Философия /5 философия религии

Лук'яненко Олександр Вікторович,

студент 4 курсу історичного факультету Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

УДК 2-426:233-42

Джерела вивчення морально-етичного руху «Дзвенячі кедри…»

Сьогодення різкими контрастами колишніх і теперішніх цінностей поступово переконує нас, що нині спостерігаємо процес «мутації духовних генів» народу, зміну старих моральних імперативних структур на нові. Зрушення у суспільній поведінці вказують на те, що процес «мутації», духовна еволюція, знаходиться у своїй найвищій точці. «Оновлення» суспільних культурологічних універсалій особливо ж помітно в процесі аналізу зростаючого інтересу громадян як до «офіційних» церковних організації, так і до нових релігійних культів та морально-етичних вчень. Подібний релігійний ренесанс може бути наслідком семидесятилітнього атеїстичного періоду існування народу, який споконвіку характеризувався осмисленою релігійністю свого світобачення.

Хоча, на нашу думку, цей фактор не є вирішальним серед причин «буму» богошукання. Все більше дає про себе знати глобальна екологічна криза, спричинена нещадним рухом науково-технічного прогресу світом. Перетворення людини з господаря на царя навколишнього світу дається взнаки: зміна кліматичних умов не один рік поспіль примушує науковців шукати альтернативні джерела енергії, замислюватись над можливістю підтримки соціоекологічного балансу на планеті. Не менш апокаліптично виглядають процеси у політичному житті планети: калейдоскопічна зміна режимів у країнах усіх континентів, братовбивчі та приховані загарбницькі війни безперечно впливають на фізичне та психічне здоров’ї людей, і, як наслідок, відбиваються на духовному житті покоління.

Поєднання названих та випущених факторів призводить до реанімації в розумах речників націй ідеї пошуку відповіді на виклик, кинутий сучасним станом речей. Прямо чи опосередковано це призводить до перегляду моральних, етичних та духовних позицій окремо взятої особистості та світового співтовариства в цілому.

Свого роду відповіддю на виклики сучасності стали праці російського письменника В.М. Мегре з циклу «Дзвенячі кедри Росії», що написані у жанрі одкровення. Вони заклали основу широкомасштабному ідейному рухові, який ми відносимо до морально-етичного [1]. Поступово він розповсюдився більше ніж на 20 країн ближнього і дальнього зарубіжжя. Велику кількість прибічників мають ідеї Анастасії на тернах України. Згідно даних усного опитування, проведеного нами серед розповсюджувачів книг у місті Комсомольську Полтавської обл.. (магазин «Байт»), місті Кременчуці Полтавської обл.. (книжкові розкладки ринку «Придніпровський»), Полтаві (книжковий супермаркет «Будинок Книги») та у місті Києві (відділ літератури універсаму «Ювілейний», книжковий ринок «Петрівка») за десять років творчості В. Мегре його книги користуються чи не найбільшою популярністю. Розповсюджувачами відзначається стабільність у продажах книг автора. Це засвідчує про постійне поширення ідей, викладених у них відносно підтверджує думку стосовно сприйняття нового світобачення населенням України.

Спроби співвіднесення руху «анастасіївців» (за іменем головної героїні книг Володимира Мегре – Анастасії) з релігієзнавчими категоріями були зроблені місіонерським відділом Російської православної церкви Московського патріархату, які віднесли його, як і ряд інших суспільних, освітніх та релігійних організацій до категорії «деструктивних тоталітарних сект» [2]. На превеликий жаль, результати подібного дослідження не можна вважати об’єктивними. Під час аналізу стає помітною поверхнева обізнаність авторів статей з творами Мегре – формотворчою ідеологічною основою того явища, яке відповідні пропагандистські структури називають «сектою». Крім того, у фразах, зворотах, логічних наголосах ортодоксальних богословів занадто помітна заанґажованість дослідників.

