Экология/6. Экологический мониторинг
Професор, д.е.н. Пашенцев О.І.
Національна академія природоохоронного і курортного будівництва
м. Сімферополь, Україна
Оцінка еколого-економічної стійкості
підприємства
Під
економіко-екологічною стійкістю промислового підприємства варто розуміти такий
розвиток підприємства, який сприяє збереженню паритету інтересів між суб’єктом
господарювання, що виробляє продукцію, одержує прибуток, задовольняє потреби
населення і навколишнім природним середовищем, що висловлюється в забезпеченні
мінімального негативного впливу підприємства на природне середовище.
Економіко-екологічна
стійкість промислового виробництва визначається наявністю стабільної сировинної
бази, оптимальним розміщенням виробництва і його відходів за умови забезпечення
матеріально-технічними і трудовими ресурсами. Сировинне забезпечення залежить
від наявності виробничого ресурсу, його запасу, інтенсивності використання,
поновлення ресурсу. Водні ресурси і атмосферне повітря виконують функції
забезпечення технологічних виробничих процесів і використовуються підприємством
для розміщення відходів його діяльності. Земельні ресурси забезпечують
розміщення підприємства і його інфраструктури, а також відходів його
господарської діяльності. Праця і капітал розглядаються як елементи, що
забезпечують початок і послідовний розвиток підприємства і розширення його
діяльності, що містить у собі виробництво нових видів продукції і вихід на нові
ринки збуту.
Для України
властивий тип суспільного виробництва, який характеризується:
–
нанесенням соціально-економічного збитку в результаті деградації земельних
ресурсів, забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, надр із наступним
погіршенням здоров’я населення;
–
різким скороченням не поновлюваних видів сировинних ресурсів.
Усе це
свідчить про те, що в Україні випуск продукції здійснюється за рахунок
залучення додаткових ресурсів при незмінній продуктивності праці і відсутності
науково-технічного прогресу. Це приводить до появи наступних зовнішніх ефектів,
до яких можна віднести: виснаження ресурсів виробництва, негативні зовнішні
ефекти господарської діяльності, що наносять збиток населенню, суміжним галузям
економіки.
Зниженню
негативного впливу промислових підприємств на довкілля повинна передувати
комплексна оцінка економіко-екологічної стійкості підприємств. Ця оцінка
повинна відбивати три основних види діяльності підприємства: економічну,
фінансову, виробничу. Кожен вид діяльності підприємства доцільно оцінювати за
визначеними групами показників.
Економічна
діяльність підприємства: коефіцієнт реалізації продукції, ритмічності
виробництва, фондоємність, матеріалоємність, трудомісткість, собівартість
продукції підприємства, коефіцієнт забезпеченості підприємства матеріальними
ресурсами. Фінансова діяльність підприємства: коефіцієнти реальної вартості
майна підприємства, зворотності зворотних активів підприємства, зворотності
дебіторської заборгованості, автономії, фінансової залежності, маневреності, рентабельності
власного капіталу, рентабельності реалізації продукції, загальна рентабельність
підприємства. Виробнича діяльність підприємства може бути охарактеризована з
погляду негативного впливу на довкілля. Для цього необхідно провести аналіз
структури викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище. Для промислових
підприємств Криму доцільно використовувати
показники: коефіцієнти викиду пилу, диоксиду азоту, оксиду вуглецю, диоксиду
сірки в атмосферне повітря, скидання неочищених та недостатньо очищених промислових стічних вод, деградації
земельної ділянки, що знаходиться під впливом підприємства.
Розрахунок
комплексного економіко-екологічного показника стійкості промислового
підприємства пропонується вести у наступній послідовності:
1.
Будується матриця, яка характеризує діяльність підприємства:
(1)
де f – кількість підприємств даної галузі
економіки; g – кількість показників
(у залежності від аналізованого виду діяльності); 
– показник g, що характеризує підприємство f.
2.
В отриману матрицю включаються додаткові дані, які можна назвати
нормативними. Для аналізу економічної і фінансової діяльності доцільно
використовувати нормативні показники відповідно до діючих методик. Для аналізу
викиду забруднюючих речовин необхідно використовувати дані ліміту викидів забруднюючих речовин у довкілля.
3.
Для кожного показника розраховується коефіцієнт вагомості. Для цього
доцільно використовувати кореляційно-регресійний аналіз, тому що даний підхід
дозволить встановити зв’язки між досліджуваними показниками і показником, що
комплексно характеризує економічний потенціал підприємства. Таким показником є
чистий прибуток реалізованої продукції. Коефіцієнт вагомості можна визначити за
такою формулою:
(2)
де r – коефіцієнт кореляції; µ – критерій вірогідності коефіцієнта
кореляції.
Показники r, µ розраховуються відповідно до
методики кореляційно-регресійного аналізу.
4.
Будується матриця відхилень нормативних значень і ліміту досліджуваних
показників від фактичних даних.
5.
Розраховується комплексний показник економіко-екологічної стійкості
промислового підприємства:
(3)
де 
– відхилення
досліджуваного показника від нормативного значення згідно пункту 4.
6.
