Психологія і соціологія / 12. Соціальна психологія

К.філ.н. Чуйко Г.В., Колтунович Т.А., Тарасенко Ю.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ОСОБЛИВОСТІ УТРУДНЕНОГО СПІЛКУВАННЯ

У СТУДЕНТСЬКОМУ ВІЦІ

 

Згідно М.Н.Корнєва та А.Б.Коваленко, “у широкому розумінні спілкування – це той бік людської діяльності, що вказує на зв’язок та взаємодію людей у процесі матеріального та духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних відносин, який здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які особистості та групи вступають в процесі їхньої соціальної життє­ді­яль­ності” [2, с.58].

Досягти певної мети у процесі спі­лкування мо­жна, якщо воно є ефек­тив­ним, умовою чого є зво­ро­тний зв’я­зок: слухач реагує на повідомлення того, хто говорить, то­бто спів­­роз­­мовники уміють не лише повідомляти власну ін­фор­мацію, але й слухати та чути іншого (партнера).

Але не завжди у взаємодії людина може вплинути на свого спів­роз­мовника. У багатьох ситуаціях спілкування слова людини, її бажання та мотиви сприймаються невірно. Іноді навіть складається враження, що співрозмовник захищається від нас, наших слів та переживань. “Будь-яка людина, яка гово­рить, навіює, але не будь-яке словесне навіювання приймається як таке, ос­кі­ль­ки у більшій кількості випадків присутня і зустрічна психологічна активність, яка називається контрсугестією, або антинавіюванням. Саме вона і є головною причиною виникнення бар’єрів” спілкування [6, с. 155].

Виділяються, зокрема, такі бар’єри спілкування:

1.     Бар’єр упередженості та безпричинної негативної установки – коли зовні безпричинно починають ставитися негативно до тієї чи іншої людини в результаті першого враження або незрозуміло взагалі, з яких причин.

2.     Бар’єр негативної установки, введеної у досвід кимсь з людей. Хтось повідомив негативну інформацію про людину, і у нас складається негативна установка по відношенню до цієї людини, про яку ми самі знаємо досить мало.

3.     Бар’єр “боязні” контакту з людиною, викликаний стурбованістю, чи буде спілкування успішним.

4.     Бар’єр очікування нерозуміння, зумовлений думкою, що партнер нас обов’язково повинен зрозуміти невірно.

5.     Бар’єр невірних стереотипів, наприклад, “Якщо я попрошу щось, то він обов’язково відмовить”.

6.     Бар’єр віку – типовий в системі побутового спілкування. Виникає у різ­них сферах спілкування: між дорослими та дітьми, між представниками різних поколінь [1, с. 21]. Отже, бар’єрів спілкування багато, проте вони є лише одним з проявів утрудненого спілкування.

Проблема утрудненого спілкування інтенсивно розроблялася в соціальній психології протягом останніх 20 років. Увага вчених до цієї проблеми поясню­ється складністю феномену утруднено спілкування, різноманітністю його форм і сфер прояву. Традиційно вона розглядається у зв’язку з питаннями опти­ма­ль­но­го спілкування. Утруднене спілкування визначається, як правило, на основі співвіднесення наявного спілкування з його оптимальною моделлю. Більшість моделей оптимального спілкування нагадують перелік вимог до якостей осо­бистості суб’єкта спілкування, до його умінь і навичок. Невідповідність зада­ним параметрам оптимального спілкування розглядається як показник утруд­не­ного спілкування [5, c.7].

Отже, аналіз феномену утрудненого спілкування є відносно новим у пси­хо­логічній науці. Його ви­в­ча­ли та­кі психологи: Б.Д. Паригін, О.О. Бодальов, Г.О.Ковальов, Є.В. Цуканова, В.М. Ку­ніцина, В.О. Лабунська,  І.П. Шкуратова, І.Е. Стрєлкова, І.Аттватер та ін.

