Мітцель Н.П.

Ровеньківський гірничий технікум

ЩОДО ОТРИМАННЯ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ

В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Значний внесок у дослідження теоретичних і прикладних аспектів проблеми трактування сутності, призначення, отримання та використання аудиторських доказів зробили такі видні вчені, як Р. Адамс, Е. Аренс, Г. Дженік, Ф. Дефліз, Д. Лоббек, Ж. Рішар, Д. Робертсон, А. Роджер; С. Бичкова, Ю. Данилевський, В. Подольський, В. Суйц, О.Терехов, О. Шеремет; М. Білуха, Ф. Бутинець, Н. Дорош, В. Завгородній, А. Кузьмінський, О.Петрик, В. Рудницький, Б. Усач та ін.

Більшістю авторів належна увага приділяється дослідженню проблеми отримання і використання аудиторських доказів. Однак, окремі науковці [1; 2] питання аудиторських доказів розглядають поверхнево, побіжно з іншими аспектами аудиту, що може являти собою суттєвий недолік викладання загальної концепції аудиту та її методики у зв’язку з надзвичайною важливістю правильного розуміння економічної сутності поняття аудиторські докази; методики збору аудиторських доказів. їх видів та джерел отримання.

Як свідчить міжнародний досвід, поняття “аудиторські свідчення”, “аудиторські докази”, “аудиторські свідоцтва”, вживаються в різних країнах з однаковим значенням. У міжнародних стандартах аудиту видання МФБ 2001 р. аудиторські докази знаходяться під номерами 500-599. Відповідно Міжнародного стандарту аудиту (МСА) 500 “Аудиторські докази” аудиторські докази – це інформація, яка одержана аудитором при формулюванні висновків, на яких ґрунтується його думка, первинні документи та бухгалтерські записи, які складають основу фінансової звітності, а також підтверджуюча інформація, яка отримана з інших джерел [3, с.81].

Метою МСА 500 є запровадження положень та надання рекомендацій щодо кількості аудиторських доказів, що їх слід отримати при аудиторській перевірці фінансової звітності. Аудиторські докази аудитор одержує за допомогою тестів контролю, на основі чого розглядається достатність та відповідність доказів для підтвердження оціненого рівня ризику контролю.

У випадках серйозних сумнівів щодо підтвердження звітності аудитор намагається одержати достатні докази для усунення сумніву. Інакше аудитор висловлює умовно-позитивну думку або відмовляється від неї [4, с.283-285].

У Положенні про аудиторські стандарти SAS №31 зазначається, що докази, необхідні для підтвердження суджень, відображених у фінансових документах, включають базові дані з бухгалтерського обліку та всю підтверджуючу інформацію, одержану аудитором. Ми цілком поділяємо думку російського вченого В. Івашкевича, який вважає, що методи перевірки та одержання доказів її об’єктивності аудитор визначає сам, керуючись внутрішньофірмовими стандартами або виходячи з власного досвіду [5, с.35].

Цю точку зору також поділяє і розвиває у своїх дослідженнях О. Петрик, яка вважає, що кількість, види, термін та джерела отримання такої інформації визначаються аудитором самостійно, виходячи з його професійного судження, рівня довіри до системи внутрішнього контролю, загальної величини аудиторського ризику та спеціальних завдань, які він повинен вирішити [6, с.175].

В українській практиці аудиту під аудиторськими доказами розуміють інформацію, одержану аудитором для формулювання думок, на основі яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту [7, с.113]. Для законодавчого регулювання процесу отримання аудиторських доказів АПУ розроблено і введено в дію ННА №14 “Аудиторські докази”, який регламентує вимоги щодо кількості та якості доказів, які необхідно одержати аудитору під час перевірки фінансової звітності підприємства та щодо порядку проведення процедур одержання таких аудиторських доказів.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки: 1. Аудиторські докази аудитор збирає виключно для себе, для інформаційного забезпечення виконання своїх професійних обов’язків. Для обґрунтування і забезпечення гарантії достовірності перевіреної ним звітності для користувачів (власників, інвесторів, кредиторів та інших). 2. Аудиторські докази одержують у результаті проведення належного комплексу тестів засобів контролю і процедур перевірки щодо суті. При деяких обставинах докази можуть бути отримані виключно на основі процедур перевірки щодо суті.

3. Одержання суттєвих аудиторських доказів в умовах ринкової економіки не тільки необхідно для проведення якісного аудиту та формулювання аудитором думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту, а також і з метою розробки клієнту різних рекомендацій.

Результати проведеного дослідження можна застосовувати у навчальному процесі при вивченні дисциплін: “Аудит”, “Організація і методика аудиту”. Все це зумовлює значущість подальших досліджень щодо удосконалення визначення сукупності обов’язкових вимог, яким повинна відповідати зібрана аудитором інформація при будь-якій аудиторській перевірці.

Література

1. Адамс Р. Основы аудита: Пер. с англ. – М.: ЮНИТИ, 1995. – 398 с.

2. Кармайкл Д. Р., Бенис М. Стандарты и нормы аудита. – М.: Аудит: ЮНИТИ, 1995. – 527 с.

3. Подольский В.И., Савин А.А., Сотникова Л.В. Международные и внутрифирменные стандарты аудиторской деятельности: Учебное пособие. –М.: Вузовский учебник, 2006. – 302 с.

4. Стандарти аудиту та етики (Видання МФБ 2001р.): Пер. з анг. – К.: ТОВ “Парітет-інформ”, 2003. – 712 с.

5. Івашкевич В.Б. Практический аудит: Учебное пособие. – М.: Магистр, 2007. – 286 с.

6. Петрик О.А. Аудит: методологія і організація: Монографія. – К.: КНЕУ, 2003. – 260с.

7. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійної етики аудиторів України. – К.: АПУ, 1999. – 274 с.