Cтруктурна ботаніка. Біохімія рослин

к.б.н., доц. Шевчук О.А., ас. Голунова Л. А.,

студентка 4-го курсу Петрук Я. Л.

Вінницький державний педагогічний університет

імені Михайла Коцюбинського

ВПЛИВ РЕТАРДАНТІВ НА МЕЗОСТРУКТУРНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ЛИСТКІВ РОСЛИН СОЇ

Відомо, що в світовому рослинництві суттєво зростає виробництво такої важливої сільськогосподарської культури як соя. Культивують сою на півдні України. У Вінницькій області під соєю зайняті досить незначні ділянки посівних площ. Проте в останні роки вирощування сої набуває тут все більших масштабів і в недалекому майбутньому під неї, напевно, будуть відводитись не менші площі ніж під інші бобові. Отже, без перебільшення, у сої – велике майбутнє. Адже в кінці XX ст. соя вже стала однією з найважливіших культур світового землеробства, займає перше місце за площею посіву, урожайністю і виробництвом як серед однорічних зернових бобових культур, так і серед олійних [1, 2]. Разом з тим, вплив сучасних ретардантів на ріст, розвиток і продуктивність цієї культури залишається практично невивченим.

В зв'язку з цим метою наших досліджень було вивчити вплив ретардантів на анатомічну будову листка рослин сої.

Обробку рослин сої здійснювали водними розчинами ретардантів 1%-им хлормекватхлоридом та 0,025%-им паклобутразолом по висоті 27-30см у фазу бутонізації – початку цвітіння при появі 5-6 справжнього листка до повного змочування листків.

Мезоструктурні характеристики листка визначали на фіксованому матеріалі за загальноприйнятою методикою [3].

Вивчення мезоструктурних характеристик свідчить, що у оброблених ретардантами рослин сої зменшення площі листків супроводжувалося збільшенням товщини листків за рахунок асиміляційної тканини (табл. 1.). Отже, зменшення площі асиміляційної поверхні рослин дослідних варіантів частково компенсувалося потовщенням листка і розростанням асиміляційної тканини.

Аналіз отриманих даних свідчить, що при обробці рослин сої ретардантами потовщення листкової пластинки здійснювалося за рахунок розростання стовпчастої та губчастої паренхім. При цьому слід зазначити, що стовпчаста хлоренхіма є основною асиміляційною тканиною листка. Це дозволяє покращити процес фотосинтезу, який є необхідним для життєдіяльності рослини вцілому.

Слід відмітити, що у варіанті з 0,025%-им паклобутразолом потовщення стовпчастої паренхіми відбувалося за рахунок збільшення розмірів довжини клітин, а ширина клітин практично не змінювалася. Проте у варіанті з 1%-им хлорхолінхлоридом потовщення стовпчастої паренхіми здійснювалося за рахунок збільшення розмірів як довжини, так і ширини клітин.

Встановлено, що за дії обох ретардантів збільшувався об'єм клітин стовпчастої паренхіми. При цьому більш чіткий ефект спостерігався за дії 1%-ого хлормекватхлориду.

Потовщення листка у варіанті з 0,025%-им паклобутразолом зумовлене також і потовщенням губчастої паренхіми. Так, у цьому варіанті спостерігалося суттєве збільшення довжини та ширини клітин губчастої паренхіми. Однак, у варіанті з 1%-им хлормекватхлоридом такий ефект не виявлено.

Таким чином, зменшення площі листкової поверхні у рослин дослідних варіантів частково компенсується за рахунок перебудови асиміляційного апарату листків – збільшення частки хлоренхіми.

Суттєві зміни відбувалися під впливом ретардантів і в епідермісі листків сої сорту Подільська 1.

Таблиця 1.

Вплив ретардантів на мезоструктурні показники листків рослин сої

сорту Подільська 1

Показники	Контроль	0,025%-ий паклобутразол	1%-ий хлормекватхлорид
Товщина листка, мкм	164±2,2	*275±8,1	*268±3,4
Товщина верхнього епідермісу, мк	17±0,4	*22±0,7	19±0,3
Товщина нижнього епідермісу, мк	13±0,2	*21±0,4	*16±0,3
Товщина стовпчастої паренхіми, мк	70±1,4	*103±4,2	*139±1,1
Товщина губчастої паренхіми, мк	64±1,3	*129±3,2	*94±1,6
Довжина клітин стовпчастої паренхіми, мк	36,7±0,29	*44,0±0,54	*52,0±1,63
Ширина клітин стовпчастої паренхіми, мк	8,9±0,09	9,3±0,12	*10,2±0,13
Об’єм клітини стовпчастої паренхіми, мк^3	1968±234	*2862±187	*4267±203
Довжина клітини губчастої паренхіми, мк	15,5±0,39	*19,6±0,14	16,8±0,40
Ширина клітини губчастої паренхіми, мк	12,8±0,20	*16,7±0,33	13,8±0,19
Кількість продихів на 1 мм^2абаксіальної поверхні листка	67,4±1,93	*79,9±1,40	*74,9±0,07

Примітка: 1. Обробку рослин здійснювали по висоті 27-30 см у фазу бутонізації – початку цвітіння (при появі 5-6 справжнього листка);

1. Мезоструктурні характеристики визначали на 30-ий день після обробки;

2. – різниця достовірна при Р=0,05.

Обробка ретардантами листків рослин сої у фазу бутонізації – початку цвітіння призводила до потовщення епідермісу листків. Аналіз результатів досліджень свідчить, що застосування 0,025%-ого паклобутразолу призводило до збільшення товщини нижнього та верхнього епідермісів листка. Однак, обробка 1%-им хлормекватхлоридом зумовлювала збільшення товщини лише нижнього епідермісу.

Привертає увагу той факт, що у обох варіантах досліду збільшувалась кількість продихів на 1 мм² абаксіальної поверхні листка.

Збільшення кількості продихів та їх розмірів за дії ретардантів, на нашу думку, є важливою анатомічною складовою функціонування фотосинтетичного апарату. Оскільки збільшення числа продихів та їх розмірів сприяє посиленню газообміну листка.

Таким чином, проведені нами дослідження свідчать, що препарати ретардантної дії – хлормекватхлорид та паклобутразол – суттєво впливають на мезоструктурний апарат листків рослин сої сорту Подільська 1. За дії ретардантів зменшувалася площа асиміляційної поверхні рослин при одночасному потовщенні листкової пластинки за рахунок розростання стовпчастої та губчастої паренхім листка. Ретарданти призводили до змін у епідермісі листків рослини сої. За їх дії збільшувалась кількість продихів на 1 мм² абаксіальної поверхні листка сої.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бабич А. О. Кормові білкові ресурси світу / А. О. Бабич. – К. : Аграрій, 1995. – С. 28-37.

2. Бабич А. О. Соя для здоров'я і життя на планеті Земля / А. О. Бабич. – К. : Аграрій, 1996. – С. 38-53.

3. Мокроносов А. Т. Методика количественной оценки структуры и функциональной активности фотосинтезирующих тканей и органов / А. Т. Мокроносов, Р. А. Борзенкова // Тр. по прикл. ботанике, генетике и селекции. – 1978. – Вып. 61, № 3. – С. 119-131.