Розгляд літератури з даної проблеми приводить до висновку, що термін “утруднене спілкування” використовується то як широке поняття, що об’єднує такі явища, як труднощі, утруднення, збої, ускладнення, перепони, бар’єри, конфлікти, то як дуже вузьке визначення - “незначні те­ртя та збої у сфе­рі міжособистісного спілкування” [4, с.12],  - що фіксує незначні труднощі у спілкуванні, що переборюються партнерами в процесі комунікації і не мають деструктивних наслідків. У якості важливих характеристик утрудненого спілкування у деяких роботах розглядається ступінь вираженості утруднень, їх глибина й інтенсивність впливу на результати спілкування. Як крайня форма прояву труднощів спілкування в них вивчається конфлікт.

У вітчизняній психології склалася традиція особливу увагу приділяти суб’єктивним факторам, причинам виникнення утруднень у спілкуванні, опису тих станів, які є результатом неналагодженого спілкування  чи супроводжують тертя і збої в комунікації. На перше місце тут ставляться стани напруженості, незадоволення, тривоги, емоційного неблагополуччя, дискомфорту, ін.

За основу трактування утрудненого спілкування ми візьмемо положення В.М. Куніциної, на думку якої, “об’єктивні” труднощі – це ті, які виявляються в умовах безпосереднього спілкування, знижують його успішність і позбавляють почуття задоволення від спілкування. Вони викликаються об’єктивними причи­нами, яких, в цілому, можна позбутися [3, c.86]. Утруднене спілкування об’єк­тивно існує не лише як явище свідомості чи переживання партнерів. Воно де­терміноване, як підкреслює Л.О. Петровська, особливостями психологічної природи людини і людського спілкування. Детермінантою утрудненого спілку­вання вчена назвала негармонійний розвиток різних характеристик особистості, її стосунків і соціального контексту. Саме спілкування, в силу його соціально-психологічної природи, є “важкою” діяльністю. На нашу думку, до утрудненого спілкування варто ставитися як до глобального інтегрального феномену.

Вивчення проблеми співвідношення особистості і спілкування у вітчизняній психології має багату традицію (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Рубінштейн, Л.С. Виготський, В.М. М’ясищев, Д.Б. Ельконін, ін.).

Виділяють два фундаментальні типи суб’єктів спілкування: суб’єкт утруд­неного спілкування і суб’єкт неутрудненого спілкування, перетворююча акти­в­ність яких відрізняється за всіма трьома її параметрами (спрямованість, якість, інтенсивність) і представлена в системі ставлень до іншого.

Твердження, що людина є суб’єктом утрудненого спілкування, не означає, що вона завжди свідомо, цілеспрямовано перетворює спілкування в бік утруд­неного, ставить завдання створити комунікативні, соціально-перцептивні, смис­ло­ві, інтерактивні та інші бар’єри, переслідує мету викликати стан емоційної на­пруги, тривоги і т. ін. Можна сказати лише, що поєднання її індивідуальних осо­бливостей об’єктивно веде до утруднень у спілкуванні. Особливість суб’єк­та утрудненого спілкування полягає саме в тому, що він рідко усвідомлено вибирає способи спілкування, що руйнують саме спілкування, що він не завжди передбачає наслідки своїх дій, вчинків, і недостатньо усвідомлює себе як суб’єкта спілкування, у тому числі затрудненого.

Отже, суб’єкт утрудненого спілкування – це людина, у якої на певному етапі її розвитку виникає специфічне поєднання властивостей, якостей, про­це­сів і станів, які об’єктивно змінюють спілкування в бік утрудненого. Але за пев­них життєвих обставин відбуваються зміни в специфічних поєднаннях влас­ти­востей, якостей особистості, і вона перестає бути суб’єктом утрудненого спілкування. Більш того, суб’єкт може при одних і тих же поєднаннях влас­тивостей в одних ситуація бути суб’єктом утрудненого спілкування, а в інших – не бути ним.

