Козицька Г.В.

Запорізький національний технічний університет

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ЗАСІБ АДАПТАЦІЇ ДО ВИМОГ СУЧАСНОГО БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩА

В сучасних умовах процес реструктуризації стає об’єктивною необхідністю, що забезпечує конкурентноздатність підприємства і його виживання. За останнє десятиріччя практично ні одна провідна корпорація в світі не змогла уникнути ризикованої та болісної процедури радикального реструктурування. Гальмування і спроба обійтися без серйозних змін призвели до зникнення кожної четвертої компанії із списку п’ятиста провідних корпорацій світу. Це є свідченням актуальності та необхідності дослідження проблематики реструктуризації підприємств.

Моніторинг наукової навчальної та методичної літератури та методичної літератури дає змогу стверджувати про відсутність єдності думок у визначення поняття реструктуризації. Так одна група вчених [1, с.206; 2, с.17] подає визначення поняття «реструктуризації» у найбільш загальному вигляді, що не дає можливості усвідомити її характерні особливості. Друга група авторів [3, с.19; 4, с.27] пов’язує реструктуризацію з комплексом заходів, спрямованих на подолання кризових явищ та антикризовим управлінням. Третя група фахівців [5, с.14; 6, с.57, 7, п.1] зводить широке поняття реструктуризації лише до одного її виду: фінансової; організаційної; власності тим самим звужуючи область її дії; четверта - робить наголос на окремих аспектах реструктуризації – цілях, засобах здійснення (реалізації) та очікуваних результатах. Групування та систематизація окремих фрагментів визначень поняття «реструктуризації» дозволили зробити певні узагальнення за обраними характеристиками. По-перше, реструктуризація – це засіб, який дозволяє забезпечити ефективне функціонування підприємства не лише в ринкових умовах.

По-друге, суттєвим аспектом реструктуризації в умовах нової економіки є формування у підприємства потенціалу до превентивного реагування на зміни зовнішнього середовища.

По – третє, напрями структурної перебудови підприємства повинні бути погоджені зі стратегією його розвитку.

По-четверте, вивчення теорії питання та аналіз діючої практики дозволяють підтримати точку зору фахівців, котрі вважають, що реструктуризація підприємства це комплекс структурних перетворень, що здійснюється на системній основі заходами організаційно-економічного, техніко-технологічного, правового і фінансового характеру.

І по-п’яте, - довгостроковою ціллю кожного підприємства є збільшення вартості власного бізнесу, яке забезпечується через зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентноздатності, зміцнення фінансової стійкості, підвищення інвестиційної привабливості, тощо.

Виходячи з цього, поняття реструктуризації пропонується викласти у наступній редакції:

Реструктуризація – це засіб формування у підприємства потенційної спроможності та реальної здатності до реагування (в т.ч. превентивного) на зміни зовнішнього середовища відповідно до стратегії його розвитку шляхом проведення комплексу організаційно-економічних, техніко-технологічних, правових і фінансових заходів, спрямованих на зростання ринкової вартості його бізнесу.

Заходи, що вживаються в процесі проведення реструктуризації підприємств часто суттєво відрізняються один від одного. Це визначає необхідність класифікації реструктуризаційних процесів за окремими ознаками для забезпечення цілеспрямованого управління ними.

Досить розгорнута класифікація видів реструктуризації представлена в працях [8, с.98; 9, с.12], в яких запропоновано наступні класифікаційні ознаки: цільова спрямованість, масштаб, тривалість та обсяг робіт, область проведення, форма корпоративної реорганізації, зв’язок з цільовими програмами, зміна розмірів підприємства, вид реакції і час проведення, джерела фінансування, обсяг фінансових витрат, права власності, обов’язковість проведення, характер трансформаційних заходів, суб’єкти реструктуризації. Однак, у зв’язку з тим, що реструктуризація підприємств у всіх її видах сполучена з багаточисельними ризиками, ступінь впливу яких на її результативність суттєво збільшується в умовах сучасного бізнес-середовища, рекомендується в залежності від ступеня ризику виділяти наступні види реструктуризації:

- з мінімальним (низьким) рівнем ризику;

- з підвищеним (середнім) рівнем ризику;

- з високим рівнем ризику.

Оцінку рівня ризику реструктуризації доцільно проводити за різними напрямками з використанням якісних та кількісних методів його вимірювання, таких як: статистичний, аналітичний, доцільності витрат, метод аналогів, експертна оцінка, тощо.

Також, у зв’язку з загостренням питання фінансування витрат на проведення реструктуризації та зростанням ролі іноземних інвестицій у розвитку української економіки, вбачається доцільним розподіляти реструктуризацію в залежності від регіональних джерел фінансування на види:

- реструктуризація що проводиться за рахунок національного капіталу - коштів резидентів даної країни;

- реструктуризація що проводиться за рахунок іноземного капіталу - коштів не резидентів даної країни;

- реструктуризація що проводиться за рахунок змішаного капіталу (національного та іноземного).

Використання іноземного капіталу на фінансування реструктуризації підприємств часто дозволяє отримати додаткові переваги у вигляді нових знань та досвіду іноземних партнерів, оскільки останні бажають отримати ефект від вкладених інвестицій не менший ніж у своїх країнах, і усіляко сприяють цьому. Негативним аспектом використання іноземних джерел фінансування є розпорошення доходів підприємств що реструктуруються.

Література:

1. Бляхман Н.С. Основы функционального и антикризисного менеджмента: Учеб. пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 1999. – 380 с.

2. Мазур И. И., Шапиро В. Д. и др. Реструктуризация предприятий и компаний. – М.: Высшая школа, 2000.-587с. ил.

3. Заболотний В.М., Батенко Л.П., Білошапко В.А, Власова А.М., Шаміль В.І. Реструктуризація підприємства: Навч. посібник для вузів. Міжнародний інститут бізнесу/ В.М. Заболотний (ред.). – К. Міленіум, 2001. – 439с.

4. Дунь В.В. Техніко-економічний механізм санації у виробництві по справах про банкрутство// Український інвестиційний журнал «Welcome».-1998.-№11-12.-С.25-27.

5. Нізалов Д.В. Основні напрями структурної реструктуризації промислових підприємств України// Державний інформаційний бюлетень про прирватизацію.-1997.-№8.-С.66-68.

6. Валентина Заїкіна. Організаційно-економічні аспекти проведення реструктуризації підприємств// Страничка аспиранта.-1999.-№ Август. – С.57-58.

7. Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій “Про затвердження методики розробки планів реструктуризації державних підприємств” від 2 червня 1997 року № 73.

8. Москвин С.А. Реорганізація підприємств у контексті нового законопроекту «Про банкрутство»// Український інвестиційний журнал“WELCOME”. –1998. -№11-12.-С.4-6.

9. Водачек Л. Реструктуризация – вызов чешским предприятиям// Проблемы теории и практики управления.-1999.-№1.-С. 85