Экономические науки / 7. Учет и аудит10. Экономика предприятия

Плахтій Т.Ф.

ННЦ Інститут аграрної економіки УААН

Переваги та недоліки концепцій реформування податкової системи України

Податкова система України за своїм складом та структурою схожа з податковими системами розвинутих країн Європи. Закони України, що стосуються питань оподаткування розроблено з врахуванням норм Європейського податкового закондавствазаконодавства, дотримуючись аспектів податкової політики ГАТТ/СОТ, а також інших міжнародних економічних організацій.

Досліджуючи думки науковців з питань оподаткування, а саме: Бондаренко С.В., Дема Д.І., Дем’яненко М.Я, Мельник П.В., Олійник Д., Соколовська А.М., Сторожук О.В., бачимо, що законодавча база не є досконалою.

Народними депутатами розроблено податкові концепції реформування діючої податкової системи, які можна об’єднати у наступні групи.

1. Виходячи з концепції реформування податкової системи Вітренко Н., основним є підвищення частки прямого оподаткування у системі оподаткування, а саме введення сукупного податку на прибуток з високими ставками.

2. Богословська І. вуступаєвиступає за збьільшеннязбільшення частки в структурі доходу бюджету непрямих податків, але в той же час виникає необхідність зміни ПДВ на обіговий податок з юридичних осіб. В спільному проекті з Тимошенко Ю. та Турчиновим О. пропонувалося замінити ПДВ на податок з реалізації.

3. В концепції реформування податкової системи схваленої урядом Януковича В. стосовно удосконалення структури системи оподаткування, необхідно виділити спрямування податкового навантаження з прямих податків на непрямі. А також особливістю є пропозиція по поступовому зменшенні частки податку на прибуток і перенесення навантаження на податок з доходів фізичних осіб.

Отож основними елементами, яких стосується зміни в паодатковійподатковій системі є: назва податку, рівень ставки оподаткування, база оподаткування. Тож детально розглянемо кожен із них.

Взагалі частка прямих податків у структурі податкових доходів єдужеє дуже незначною в порівнянні з розвинутими країнами світу, де в структурі доходів бюджету більшу частину займають прямі податки, в тому числі схожий на податок на прибуток підприємств - податок на прибуток корпорацій.

Що стосується сучасної економічної ситеаціїситуації непрямі податки є реальним наповненням бюджету країни. Але необхідно поступово протягом довготривалого періоду травнсформуватитрансформувати структуру вітчизняної податкової системи у бік зростання частки прямих податків у структурі доходу бюджету країни.

Таким чином, сьогодні непотрібно здійснювати докорінних змін, що стосується оподаткування податком на додану вартість і податком на прибуток.

Досвід зарубіжних країн переконує, що формування податкових систем відбувалося з перевагою в зростанні прямого оподаткування та відповідно зменшенні непрямого. В Україні таку реформу можна проводити тільки після того, як буде здійснено глибоку структурну реформу економіки.

Тому економічно необгрунтованонеобґрунтовано робити акцент на податку з прибутку враховуючи рівень збитковості підприємств.

Крім того, наввітьнавіть збільшення сприятливих умов установлення ставки податку на прибуток у межах 45 – 80 %, як це пропонується деякими авторами, вкрай недоцільно хоча б через суто психологічні причини. Сприйняття та ких ставок податку навіть в сформованих економікахїекономіках завжди негативно впливає на платника і штовхає його до виходу з офіційного сектора. І головне. Не можна не враховувати, що намагання наблизитись не лише за формою, а й за змістом до світових податкових стандартів потребує переміщення податкової уваги з виробника на споживача [ 4 ;c.146].

Світовий досвід переконує, що в країнах з перехідною економікою, до яких належить і Україна, використання непрямого оподаткування як основного елементу податкової системи є обєктивнооб’єктивно необхідним явищем, виходячи з сталої податкової бази та незначний психологічний вплив на платника.

Основним непрямим податком у діючій податковій системі України є податок на додану вартість, щор формує більше 21 % доходів Зведеного бюджету. Підтримуємо думку Мельника П.В., в тому що пропозиція скасувати податок на додану вартість та застосувати інші податки, які за своєю суттю, як і податок на додану вартість, є різновидами одного типу – податок на споживання, досить розповсюджена у податкових концепціях, які належать до категорії революційних [ 4 ;c.146].

Але необхідно чітко розрізняти методику їх обчислення, аби у подальшому уникнути суперечностей під час застосування термінів.

Якщо розглянути, які функції переслідують податки, висвітлені в досліджуваних концепціях, сосновну перевагу має регулююча, а меншою мірою фіскальна.

Мельник П.В. вважає щодо інших пунктів реформування, то воно стосується більше форми, а не змісту.

Зміна ставки податку на додану вартість з 20 % на податок з реалізації за ставками 9 % або 7 % надасть платнику велику користь. Провівши порівняльний аналіз, Мельник П.В., робить наступні висновки. Стосовно суттєвого розширення бази оподаткування податку на додану вартість у короткостроковому періоді, розрахунки показують “… що обіговий податок за ставкою 7 % більш здатний до того щоб зробити українські товари дешевшими та підняти їх привабливість з погляду потенційних покупців, ніж за ставкою 20 % ” [ 4 ;c.150].

Зрозуміло, що зменшення ставки оподаткування є позитивним явищем для платника.

Але віддаючи перевагу одній складовій виникає ряд нових проблем з іншими.

При формуванні бюджету закладено певну частку податку на додану вартість у структурі доходів, якщо ж ми зменшимо надходження до бюджету, необхідно чекати негативних наслідків, особливо соціального характеру.

Недоцільним є заміна податку на додану вартість на інший вид обігового податку, тому що податок з реалізації створює подвійне оподаткування, „... а наочне зменшення значення ставки податку компенсує втрату бюджетних надходжень штучним нагромадженням валових матеріальних витрат, які входять у базу оподаткування”.

Література

1. Бондаренко С.В. Недоліки та шляхи вдосконалення податків в Україні// Вісник ХНАУ т. В.В Докучаєва. Серія „Економіка АПК і природокористування”. - с.47 – 50.

2. Дема Д.І. Удосконалення оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в умовах реформування їх власності// Економіка АПК . - 2000. - № 9. – 66 – 68.

2. Дем’яненко М.Я. Основи податкових відносин в АПК. – К.:ІАЕ, УААН, 1999. – 72.

3.

4. 1. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь, Академія податкової служби України, 2001. – 362с.

5. Олійник Д. Податки як інструмент регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва//Вісник податкової служби України. - №36. – 2002. – с. 50

6. Соколовська А.М. Податкова система України: теорія та практика становлення. – К.: НДФІ, 2001. – 372 с.

7. www/dpa.Crimea/ua/konzep.doc