Суб’єкта утрудненого спілкування можна описати за допомогою таких параметрів:

1)     ступінь впливу суб’єкта на результати спілкування (тертя, незначні збої, конфлікт);

2)     ступінь усвідомлення суб’єктом наслідків своїх впливів на результати спілкування (усвідомлене, цілеспрямоване створення ситуації утрудненого спілкування – неінтенційна, мало усвідомлювана поведінка);

3)     якості та поєднання способів і вмінь спілкування [5].

Об’єднуючим фактором цих параметрів суб’єкта утрудненого спілкування, дже­релом появи їх специфічного поєднання є співвідношення особистісних утворень.

У соціальній психології утрудненого і не утрудненого міжособистісного, ділового спілкування з метою опису суб’єкта спілкування використовуються такі соціально-психологічні та психологічні характеристики особистості, її спілкування в групах: спрямованість, установки, ціннісні орієнтації, система ста­в­лень особистості, стилі, стратегії взаємодії, соціально-перцептивні утворен­ня, навички і вміння в галузі комунікативної діяльності, рольові, статусні по­зи­ції особистості, відповідність її поведінки соціокультурним і морально-етичним нормам [30, с.59].

Отже, суб’єктом утрудненого спілкування є індивід, перетворююча актив­ність якого спрямована на фрустрацію соціальних потреб, розрив емоційно зна­чимих зв’язків, створення внутріособистісного когнітивно-емоційного напру­ження. Для нього характерне викривлення розуміння себе та співрозмовника, відмова від рефлексії з приводу своєї представленості в інших, зміщення став­лень, установок, ціннісних орієнтацій в напрямку знецінювання себе й інших (деперсоналізація, деіндивідуалізація), демонстрація неадекватних емоційних реакцій, низького рівня емпатії. Наслідками перетворюючої активності суб’єкта утрудненого спілкування виступають тертя, збої, конфлікти, що супроводжу­ються недосягненням мети, неотриманням бажаного результату [30, с.63]. Тоб­то ставлення до іншої людини певним чином визначає суб’єкта утрудненого чи не утрудненого спілкування. Утруднене спілкування саме по собі може бути серйозною проблемою, однак те, що воно здатне впливати не лише на процес і результат комунікації, але й на міжособистісні стосунки та ставлення, її значно ускладнює.

Щоб досягти мети даної роботи – вивчити проблему утрудненого спіл­ку­вання в психології та проаналізувати вплив рольових поведінкових ха­рак­те­рис­тик особистості на характер спілкування та міжособистісні відносини – нами проводилося емпіричне дослідження. Вибірка складала 32 студенти (12 хлоп­ців, 20 дівчат) ІІІ курсу географічного та біологічного факультетів ЧНУ. Дослі­дження проводилося у 2006-2007 рр.

Для визначення структури ставлень особистості – суб’єкта утрудненого спілкування – ми використали комплекс методик: “Шкала прийняття інших” Фейя, “Шкала доброзичливості” Кемпбела, “Шкала довіри” Розенберга, “Шкала ворожості” Кука-Медлей, “Шкала маніпулятивного ставлення” Банта, “Опиту­ва­ль­ник міжособистісних ставлень” Шутца (ОМС), “Тест оцінки кому­ніка­тив­них умінь”, “Оцінка рівня комунікабельності (тест В.Ф. Ряховського)”, “Мето­дика діагностики міжособистісних стосунків Т.Лірі” та “Визначення рольових позицій в міжособистісних стосунках (за Е.Берном)”.

