Економічні науки/№7. Облік і аудит

Сапоговська Оксана Володимирівна

Київський національний торговельно-економічний університет,

аспірантка

Соціально-економічні засади вітчизняної торгівлі

У плановій економіці тягар збитковості розподілявся, як правило, між багатьма виробниками і сама збитковість не сприймалась як щось катастрофічне й абсолютно неприйнятне. Тому точка ринкової рівноваги була тут межею чисто символічною, яка немала реальної стримувальної сили. Ставлячи перед собою неринкові цілі, окремі виробники продовжували розширювати випуск продукції, не звертаючи увагу на її низьку рентабельність і навіть збитковість.

Із зміною цільової функції розвитку з планової на ринкову мав би змінитися й підхід до збитковості підприємств. Але цього не сталося.

Аналізуючи це явище, можна дійти висновку, що населення стало своєрідним амортизатором кризи у сфері виробництва, оскільки значною мірою перебрало на себе виробничу діяльність, змінивши секторну структуру виробництва та валової доданої вартості на користь домашніх господарств.

З огляду на це, значна частина коштів вітчизняних торговельних підприємств перебуває у тіньовій сфері. Йдеться, насамперед, про приховування торговельної виручки і ухилення від сплати податків. Цьому сприяє висока частка готівкових розрахунків в діяльності торговельних підприємств. У трансформаційній економіці сформувався специфічний трьохсегментний ринок споживчих товарів. Це, по-перше, організований ринок, який охоплює облікований товарооборот зареєстрованих торговельних підприємств. По-друге, товарооборот фізичних осіб, який охоплює дрібнороздрібну і дрібнооптову мережу. По-третє, це „тіньовий сегмент”, який включає незареєстровану мережу торгівлі.

Важливе значення в аналізі сфери товарного обігу має розмежування проблем роздрібної і оптової торгівлі. Рівень розвитку роздрібної торгівлі відображає стан взаємовідносин між виробництвом і споживанням, а в підсумку є характеристикою рівня життя населення.

Отже, товарооборот ( в тому числі роздрібний) характеризує масштаби і рівень задоволення попиту населення на товари, стимулює розвиток виробництва та сприяє прискоренню обороту капіталу виробничих підприємств, в значній мірі визначає масштаби зовнішньоекономічної діяльності, грошового обігу, бюджетних надходжень та інших макроекономічних показників.

Роздрібний товарооборот торговельного підприємства є одним із видів загального товарообороту підприємства торгівлі.

Необхідно зазначити, що в складних умовах господарювання, підприємства торгівлі намагаються максимально урізноманітнити види діяльності. На багатьох підприємствах торгівлі, крім роздрібного товарообороту мають місце інші його види та форми діяльності (оптова і торгово-посередницька, гарантійний ремонт і т.п.).

Головна проблема сучасної вітчизняної торгівлі – це надмірна частка дрібнороздрібної та дрібнооптової торгівлі, яка об’єктивно несе в собі загрози тіньових відносин і реалізації контрафактної продукції. Видима турбота про бідні прошарки населення, які купують саме в цій сфері споживчі товари, у підсумку обертаються проти суспільства. Низькоякісні і небезпечні для здоров’я покупців товари – це повсякденна практика дрібнороздрібної та дрібнооптової торгівлі в Україні. Для вирішення цієї проблеми необхідно удосконалювати облік і контроль торговельної діяльності, підвищувати їх оперативність та інформування управління цими процесами. Виникає потреба широкого запровадження електронного обліку і контролю логістики формування товарного забезпечення торгівлі за місцями відповідальності за їх обсяг і достовірність. Це особливо важливо тепер, коли Україна вступила в СОТ [4].

Оптові операції, які мають місце в Україні на сучасному етапі, здійснюються переважно в рамках торгово-посередницької діяльності, здебільшого у сфері руху товарів матеріально-технічного призначення. Вони не спрямовані на підвищення ефективності інших видів торгівлі. Роз’єднаність роздрібних підприємств спричиняє значні витрати на формування господарських зв’язків через закупки товарів невеликими партіями у географічно віддалених районів через посередників, за діяльністю яких не здійснюється належний облік і контроль.

Послаблення ролі оптової торгівлі в умовах трансформаційних зміні нерівномірного розміщення виробництва товарів масового споживання, неспроможності роздрібних торговельних підприємств встановити тривалі господарські зв’язки з численними виробниками та іншими товаропостачальниками негативно впливає як на рівень торговельного обслуговування населення, так і на стабільність роботи вітчизняних товаровиробників, рівень використання їхнього потенціалу, ефективність діяльності самих торговельних підприємств.

З огляду на вище викладене, слід зауважити, що більшість торговельних підприємств стають банкрутами, через відсутність належного державного і внутрішнього обліку і контролю торгівлі. Суб’єкти господарювання відкривають підприємства торгівлі, як правило без проведення маркетингових досліджень і в умовах недостатньої інформаційності про стан ринку в регіоні, його місткість; їхню спеціалізацію не гармонізовано до потреб усіх верств населення.

Отже, добре організований облік і контроль діяльності різних видів торгівлі з використанням електронних технологій інформаційного забезпечення буде сприяти попередженню банкрутства торговельних підприємств і тіньової економіки.

Література

1. Марцин В. С. Економіка торгівлі: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 402с.

2. Звєрєва О.В. Правова регламентація торговельної діяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 143с.

3. Никулин А. Торговля. Термины и определения. // Коммерческий вестник. – 1999 – № 12. – с. 30-31.

4. Білуха М.Т., Микитенко Т.В. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит. – К.: Українська академія оригінальних ідей. – 2006. – 888с.