Якщо необхідно провести ранжирування підприємств однієї галузі, то доцільно
визначити коефіцієнт екологічної небезпеки:
(4)
Даний
показник дозволяє простежити ефективність впровадження на підприємстві
екологічних програм. За пропонованою методикою були проведені розрахунки
коефіцієнта економіко-екологічної стійкості
підприємств Криму (табл. 1)
Таблиця 1
Коефіцієнти економіко-екологічної
стійкості і екологічної небезпеки підприємств Криму за період 1989–2012 рр.
|
Підприємства |
Коефіцієнти |
|
|
Кеесп |
Кенбз |
|
|
1 |
2 |
3 |
|
Будівельна промисловість |
||
|
Кар'єр Агармиш
смт. Кіровське |
0,393 |
1,544 |
|
Кар'єр Бодрак
м. Бахчисарай |
0,364 |
0,747 |
|
Кар'єр Інкерман
м. Севастополь |
0,372 |
1,688 |
|
Кар'єр
Мармурове м. Сімферополь |
0,414 |
1,415 |
|
Кар'єр Лозове
м. Сімферополь |
0,396 |
1,525 |
|
Кар'єр
Петропавлівка м. Сімферополь |
0,433 |
1,309 |
|
Кар'єр
Трудолюбівка м. Сімферополь |
0,464 |
1,155 |
|
Кар'єр
Шархінський м. Алушта |
0,676 |
0,479 |
|
ВАТ
«Будіндустрія» м. Бахчисарай |
0,565 |
0,769 |
|
ЗБМ м. Керч |
0,646 |
0,547 |
|
ЗУБМ м.
Сімферополь |
0,689 |
0,451 |
|
ЗАТ
«Кримзалізобетон» м. Сімферополь |
0,673 |
0,486 |
|
Машинобудівельна промисловість |
||
|
«Продмаш» м.
Сімферополь |
0,637 |
0,569 |
|
«Сільгосптехніка»
м. Сімферополь |
0,659 |
0,517 |
|
Чорна металургія |
||
|
Металургійний
комбінат ім. Войкова м. Керч |
0,293 |
2,412 |
|
Камиш-Бурунський
залізо-рудний комбінат м. Керч |
0,323 |
2,096 |
|
Харчова промисловість |
||
|
Консервний
завод м. Бахчисарай |
0,544 |
0,838 |
|
Винзавод м.
Бахчисарай |
0,573 |
0,745 |
|
Хлібозавод м.
Євпаторія |
0,827 |
0,209 |
|
Молокозавод м.
Євпаторія |
0,799 |
0,252 |
|
Консервний
завод смт. Нижньогірський |
0,436 |
1,294 |
|
ВАТ
«Криммолоко» м. Сімферополь |
0,789 |
0,267 |
|
ВАТ «Кримхліб»
м. Сімферополь |
0,742 |
0,348 |
|
Хімічна промисловість |
||
|
ЗАТ «Титан» м.
Армянськ |
0,912 |
0,096 |
|
ЗАТ «Кримсода»
м. Красноперекопськ |
0,755 |
0,324 |
|
ЗАТ «Бром» м.
Красноперекопськ |
0,674 |
0,483 |
|
Енергетична промисловість |
||
|
Камиш-Бурунська
ТЕЦ м. Керч |
0,364 |
1,747 |
|
ТЕЦ м. Саки |
0,386 |
1,590 |
|
ТЕЦ м.
Севастополь |
0,396 |
1,525 |
|
ТЕЦ м.
Сімферополь |
0,468 |
1,136 |
|
ТЕЦ м. Феодосія |
0,443 |
1,257 |
Дані табл. 1 дозволять зробити слідуючи висновки:
1.
Найменший коефіцієнт економіко-екологічної стійкості характерний для
підприємств чорної металургії (в середньому 0,308) і енергетичної галузі (в
середньому 0,411), що привело до збільшення коефіцієнта екологічної небезпеки
більш 1, відповідно 2,254 і 1,451 (в середньому). Найбільш екологічно
небезпечними є підприємства: металургійний комбінат (коефіцієнт екологічної
небезпеки 2,412), Камиш-Бурунська ТЕЦ (1,747), ТЕЦ м. Саки (1,590). Це можна
пояснити практичною відсутністю впровадження на цих підприємствах технологій зі
зниження викидів забруднюючих речовин у природне середовище, що є наслідком
недоліку фінансових ресурсів, обумовленого як зниженням попиту на продукцію
підприємств (металургійний комбінат), так і хронічною заборгованістю по оплаті
за електроенергію юридичних та фізичних осіб (ТЕЦ м. Саки).
2.
Найбільший коефіцієнт економіко-екологічної стійкості характерний для
хімічної (0,780) і харчової галузей (0,667), що привело до зниження коефіцієнта
екологічної небезпеки менш 1, відповідно 0,282 і 0,488. Найменш екологічно
небезпечними є підприємства: ЗАТ «Титан» (коефіцієнт екологічної небезпеки
0,096), хлібозавод м. Євпаторія (0,209). Це пояснюється стабільним економічним
становищем цих підприємств, що дозволило зберегти попит на продукцію, розширити
асортимент (ЗАТ «Титан»), що в кінцевому рахунку дозволило впровадити цим
підприємствам нові технології, що знижують викиди забруднюючих речовин.
Література:
1. Пашенцев
О. І. Методологічні засади випереджального захисту довкілля від антропогенного
впливу : [монографія] / О. І. Пашенцев. –– Сімферополь : ДІАЙНІ, 2009 –– 614 с.