного управління, враховувала існуючі підходи до стратегічного управління та відображала взаємозв’язок між стадіями процесу стратегічного управління та аналітичними процедурами, притаманними певній стадії і покликаними підтримувати процес прийняття рішень шляхом забезпечення керівництва необхідною інформацією у вигляді рекомендацій щодо певних питань.

Виходячи з основних положень праць А. Томпсона і А. Стрікленда, К. Боумена, Г. Гольдштейна, О. Віханського, Ф. Котлера та Дж. Барні [1-3; 7; 8], можна зробити висновок, що аналіз (у першу чергу, аналіз ринкового середовища й ресурсів організації) повинен передувати іншим стадіям стратегічного управління. Отже, оптимальну структуру стратегічного управління можна представити в такому виді: попередній аналіз зовнішнього середовища й ресурсів організації (аналіз оточення та потенціалу організації); визначення виду комерційної діяльності й місії організації; трансформація місії організації в довгострокові й короткострокові цілі; розробка стратегії організації; реалізація стратегії; оцінка ефективності реалізації стратегії і корекція попередніх етапів відповідно до отриманого досвіду, нових умов, ідей або можливостей.

Наведена структура процесу стратегічного управління була розроблена на основі аналізу розглянутих вище підходів, а її графічна інтерпретація показана на рис. 1.

Як видно з рис. 1, пропонована структура процесу стратегічного управління містить три основні складові елементи: блок аналізу, блок прийняття рішень та процес реалізації стратегії. Крім того, блоки аналізу та прийняття рішень теж мають складну структуру.

Корекція реалізації

Реалізація стратегії

Рис. 1. Структура процесу стратегічного управління

Так, блок аналізу включає два компоненти: стадію аналізу оточення і потенціалу організації та стадію оцінки та контролю. Як бачимо, процеси аналізу та оцінки і контролю взаємопов’язані: стадія оцінки і контролю є складовою частиною блоку аналізу в процесі стратегічного управління.

Розроблена структура процесу стратегічного управління, що відображає взаємозв’язок між стадіями процесу стратегічного управління та аналітичними процедурами, які забезпечують цей процес необхідною для прийняття обґрунтованих рішень інформацією, дозволить практичному виконавцю ефективніше використовувати інформацію, що є у його розпорядженні, з урахуванням існуючих розробок в області стратегічного управління.

Таким чином, пропонована структура має на меті полегшити впровадження стратегічного управління на вітчизняних підприємствах шляхом поєднання прийнятих у вітчизняній і зарубіжній практиці підходів до стратегічного управління та аналітичних процедур, що використовуються у вітчизняній практиці для аналізу стану підприємств. В подальшому можлива більш детальна розробка даного питання, зокрема визначення можливих показників, що характеризують реалізацію стратегії та встановлення їх взаємозв’язку з показниками ефективності господарської діяльності підприємств.

Література:

1. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента/Пер. с англ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 175 с.

2. Виханский О.С. Стратегическое управление. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 1999. – 296 с.

3. Гольдштейн Г.Я. Стратегический менеджмент. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2003. – 94 с.

4. Доронин А. И. Бизнес-разведка. – 2-е изд. – М.: Ось-89, 2003. – 384 с.

5. Забелин П.В., Моисеева Н.К. Основы стратегического управления. – М.: ИВЦ “Маркетинг”, 1998. – 195 с.

6. Каплан Р.С., Нортон Д.П. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию. – М.: Олимп-Бизнес, 2006. – 304 с.

7. Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент. – СПб.: Питер Ком, 1998. – 896 с.

8. Томпсон А.А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии/Пер. с англ. – М: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.

9. Циба Т. Є. Особливості і механізм стратегічного планування //Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 2(52). – С. 159-162.

10. Цигилик І. І., Бойчук О. М. Роль аналізу фінансової діяльності підприємства у системі стратегічного управління // Економіка. Фінанси. Право. – 2006. - № 7. – С. 8-14.

11. Цигилик І. І., Вінтонів С. І. Економічне обґрунтування діяльності підприємства на основі методів стратегічного управління // Економіка. Фінанси. Право. – 2006. - № 7. – С. 8-14.

12. Врода Ю. Ф. Стратегическое управление повышением конкурентоспособности украинских предприятий на основе развития инновационных процессов // http://www.inec.edu.mhost.ru/Article/vroda2.htm

13. Инструментарий стратегического планирования в банке/страховой компании // http://www.fsc.kiev.ua/121/129/593/