Ще меншої довіри викликає доволі велика за обсягом праця Олексія Івакіна, завідувача кафедрою психології Кіровського філіалу Російського Університету інновацій «Антианастасія». Робота переповнена вульгарними виразами на кшталт «Велике відкриття Мегре! Дайте йому швидше Нобелівську премію!». Крім того автор сам на початку роботи окреслив основоположні праці, згідно з якими проводив аналіз ідей Анастасії-Мегре. Це, зокрема, роботи православного сектознавця О. Дворкіна; статті отця А. Кураєва, довідник Новосибірського інформаційно-консультаційного центру з питань сектантства (Новосибірський єпархіальний вісник) та данні інформаційно-консультаційного центра в ім’я святого Іринея, єпископа Ліонського. Останні речення книги остаточно відкидають сумніви стосовно зацікавленості автора у дискредитації ідеї (які і так розсіюються під час навіть оглядового ознайомлення з працею і перечитуванням уривків фраз): «Не витримав я знущань Анастасії-Мегре над православ’ям. Не витримав глуму над Святим Письмом і Святим Переказом. Я не витримав того, що анастасіївців називають себе православними християнами. […] Я дуже сподіваюся, що ця нова афера просто лусне, як луснули свого часу «МММ» … та подібні їм» [2].

З огляду на це особливої уваги заслуговує характеристика джерел, використаних нами при проведенні аналізу ставлення руху та його ідеологічних засад. Основну увагу приділено аналізу праць В.М. Мегре з циклу «Дзвенячі кедри Росії». Вони є наслідком літературної творчості письменника. Історичний (або наближений до нього за змістом) матеріал у них можливо віднайти лише за умови знання читачем відповідних джерел (літописів, творів італійських гуманістів п’ятнадцятого століття, слов’янських міфи та їхніх переспівів сучасними прибічниками ведичних релігій). Але, не зважаючи на це, розглядуване зібрання творів ми в праві назвати «девятикнижжям» прибічників нової духовної течії, наближеним для них за значенням до Нового Заповіту християн чи Тори юдеїв.

Іншою особливістю джерельної бази є той факт, що значна її частина – офіційні сайти осередків руху в Україні та за кордоном [3]. Під час збору матеріалу для роботи, нами був помічений стійкий інтерес засобів масової інформації до утворення родових маєтків як вогнищ екологічного руху. Інформаційну естафету переймають газети («Факти», «По-київськи», «Сьогодні»), радіокомпанії («Ера») та телеканали («СТБ» та 1+1»)[4]. Зазвичай, у коло їхніх зацікавлення потрапляють не аналіз ідеї та обговорення хибності чи реальності останніх, а практичне їх втілення у життя.

На цьому, на превеликий жаль, список робіт, доступних широкому загалу та спеціалістам, завершується. Перелічені ж джерела дозволяють скласти уявлення лише про історію виникнення руху, не даючи пояснень засадам морально-етичного руху. З короткого їх огляду помітна повна не розробленість теми, дивне відсторонення дослідників від вивчення явища «по гарячих слідах» та на основі «живих фактів». Вважаємо, що подальша робота повинна сконцентруватися саме на спробі вибудувати струнку світоглядну систему у рамка сучасної теологічної та філософської наук.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

1. Лук'яненко О.В. «Дзвенячі кедри…»: коротка характеристика становлення та розвитку морально-етичного руху // Збірник матеріалів Х студентської наукової конференції історичного факультету. Квітень 2007 року. – Полтава: АСМІ, 2007. – С.77–84.

2. Місіонерський відділ РПЦ МП. http://iriney.vinchi.ru/sects

3. Володимирський фонд культури «Анастасія» http://Anastasia.ru; «Родинне джерело» http://dgerelo.org.ua; «Інформ.-аналіт. центр «Дзвенячі кедри України» http://zku.org.ua; «Рідна партія» http://ridnapartiya.org.ua та ін.

4. Гайдар О., Кузнецов Ю. Пространство любви – рай в камышовом шалаше…//«Сегодня». – № 1564. – 29.09.2003. – С. 5; Соломка О. Новые киевские помещики: 15 семей оставили жизнь в столице…//«По-киевски». – 13.10.2006.; Лиоппа С. Зачем нам телефоны, когда есть телепатия?//«Факты». – 4.12.2003г. тощо.