Історія:

1. Історія України

Данилець Юрій Васильович

Ужгородський національний університет

Дмитро Данилюк – людина, науковець, педагог

На сучасному етапі розвитку української історіографії є потреба у вивченні життєвого та творчого шляху не лише історичних осіб, що проживали у минувшину, а й наших сучасників. Д.Данилюк відомий український історіограф, автор більше 200 наукових, науково-популярних та краєзнавчих праць, у тому числі 10 монографій. Крім того, дослідження наукової діяльності Д.Данилюка актуалізує той факт, що Президент України В. Ющенко нагородив його у 2006 р. орденом „За заслуги” ІІІ ступеня. Отже, наукова і педагогічна спадщина проф. Д.Данилюка має не тільки регіональний, а загальноукраїнський характер.

Д.Данилюк народився 19 вересня 1941 р. в с. Тересва Тячівського району Закарпатської області в сім’ї робітника. Після закінчення середньої школи, працював на підприємствах у рідному селищі. У 1960-1965 рр. навчався на історичному факультеті Ужгородського державного університету (УжДУ). На протязі навчання в університеті брав активну участь у науковій роботі, обирався старостою наукового гуртка та головою наукового студентського товариства факультету, виступав на студентських наукових конференціях. Після закінчення університету, за розподілом молодих спеціалістів був направлений у с. Кам’янка Очаківського району Миколаївської області, де працював вчителем історії та суспільствознавства в середній школі. Згодом продовжив педагогічну роботу на Тячівщині – вчителем і директором Вільхівці-Лазівської ВШ, завучем Тячівської районної заочної школи, учителем історії в Тересвянській СШ.

Працюючи на відповідальних освітянських посадах продовжує займатися науковою діяльністю. Після закінчення аспірантури Д.Данилюка в 1971 р. за конкурсом обирають на посаду старшого викладача підготовчого відділення УжДУ. З 1975 р. працював на кафедрі історії СРСР, а після утворення кафедри історії України, переходить до цієї наукової ланки. У 1982-1987 рр. – завідувач підготовчого відділення УжДУ.

У 1975 р. успішно захистив на засіданні спеціалізованої вченої ради при Львівському університеті ім. І.Франка кандидатську дисертацію на тему: „Історія Закарпаття 1917 – 1945 рр. у радянській історіографії”. Після чого продовжує працювати в архівах та бібліотеках Ужгорода, Мукачева, Берегова, Львова, Києва, Москви, Санкт-Петербурга, де виявляє і опрацьовує рукописні твори, рідкісні публікації кінця ХVІІІ - ХІХ ст., що дало можливість вивести із забуття славні імена закарпатських учених, а їх наукову спадщину – піднести на загальноукраїнський рівень.

Наукові здобутки вченого узагальнено в докторській дисертації „Розвиток історичної науки в Закарпатті (з кінця ХVІІІ – до середини ХХ)”, яку успішно захистив у грудні 1994 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Ужгородського університету. За плідну науково-дослідну та багаторічну науково-методичну роботу ВАК України в 1996 р. присвоїв Д.Данилюку вчене звання професора.

Вагомим підсумком наукової роботи професора Д.Данилюка є вихід у світ 10 монографій і більше 200 статей. Перша публікація дослідника з’явилися у 1964 р. у збірнику матеріалів студентської наукової конференції. Серед монографій слід назвати „Історіографія Закарпаття в новітній час (1917-1985)” (Львів, 1987), „Михайло Лучкай – патріарх закарпатської історіографії” (Ужгород, 1995), „Історія Закарпаття в біографіях і портретах. З давніх часів до початку ХХ ст.” (Ужгород, 1997), „Історична наука на Закарпатті (кінець ХVІІІ – перша половина ХХ ст.” (Ужгород, 1999), „Іван Семенович Орлай. З наукової спадщини” (Ужгород, 2005, 2007). Важливою ділянкою роботи вченого є підготовка до друку і факсимільне видання наукової спадщини закарпатських істориків: В.Гаджега „Михаил Лучкай. Життєпис и творы” (Ужгород, 2000), „Загальна бібліографія Подкарпаття”, укладена М.Лелекачем та І.Гарайдою (Ужгород, 2000), „Ю.Венелін. З наукової спадщини визначного славіста” (Ужгород, 2002), „О.Духнович. З наукової спадщини будителя” (Ужгород, 2003). Д.Данилюк – автор вступної статті про творчість вченого-славіста М.Лучкая у першому томі його праці „Історія карпатських русинів” (Ужгород, 1999) та покажчиків історичних осіб та назв до 3-5-х томів (Ужгород, 2002, 2003, 2004).

Зусиллям Д.Данилюка наукова спадщина закарпатських вчених ХІХ ст. виведена на загальноукраїнський рівень. Дослідження про них опубліковані в таких виданнях як „Український історичний журнал”, „Історична наука на порозі ХХІ століття: підсумки та перспективи” (Харків, 1995), „Четвертий міжнародний конгрес українців. Історія. Ч.І (Одеса-Київ-Львів, 1999), „Історіографічні дослідження в Україні. Вип. 2 Пам’яті історика України, члена-кореспондента НАН України, професора Ф.П.Шевченка” (Київ, 1999), „Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Історіографічні дослідження в Україні. Вип. 10. Об’єднаний випуск збірки наукових праць на пошану академіка В.А.Смолія. Частина друга” (Київ, 2000). Завдяки дослідженням Д.Данилюка ім’я М.Лучкая поставлено в один ряд відомих істориків України ХІХ ст. (Історіографічні дослідження в Україні. Вип. 12. Визначні постаті української історіографії ХІХ – ХХ ст. (Київ, 2003. – С. 5-30).

Наукові здобутки дослідника у галузі біографістики визнані тим, що Управлінська рада редакторів і Дослідницького бюро радників Американського біографічного Інституту нагородила його дипломом. Д. Данилюк – учасник близько 40 регіональних, республіканських та міжнародних конференцій.

Та вищим визнанням праці було обрання його вченою радою УжНУ на конкурсній основі і таємним голосуванням у 2000 р. та у 2005 р. переважною більшістю голосів завідувачем кафедри історії України. Під керівництвом проф. Д.Данилюка кафедра проводить широку наукову та виховну роботу. Викладачі кафедри беруть участь у наукових конференціях, публікуються у фахових виданнях та видають монографії. За останні роки на кафедрі захищені 2 докторські та 5 кандидатських дисертацій, видано цілий ряд методичних розробок згідно умов Болонського процесу.