Аналіз отриманих даних показав:

·        високий показник прийняття інших людей у спілкуванні виявлений у 3,13 % вибірки; середній показник з тенденцією до високого продемонстрували 53,13% студентів, а з тенденцією до низького – 43,75 % опитаних; низький показник прийняття інших людей у вибірці не виявлений;

·        високий показник доброзичливого ставлення до інших людей про­де­мон­стру­вали лише 6,25 % опитаних; середній показник – у більшості опитаних 59,38 % вибірки, низький показник доброзичливості у 34,38 % вибірки;

·        у переважної більшості опитаних низький показник довіри до інших людей - у 65,63 % вибірки; у 31,25 % опитаних - середній рівень довіри, і лише в 1 студента (3,13 %) – високий рівень довіри до інших;

·        у спілкуванні та ставленнях в опитаних найбільше представлена цинічність; середній її показник з тенденцією до високого виявлений у більшості опитаних (96,88 %); другу позицію займає агресивність, середній рівень якої з тенденцією до високого продемонстрували 68,75 % студентів; середній з тенденцією до ни­зького – 31,25 % опитаних; дещо менше проявляється у досліджуваних воро­жість: високий її рівень у спілкуванні продемонстрували лише 9,38 % студентів;

·        уся вибірка виявила середній рівень прояву маніпулятивності у спіл­ку­ва­нні, проте у більшої її частини - 56,25 % вибірки - він має тенденцію до високого;

·        найбільше в досліджувані групі проявляється тенденція Се – контролювати стосунки з іншими людьми, тут осіб з високими та дуже високими проявами даної тенденції, відповідно 37,5 % та 21,83 % вибірки; дещо менше студентів хочуть, щоб до них проявляли інтерес і приймали у свої товариство; високі бали за даною тенденцією (Іw) набрали 31,25 % осіб, а дуже високі – 9,37 %; третю позицію займає тенденція Іе – знаходитися в товаристві інших людей; тут більшість студентів набрали межові бали – 56,25 % вибірки, у 31,25 % опитаних – високий рівень прояву даної тенденції; за тенденцією Сw – підкорятися іншим людям, відчуваючи свою залежність і трудність самостійно приймати рішення - опитані майже порівну набрали межові – 40,63 % – та низькі – 31,25 % – бали; за показниками тенденції Ае – встановлювати близькі стосунки з іншими людь­ми – 53,13 % студентів набрали межові бали, і тільки 6,25 % - високі бали; за тенденцією Аw – бажання індивіда, щоб інші встановлювали з ним глибокі емоційні стосунки, - у більшості досліджуваних (56,25 %) низький рівень прояву; отже, опитані не схильні до беззастережного прийняття спів­роз­мо­вників чи безпосередньої доброзичливого у ставленні до нього, оскільки людям не довіряють. Через це, бажаючи контролювати міжособистісні стосунки більше, ніж бути прийнятими іншими, у спілкуванні досліджувані вдаються до маніпулювання, цинізму й агресивності, можливо, із захисною метою;

·        більшість опитаних виявили середній рівень комунікативних умінь – 78,13% - та середній і вище середнього рівні вміння слухати співрозмовника – 37,5 % та 46,83 % студентів, відповідно; високий рівень комунікативних умінь, як і слухати, - лише у 9,38 % досліджуваних;

·        більша частина досліджуваної групи мають вище від середнього рівень комунікабельності – 40,63 % вибірки; у 28,13 % опитаних – середній рівень комунікабельності;

·        за методикою Лірі, найменш адаптованою у вибірці є альтруїстична тен­ден­ція: у 37,5 % опитаних – дезадаптивний рівень її прояву; за дружелюбною тенденцією аналогічний рівень виявлений у 28,13 % опитаних; за домінантним типом ставлень - у 31,25 % осіб; за підпорядкованим і підозрілим типами стосунків дезадаптивний ступінь проявляється у 21,83 % та 12,5 % досліджу­ва­них, відповідно; дезадаптивний ступінь прояву залежного типу між­­особис­тіс­них стосунків - у 12,5 % студентів; дві останні позиції – за агресивним та егоїс­тичним типом стосунків: ці типи стосунків найменше (по  (9,38 %) студентів) представлені у вибірці як дезадаптивні;

·        аналіз середніх показує, що найбільший показник за рольовою позицією дитини (44,31 балів), що відповідає тому, що на першій позиції в досліджувані групі частіше (19 випадків) опиняється саме дитина;

·        статистично значимий позитивний кореляційний зв’язок виявлений між по­казниками:  довірою у спілкуванні та бажанням бути прийнятим іншими (r = 0,46);  цинічністю та: бажанням, щоб з людиною встановлювали стосунки (r = 0,37), рольовою позицією дитини у спілкуванні (r = 0,50); ворожістю та рольо­вою позицією дитини у спілкуванні (r = 0,46); маніпулятивністю у спілкуванні та агресивністю як характерологічною тенденцією (r = 0,49); бажанням бути се­ред інших людей та вмінням слухати (r = 0,36); бажанням контролювати інших у стосунках та домінуючою характерологічною тенденцією особистості (r = 0,42); бажанням встановлювати близькі стосунки та: вмінням слухати (r = 0,41), домінуванням (r = 0,37), рольовою позицією дорослого у спілкуванні (r = 0,45), рольовою позицією батька у спілкуванні (r = 0,47); дружелюбністю та: про­ява­ми довіри (r = 0,48), підкоренням (r = 0,42), прагненням встановлювати близькі стосунки (r = 0,41), вмінням слухати (r = 0,41), підпорядкованим (r = 0,48) за­лежним (r = 0,55) типами ставлень; негативний статистично значимий ко­ре­ля­ційний зв’язок виявлений між показниками: прийняття інших та: маніпу­лю­ва­н­ням у спілкуванні (r = - 0,36), дружньою характерологічною тенденцією (r = - 0,42); довірою у спілкуванні та цинізмом (r = - 0,57); бажанням бути прийнятим іншими та рольовою позицією дитини у спілкуванні (r = - 0,43); ворожістю та вмінням слухати (r = - 0,46); вмінням слухати та комунікабельністю (r = - 0,48) і підозрілою характерологічною тенденцією (r = - 0,41); дружелюбністю та циніз­мом (r = - 0,40), егоїстичною (r = - 0,47) й агресивною (r = - 0,53) тенденціями.

Аналіз наукової літератури, результати проведеного нами емпіричного дослідження та кореляційного аналізу отриманих даних свідчать про вплив утрудненого спілкування та рольових позицій його учасників на характер міжособистісних стосунків.

Отже, якщо людина хоче бути прийнятою іншими людьми, встановлювати з ними близькі стосунки, проявляючи себе як суб’єкта не утрудненого спіл­ку­вання, вона проявляє довіру у спілкуванні, компетентність і доброзичливість, а також більше вміння слухати, ніж говорити. Крім того, вміння слухати означає не проявляти ворожість у спілкуванні. І якщо людина не схильна до утрудне­ного спілкування, не поводиться вороже, цинічно недовірливо, то вона сама прагне встановлювати стосунки і бути прийнятою іншими, а не чекає цього від них; не демонструє егоїстичність, підозрілість чи агресивність, хоча може про­являти домінування і прагнення контролювати міжособистісні стосунки, що не суперечить нормальному й ефективному спілкуванню.

Утруднене спілкування, згідно проведеного нами дослідження, харак­те­ризу­ється: неприйняттям інших людей, не доброзичливим, а ворожим до них ста­вленням, недовірою до них, небажанням бути прийнятим іншими людьми, у спілкуванні – рольовою позицію батька; агресивною характерологічною тенденцією.

 

Література:

1.     Кан-Калик В.А. Грамматика общения. – Грозный: Чеч.-Ингуш. кн. изд-во, 1988. – 72 с.

2.     Корнєв М.Н. Коваленко А.Б. Соціальна психологія. - К., 1995.

3.     Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. – СПб.: Питер, 2002. – 544 с.

4.     Кучинский Г.М. Диалог и мышление. – Минск.: Изд-во Белорус. ун-та, 1983. – 190 с.

5.     Лабунская В.А., Менджерицкая Ю.А., Бреус Е.Д. Психология затруднённого общения: Теория. Методы. Диагностика. Коррекция. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 288 с.

6.     Поршнев Б.Ф. Социальная психология и история. – М.: Наука, 1979. – 231 с.